Так, макулатура, склобій та поліетилен, які утворюються у процесі діяльності підприємства та надалі підлягають реалізації, можуть розглядатися як актив підприємства, але це питання потребує оцінки з точки зору бухгалтерського обліку, законодавства про управління відходами та фактичної господарської моделі підприємства.

Передусім слід враховувати, що відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку активом визнається ресурс, контрольований підприємством у результаті минулих подій, використання або реалізація якого здатні приносити економічні вигоди у майбутньому. Якщо макулатура, склобій або поліетилен не просто видаляються як сміття, а накопичуються, сортуються та передаються на продаж чи для подальшої переробки за договором із отриманням доходу, такі матеріали фактично набувають ознак матеріальних цінностей, що мають економічну цінність для підприємства.

На практиці це означає, що вторинна сировина може обліковуватися як запаси або інші матеріальні ресурси, залежно від підходу підприємства до організації обліку. Особливо це актуально у випадках, коли:

• • • • підприємство системно здійснює накопичення та реалізацію вторинної сировини;
      • відходи мають ринкову вартість;
      • ведеться кількісний облік;
      • укладаються договори купівлі-продажу або передачі на перероблення;
      • підприємство отримує регулярний дохід від їх реалізації.

Водночас необхідно розмежовувати поняття «відходи» та «вторинна сировина». З точки зору законодавства у сфері управління відходами такі матеріали можуть залишатися відходами до моменту їх підготовки до повторного використання або передачі спеціалізованому суб’єкту. Однак для бухгалтерського та податкового обліку ключовим є саме наявність економічної вигоди та можливість контролю над цими ресурсами.

Окремо слід враховувати, що якщо підприємство визнає макулатуру, склобій чи поліетилен активом, це може впливати на:

• • • • порядок внутрішнього обліку та інвентаризації;
      • документальне оформлення операцій;
      • формування доходу від реалізації;
      • податкові наслідки;
      • відображення операцій у фінансовій звітності.

Таким чином, макулатура, склобій та поліетилен, які не утилізуються як безвартісні відходи, а накопичуються та реалізуються з отриманням економічної вигоди, можуть визнаватися активами підприємства у вигляді матеріальних ресурсів або запасів. Остаточний підхід до їх класифікації доцільно закріпити у внутрішніх документах підприємства та обліковій політиці.