Дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів за спрощеною процедурою: строк дії та розв’язання колізії законодавства
Довідка:
4 вересня 2026 року завершився строк реалізації експериментального проєкту за постановою Кабінету Міністрів № 1003, якою було запроваджено спрощений порядок отримання дозволів на здійснення операцій з оброблення відходів.
Напередодні Міністерство представило проєкт рішення: пропонується продовжити перехідний механізм до 1 квітня 2027 року, дозволити використовувати раніше отримані висновки з ОВД, якщо фактична діяльність не змінилася, та тимчасово приймати окремі документи в письмовій формі, оскільки передбачені законодавством електронні модулі досі не працюють.
Але проєкт рішення, презентація на нараді та усні пояснення не є нормативно-правовим актом. Станом на сьогодні підприємства не отримали однозначної офіційної відповіді, як вони мають діяти після завершення експерименту.
Чи залишаються чинними вже видані дозволи? Що робити тим, чиї заяви перебувають на розгляді? Як діяти підприємствам, які проходять ОВД або лише готують документи? Чи можуть вони безперервно продовжувати роботу і якою буде позиція органів державного контролю? Що саме потрібно встигнути до 1 квітня 2027 року: пройти ОВД, подати заяву чи вже отримати дозвіл?
Це не формальні питання. Від відповіді залежать законність роботи підприємств, виконання договорів, робочі місця, податки та безперервність оброблення відходів. В умовах війни держава не може залишати легальний ринок у ситуації, коли кожен змушений самостійно тлумачити наслідки завершення державного експерименту та брати на себе ризики через несвоєчасне нормативне врегулювання.
Субʼєкти господарювання потребують правової визначеності.
Якщо держава не встигла своєчасно завершити власну частину реформи, бізнес не повинен платити за це зупиненням діяльності, штрафами та судовими спорами.
Юридичний коментар надає віцепрезидентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW з правових питань Людмила ХОМІЧ:
Наявність дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів є однією з ключових передумов правомірної діяльності підприємств, які здійснюють операції з відновлення або видалення відходів, або які передають свої відходи таким підприємствам.
Проте, національне реформування сфери управління відходами, супроводжується постійними неузгодженостями та колізіями, зокрема щодо дії дозволів на здійснення операцій з оброблення відходів, отриманих у межах експериментального проєкту зі спрощеного порядку їх отримання.
Для керівника підприємства це питання має не лише теоретичне значення. Від правильного визначення статусу дозволу залежить можливість безперервного здійснення операцій з відходами, планування діяльності підприємства, відповідність вимогам та оцінка ризиків у відносинах з контролюючими органами та контрагентами.
Загальне правило щодо строку дії дозволу.
Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності визначає Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону, строк дії документа дозвільного характеру або його необмеженість встановлюються виключно законами, які регулюють відповідні відносини.
Крім того, стаття 4-1 Закону встановлює важливий принцип-гарантію: «припинення дії документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється».
Спеціальним законодавством у сфері відходів є Закон України «Про управління відходами». Частина дев’ята статті 42 цього Закону прямо встановлює: «дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів є безстроковим».
Експериментальний проект.
30 серпня 2024 року Кабінет Міністрів України постановою № 1003 затвердив експериментальний проєкт щодо спрощеного порядку отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів. У березні 2025 року постановою Кабінету Міністрів України № 340 до цього проєкту були внесені зміни.
Зокрема, його дію було розширено на суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з відходами за кодами R1–R13 та D1–D15 відповідно до додатків 1 і 2 до Закону України «Про управління відходами», за наявності позитивного висновку державної екологічної експертизи та/або висновку з оцінки впливу на довкілля за визначених умов.
Водночас у порядку реалізації експериментального проєкту було передбачено, що «строк дії дозволів, отриманих відповідно до цього пункту, закінчується 1 вересня 2025 року».
Додатково, у публічних комунікаціях Міністерство посилалось на термін реалізації експерементального проекту до 04 вересня 2026 року, як термін дії дозволів, отриманих за спрощеною процедурою.
Отже, з одного боку, Закон України «Про управління відходами» встановлює безстроковість дозволу, а з іншого підзаконний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України встановив конкретну дату припинення дії дозволів, отриманих у межах експериментального проєкту.
Колізія норм права
Закон України «Про правотворчу діяльність» передбачає правило, відповідно до якого у разі колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили «пріоритет мають норми акта вищої юридичної сили».
Відповідно, дозволи на здійснення операцій з оброблення відходів, отримані в межах експериментального проєкту, слід розглядати як безстрокові. А сама по собі дата «1 вересня 2025 року» чи «04 вересня 2026 року» не повинна розглядатися як автоматична дата припинення дії такого дозволу.
Судова практика
Наявність суперечливих та взаємовиключних підходів у сфері управління відходами спровокували адміністративне провадження за позовом Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, про визнання протиправною та нечинною постанови.
У рішенні Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 320/18154/25 суд звернув увагу на принцип спеціально-дозвільного типу правового регулювання діяльності органів державної влади: «державний орган може діяти лише в межах повноважень та способом, прямо передбаченим законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 620/536/19.
Також подання позову про оскарження нормативно-правового акта не зупиняє його чинності. У постанові від 20 травня 2026 року у справі № 380/4648/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважує, що сам факт подання позову про визнання нормативно-правового акта нечинним, не зупиняє його чинності.
З огляду на викладене, ст. ст. 4, 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ст.42 Закону України «Про управління відходами», ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність» дозволом на здійснення операцій з оброблення відходів, отримані в межах експериментального проекту, є безстроковими.
Підготовано спеціально для Офісу сталих рішень та PAEW.
Правова невизначеність не звільняє підприємство від відповідальності.
Щоб не діяти навмання, розуміти вимоги законодавства та мати чітку правову позицію, радимо навчатися у провідних експертів-практиків і юристів Асоціації професіоналів довкілля PAEW та Офісу сталих рішень.
Долучайтеся до курсу підвищення кваліфікації з управління відходами. Розбиратимемо не лише норми законодавства, а й те, як підприємству діяти на практиці в умовах постійних змін і правової невизначеності.
Комплексний курс для практиків
«Сучасна система управління відходами: законодавчі вимоги, облік, дозволи та контроль»
30 листопада 2026 року, онлайн
ЗУСТРІЧАЙТЕ — Новий практичний журнал для еколога-практикавід Офісу сталих рішень та PAEW
Environmental Practice Guide – професійний журнал еколога-практика.
Журнал для тих, хто впроваджує рішення.
Нове видання буде присвячене питанням, з якими природоохоронні фахівці стикаються щодня: дозвільним процедурам, оцінці впливу на довкілля, інтегрованим довкіллєвим дозволам, управлінню відходами, охороні атмосферного повітря, водокористуванню, екологічним платежам, державному контролю, судовій практиці та змінам законодавства.
Ми не створюємо ще один інформаційний ресурс про екологію. Ми створюємо робочий інструмент для тих, хто не має часу на теоретичні дискусії і щодня відповідає за екологічну відповідність підприємства.
Маєте запитання? Звертайтеся:
або