Екологічні обмеження здійснення діяльності для об’єктів нафтової, газової та нафтопереробної промисловості

Кожну другу неділю вересня в Україні відзначають День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості (Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи працівників нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та нафтопродуктозапезпечення…» згідно з Указом Президента України «Про День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості» від 12 серпня 1993 р. № 302/93).

Оскільки, надрокористування неможливе без дотримання екологічного законодавства, команда експертів Асоціації професіоналів довкілля (PAEW) вирішила більш детальніше розглянути екологічні обмеження щодо здійснення діяльності для об’єктів нафтової, газової та нафтопереробної промисловості.

Оцінка впливу на довкілля

Доцільність проходження процедури з оцінки впливу на довкілля регламентовано ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля», зокрема у статті 3 зазначено «Здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Зокрема, під проходження процедури з оцінки впливу на довкілля підлягають:

1) згідно частини другої статті 3 перша категорія видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля:

• нафтопереробні та газопереробні заводи (крім підприємств, що виготовляють із сирої нафти виключно мастильні матеріали), установки з газифікації або зрідження вугілля чи бітумінозного сланцю;
• видобування нафти та природного газу на континентальному шельфі;
• трубопроводи для транспортування газу, нафти, хімічних речовин діаметром понад 800 міліметрів і довжиною понад 40 кілометрів;
• потужності для зберігання нафти, нафтохімічної або хімічної продукції місткістю 200 тисяч тонн або більше;

2) згідно частини третьої статті 3 друга категорія видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля:

• глибоке буріння, у тому числі геотермальне буріння, буріння з метою зберігання радіоактивних відходів, буріння з метою водопостачання (крім буріння з метою вивчення стійкості ґрунтів);
• видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням;
• перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення;
• зберігання та переробка вуглеводневої сировини (газу природного, газу сланцевих товщ, газу, розчиненого у нафті, газу центрально-басейнового типу, газу (метану) вугільних родовищ, конденсату, нафти, бітуму нафтового, скрапленого газу);
• поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об’ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше;
• будівництво магістральних продуктопроводів (трубопроводів для транспортування газу, аміаку, нафти або хімічних речовин);
• господарську діяльність, що призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, та забір води з водних об’єктів за умови, що водозабір підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Оцінці впливу на довкілля не підлягає діяльність, прямо не передбачена частинами другоюі третьою цієї статті, а також планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, відновлювальні роботи з ліквідації наслідків збройної агресії та бойових дій під час дії воєнного стану та у відбудовний період після закінчення воєнних дій.».

Санітарно-захисна зона

Санітарно-захисна зона — територія навколо потенційно небезпечного підприємства, у межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюють проєктною документацією відповідно до державних нормативних документів.

Основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і наявних підприємств, їх санітарного упорядкування регламентовані Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.1996 № 173 і регіональними схемами розвитку та розміщення продуктивних сил, схемами розселення, проєктами та схемами районного планування, генеральними планами міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів, територіальними комплексними схемами охорони природи й іншими документами, що відображають стан навколишнього середовища та перспективи розвитку населених пунктів відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII, «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII, «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII, «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 № 2707-XII, Земельного, Лісового, Водного кодексів й інших документів санітарного та природоохоронного законодавства.

Згідно п.5.10 ДСП 173 У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:

– житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;

– дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів;

– спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;

– охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.

Згідно п.5.12 ДСП 173 У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати:

– пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро, учбових закладів, виробничо-технічні училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, пов’язані з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств;

– приміщення для чергового аварійного персоналу та добової охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП, електростанції, нафто- і газопроводи, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.

Для об’єктів нафтової, газової та нафтопереробної промисловості встановлено наступні розміри санітарно-захисні зони (Додаток №4 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.96 р. №173):

• 1000 

• Виробництво нафтового газу в кількості більше 5000 м3/год;
• Підприємства по переробці нафти (при переробці нафти з вмістом сірки менше 0,5% (вагових) санітарно-захисну зону належить приймати розміром 500 м);
• Підприємства по видобуванню нафти при викиді сірководню від 0,5 до 1 т/добу, а також із великим вмістом летучих вуглеводнів;
• Підприємства по видобуванню природного газу з комплексом установок очищення газу та станціями дотиску газу, що розміщуються на їх території.

• 500 м 

• Підприємства по переробці природного нафтового газу;
• Об’єкти буріння газових параметричних, пошуково-розвідувальних та експлуатаційних свердловин з використанням дизельних двигунів.

• 300 м

• Виробництво нафтового газу в кількості від 1000 до 5000 м3/год, а також генераторного газу від 5000 до 25000 м3/год;
• Газорозподільні станції магістральних газопроводів з одоризаційними установками меркаптанами;
• Підприємства по видобуванню нафти при викиді сірководню до 0,5 т/добу з малим вмістом летких вуглеводнів;
• Об’єкти буріння газових параметричних, пошуково-розвідувальних та експлуатаційних свердловин з використанням електроприводів;
• Газові свердловини, що вводяться в експлуатацію, з підключенням до газопроводу.
• 100 м
• Виробництво нафтового газу в кількості до 1000 м3/год.
• 50 м

• Пункти очистки, промивки та пропарки цистерн (при перевезенні нафти і нафтопродуктів).

Прибережні захисні смуги (ПЗС)

стаття 88 Водний кодекс України:

З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

• для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів – 25 метрів;
• для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів – 50 метрів;
• для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Зони санітарної охорони (ЗСО)

Правовий режим зон санітарної охорони визначається водним законодавством – Водний Кодекс України (стаття 93), законами України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про питну воду та питне водопостачання», постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів», та законодавством про курорти – Законом України «Про курорти».)

Згідно Постанови КМУ від 18 грудня 1998 р. №2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів» Межі ЗСО водних об’єктів визначаються проектом землеустрою.

• ЗСО поверхневих та підземних водних об’єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого
  режиму:
• перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного
  каналу;
•  другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від
  забруднення.

Правовий режим першого поясу ЗСО для поверхневих та підземних джерел водопостачання:

Забороняється:

• скидання будь-яких стічних вод, а також купання, прання білизни, вилов риби, водопій худоби та інші види водокористування, що впливають на якість води;
• перебування сторонніх осіб, розміщення житлових та громадських будівель, організація причалів плаваючих засобів, застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення трубопроводів, видобування гравію чи піску, проведення днопоглиблювальних та інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов’язаних з експлуатацією, реконструкцією чи розширенням водопровідних споруд та мереж;

Правовий режим другого поясу ЗСО для поверхневих та підземних джерел водопостачання:

Забороняється:

• розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення вод (для поверхневих джерел водопостачання);
• розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, пестицидів та мінеральних добрив, накопичувачів, шламосховищ та інших об’єктів, які створюють небезпеку хімічного забруднення джерел водопостачання;
• закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизонти, підземне складування твердих відходів та розробка надр землі;

Правовий режим третього поясу ЗСО для поверхневих та підземних джерел водопостачання:

Забороняється:

• відведення у водні об’єкти стічних вод, що не відповідають санітарним правилам і нормам (для поверхевих джерел водопостачання);
• закачування відпрацьованих (зворотних) вод у підземні горизонти з метою їх захоронення, підземного складування твердих відходів і розробки надр землі, що може призвести до забруднення водоносного горизонту;
• розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, а також складів пестицидів і мінеральних добрив, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення підземних вод.

Охоронні зони електричних мереж

Регламентовані Постановою КМУ від 4 березня 1997 р. №209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж».  Згідно п. 5 встановлені наступні охоронні зони:

• уздовж повітряних ліній електропередачі – у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань: (для повітряних ліній напругою)

2 метрів – до 1 кВ

10 метрів – до 20 кВ

15 метрів – 35 кВ

20 метрів – 110 кВ

25 метрів – 150, 220 кВ

30 метрів – 330, 400, 500, +(-)400 кВ

40 метрів – 750 кВ;

•  уздовж переходів повітряних ліній електропередачі через водоймища (ріки, канали, озера та ін.) – у вигляді повітряного простору над поверхнею водоймища, обмеженого вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення для судноплавних водоймищ на відстань 100 метрів, для несудноплавних – на відстань, передбачену для встановлення охоронних зон уздовж повітряних ліній електропередачі, що проходять по суші;
•  за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв – на відстані 3 метрів від огорожі або споруди;
•  уздовж підземних кабельних ліній електропередачі – у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 1 метра;
•  уздовж підземних кабельних ліній електропередачі до 1 кВ, прокладених у містах під тротуарами, у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами від крайніх кабелів на відстань 0,6 метра у напрямку будинків і споруд та на відстань 1 метра у напрямку проїжджої частини вулиці;
•  уздовж підводних кабельних ліній електропередачі – у вигляді водного простору від поверхні води до дна, обмеженого вертикальними площинами, віддаленими по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 100 метрів.
• Обмеження та заборони щодо охоронних зон електричних мереж регламентовані п.8 та 9 Постанови КМУ від 4 березня 1997 р. №209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж».

Охоронні зони магістральних трубопроводів

Регламентовані Постановою КМУ від 16 листопада 2002 р. №1747 «Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів», згідно з яких: охоронна зона об’єктів магістрального трубопровідного транспорту – земельна ділянка, прилегла до об’єктів магістрального трубопровідного транспорту, обмежена умовними лініями з обох боків трубопроводу паралельно його осі (об’єкту), на якій обмежується провадження господарської діяльності.

Згідно п.11 На земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, забороняється:

• споруджувати житлові, громадські та дачні будинки;
• розміщувати автозаправні та автогазозаправні станції і склади пально-мастильних матеріалів;
• будувати гаражі та автостоянки, садові та дачно-садові споруди, автомобільні дороги I – V категорії та залізниці;
• влаштовувати звалища, виливати розчини кислот, солей та лугів, що спричиняють корозію;
• розміщувати спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, організовувати заходи, пов’язані з масовим скупченням людей;
• кидати у річках і водоймах якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами;
• будувати огорожі для відокремлення приватних земельних ділянок, лісових масивів, садів, виноградників тощо;
• зберігати сіно і солому, розбивати польові стани і табори для худоби, розміщувати пересувні та стаціонарні пасіки;
• розбирати і руйнувати водопропускні, берегоукріплювальні, земляні та інші споруди, що захищають об’єкти магістрального трубопровідного транспорту від руйнування, а прилеглу територію і навколишню місцевість – від аварійного розливання продукту, який транспортується магістральним трубопроводом;
• переміщувати та руйнувати знаки закріплення магістральних трубопроводів на місцевості, пошкоджувати або руйнувати лінійну частину цих трубопроводів, засоби електрохімічного захисту від корозії, кранове обладнання, засоби технологічного зв’язку і лінійної телемеханіки, інші складові магістральних трубопроводів;
• відчиняти люки, хвіртки і двері необслуговуваних підсилюючих пунктів кабельного зв’язку, загорож вузлів лінійної арматури, станцій катодного і дренажного захисту, лінійних і оглядових колодязів та інших лінійних споруд, відкривати і закривати запірну арматуру, вимикати і вмикати засоби зв’язку, енергозабезпечення і телемеханіки магістральних трубопроводів;
• розводити вогонь і розміщувати відкриті або закриті джерела вогню.

Розмір охоронних зон магістральних трубопроводів регламентований Додатками 1-4 до Правил охорони магістральних трубопроводів.

Землі природно-заповідного фонду

Правовий режим земель природно-заповідного фонду встановлений статтею 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» Землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Інші природоохоронні території згідно міжнародних зобов’язань України

Важливо враховувати наявність територій Смарагдової мережі (Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, відома як Бернська конвенція), зокрема в частині наявності оселищ у межах планованих робіт.

У 1996 р. Постійний комітет Бернської конвенції прийняв Резолюцію 4 – Перелік оселищ, що потребують спеціальних заходів збереження (Listing endangered natural habitats requiring specific conservation measures).

У 2019 ГО “Українська природоохоронна група” видала довідник, що містить Список оселищ Резолюції 4 Бернської конвенції, для яких Україна створює мережу Емеральд (Смарагдову мережу) в розрізі біогеографічних регіонів.

Головним обмеженням у межах Смарагдової мережі є наявність оселищ.

Розгладнемо на конкретних прикладах, як суб’єкт господарювання може визначити екологічні обмеження щодо діяльності на етапі аукціонів та прийняти рішення щодо доцільності придбання спецдозволу на дану ділянку.

На сайті розміщено дані щодо лота Спеціальний дозвіл на користування надрами – Площа Кітван.

Площа Кітван в адміністративному відношенні розташована на території Івано-Франківського та Калуського районів Івано-Франківської області, за 15,0 км на південний захід від смт. Богородчани. Вид корисної копалини: нафта, газ природний, конденсат. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), 20 років.

Також розміщена карта родовища та координати кутових точок. За даною інформацією можна визначити всі екологічні обмеження діяльності та встановити доцільність брати участь в аукціоні.

Ситуаційний план, поданий на сайті аукціону	Ситуаційний план, після опрацювання спеціалістами «PAEW»

Як бачимо, у межах даної ділянки існує ряд обмежень:

1) СЗЗ від населених пунктів, зокрема сіл Кривець, Раковець та Міжгір’я;

2) Наявність території ПЗФ, зокрема заповідного урочища місцевого значення «Міжгір’я» та загальнозоологічний заказник місцевого значення «Чорний Ліс»;

3) Прибережно-захисні смуги (25 м) від річок Луква, Саджавка, Раковий.

4) Наявність ЛЕП та магістральних газопроводів у період закриття доступу до публічної кадастрової карти можна уточнити в органах, відповільх за експлуатацію даних об’єктів інфраструктури згідно офіційних запитів.

Після опрацювання даної інформації суб’єкт господарювання ще на етапі розгляду лота може прийняти рішення, чи доцільно йому брати участь у аукціоні, не витрачаючи час та кошти на проходження екологічних процедур після отримання спецдозволу та отримання відмов через екологічні обмеження.

Довідково: Спеціалісти Асоціації професіоналів довкілля «PAEW» радо допоможуть у визначенні екологічних обмежень на етапі аукціонів та визначення всіх ризиків щодо реалізації діяльності.