За ст. 240 Податкового кодексу України (надалі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання….., під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються…. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти.

За термінологією ВКУ:

• ліміт скиду забруднюючих речовин — граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування;
• забруднююча речовина — речовина, яка привноситься у водний об’єкт в результаті господарської діяльності людини;
• водний об’єкт — природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

З огляду на викладене, скид нормативно-чистих вод, ліміт по яких встановлено в дозволі на спеціальне водокористування передбачає сплату екологічного податку.

У відповідності до ст. 242 ПКУ об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об’єкти.

За ст. 249.5 ПКУ суми податку, який справляється за скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (Пс), обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів скидів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за відповідною формулою, де 

Млі — обсяг скиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);

Нпі — ставки податку в поточному році за тонну і-того виду забруднюючої речовини у гривнях з копійками;

Кос — коефіцієнт, що дорівнює 1,5 і застосовується у разі скидання забруднюючих речовин у ставки і озера (в іншому випадку коефіцієнт дорівнює 1).

Таким чином, екологічний податок сплачується за весь обсяг скинутих забруднюючих речовин.