У процесі видобування нафти і газу на денну поверхню піднімається значна кількість супутньо-пластових вод (далі — СПВ).
Відповідно до статті 1 Водного кодексу України вода супутньо-пластова — вода, що піднімається на поверхню разом з нафтою і газом під час їх видобування.
В переважній більшості випадків СПВ є високомінералізованими за рахунок значних концентрацій в них іонів натрію, кальцію, хлоридів. Мінералізація СПВ сягає до 400 г/л. По суті — це побічний продукт, відділення якого від корисних копалин (нафти, газу, конденсату) — високозатратний процес, що суттєво впливає на рентабельність експлуатації родовищ.
| Використання пластової води в народному господарстві обмежується її високою мінералізацією — вона непридатна для вживання людиною, поливу сільськогосподарських угідь, використання в градирнях та котельнях тощо. |
По суті, єдиний спосіб утилізації СПВ — це їх використання в системі підтримки пластового тиску нафтогазових родовищ.
Відповідно до розділу І Правил розробки нафтогазових родовищ система підтримання пластового тиску — це сукупність технологічних заходів і технічних засобів для підтримання пластового тиску під час розробки покладу вуглеводнів шляхом закачування в нього агентів впливу для забезпечення величини пластового тиску, передбаченої технологічним проєктним документом на розробку родовища (покладу).
За відсутності необхідності підтримання пластового тиску на родовищі СПВ повертаються до підземних водоносних горизонтів. Така практика впроваджена на більшості нафтогазових родовищ світу, включаючи високорозвинені країни.
Важливо!
Необхідно зазначити, що підтримання пластового тиску нафтогазових родовищ також вважається поверненням СПВ.
Видобування нафти і газу практично на всіх родовищах в Україні супроводжується утворенням СПВ, а це означає, що майже кожен вітчизняний надрокористувач нафтогазоносних надр має проблему поводження з СПВ. Обсяги утворення пластових вод зростають у міру «старіння» нафтогазових родовищ і, у більшості випадків, багаторазово перевищують загальні обсяги видобутої корисної копалини.
Важливим аспектом є вартість утилізації СПВ, адже при вартості однієї тони нафти 550 доларів та видобуванні на 1 т нафти 10 т води, при вартості утилізації 1 т води 10 доларів, вартість утилізації всієї видобутої води становитиме 100 доларів.
Повернення СПВ відбувається через нагнітальні або поглинальні свердловини, при цьому спорудження таких свердловин відбувається в рідкісних випадках. В переважній більшості випадків в якості нагнітальних/поглинальних свердловин використовуються свердловини видобувного фонду, які суттєво обводнились, стали нерентабельними чи не можуть використовуватись за призначенням з інших причин, а також новопробурені свердловини, які не дали продукції.
 Відповідно до вимог статті 75 Водного кодексу України повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів здійснюється за технологічними проєктами, погодженими з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. |
Необхідно зазначити, що вимог щодо оформлення згаданого технологічного проєкту на даний час не існує.
Незрозуміла і мета розробки такого документа. Вказано, що він повинен існувати та пройти погодження аж у двох центральних державних органах влади — Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України, а також у Міністерстві охорони здоров’я України.
Така ситуація є типовим прикладом безмежних дискреційних повноважень чиновників, адже правил гри, навіть поганих, не існує: подавай будь-які зауваження та не погоджуй проєкт і нікому нічого за це не буде.
Видобування нафти і газу без повернення СПВ неможливе!
Гальмування процесів повернення СПВ є нічим іншим, як прямим гальмуванням процесів нафтогазовидобування.
Адже, зважаючи на обводненість продукції, СПВ накопичуються на промислах протягом дуже короткого проміжку часу — у кращому випадку це справа кількох днів — далі видобування нафти і газу доведеться припинити. Про стратегічне значення вітчизняного нафтогазовидобування та забезпечення енергетичної незалежності держави, які обговорюються десятки років повторюватись не будемо — це очевидні речі.
Здавалося б, що чиновники, які начебто відстоюють інтереси держави, повинні всіляко сприяти розвитку нафтогазової галузі, як і економіки в цілому, особливо у воєнний період. Проте чи так це насправді?
1. На звернення підприємств нафтогазової галузі до Міндовкілля у 2023 році щодо погодження технологічних проєктів повернення СПВ отримано відмову у погодженні з наступних причин:
«Заходи проєкту щодо повернення СПВ є складовою процесу «видобування корисних копалин…». Водночас видобування корисних копалин відповідно до частини третьої Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» належить до другої категорії видів планової діяльності та об’єктів, які можуть мати значний негативний вплив на довкілля та підлягає оцінці впливу на довкілля. За результатами розгляду повідомляємо, що проєкт не може бути погодженим, оскільки вбачається, що даним висновком з ОВД повернення СПВ не оцінювалося»
З першого погляду вся ця ситуація нагадує відомий анекдот «Якби у риби була шерсть…».
Проте з’ясуймо детальніше. По-перше: очевидно, чиновник маніпулює, адже у статті 3 Закону «Про ОВД» чітко вказано, що «оцінці впливу на довкілля не підлягає діяльність, прямо не передбачена частинами другою і третьою цієї статті». Ані в другій, ані в третій частині статті 3 не передбачено оцінювати повернення СПВ.
Це пряма норма Закону, якої слід було безумовно дотримуватись.
Щодо аргументу «є складовою процесу видобування корисних копалин…», то харчування працівників, їх гігієна, забезпечення спецодягом тощо є складовою будь-якого виробничого процесу, а отже, за логікою Міндовкілля для них теж необхідно пройти окрему процедуру ОВД?
2. По-друге звернімося до висновку з ОВД на діяльність з видобування вуглеводнів.
У констатуючій частині висновку Міндовкілля зазначає, що «за результатами ОВД в тому числі встановлено, що до нафтогазодобувної виробничої системи входять кущова насосна станція, мережі промислових трубопроводів (в т. ч. для технічної води), 19 поглинальних свердловин. На площах родовища знаходиться комплекс обладнання, встановлений на дільниці з підтримки пластового тиску цеху з видобутку нафти і газу та призначений для прийому води з очисних споруд та скиду її в поглинальні свердловини. Передбачається повернення СПВ у тріасовий водоносний горизонт. Об’єми СПВ, що плануються до закачування у поглинальні свердловини планується на рівні 2,9 млн м3/рік.
Проте даним висновком з ОВД повернення СПВ не оцінювалося». Виникає логічне запитання: а з яких причин Міністерством не проведено такої оцінки? Адже, очевидно, що інформація у звіті з ОВД наявна!
3. Третє і найцікавіше:
у висновку з ОВД Міндовкілля зазначено, що оцінюється планована діяльність — «з продовження господарської діяльності з видобування корисних копалин (нафти, газу, розчиненого у нафті, газу природного, конденсату…)…», у відмові на погодження технологічного проєкту з повернення СПВ Міндовкілля стверджує, що повернення СПВ є складовою процесу «видобування корисних копалин…».
Як зіставляються ці речі? Якщо провести аналогію, то чи бачив хтось випадки, коли в процесі експертної оцінки автомобіля гальмівна система не оцінювалась, тобто їхати буде, але чи гальмуватиме — невідомо. Або ж оцінили всі конструкції будинку, крім даху…
При цьому відзначаємо, що відповідно до п. 7 висновку з ОВД здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля не передбачається.
В окремих відмовах з погодження технологічних проєктів повернення СПВ Міндовкілля вбачає причиною для відмови незбігу фонду нагнітальних/поглинальних свердловин зазначених у проєкті повернення СПВ із фондом зазначеним у звіті чи висновку з ОВД.
У відмові зазначено: що «відповідно до даних висновку з ОВД вбачається, що даною процедурою оцінки впливу на довкілля не оцінювалася зміна призначення свердловин».
При цьому двома абзацами раніше автор відмови зазначає, що відповідно до Правил розробки родовищ недіючі свердловини — це свердловини, що знаходяться у простої не менше одного календарного місяця. Простій може бути спричиненим проведенням ремонтних або інших робіт, ліквідації аварій, проведенням дослідно-експериментальних або дослідних робіт, відключенням електроенергії тощо.
У реаліях України у слово «тощо» необхідно ще додати «простій з причин не погодження дозвільної документації держорганами, зокрема Міндовкіллям, яке відповідальне за найбільшу кількість дозвільних документів з-поміж усіх міністерств.
Наведемо ще кілька положень «Правил розробки…»:
Під час видобування нафти і газу змінюються параметри покладу, знижується пластовий тиск, переміщується газоводяний і нафтоводяний контакт, зростає вміст води у продукції, свердловини переводяться на експлуатації вищезалягаючих горизонтів, експлуатаційні свердловини переводяться у спостережні чи нагнітальні, і навпаки.
Таким чином, переведення п’єзометричної чи недіючої свердловини у нагнітальну відбувається відповідно до формального протокольного рішення геолого-технічної наради підприємства, часто-густо шляхом банального відкриття засувки на трубопроводі. Загальновідомо, що зміни у фонді свердловин в процесі розробки — це постійний процес, і відбувається він щоденно, щотижнево, щомісячно…
Але ж «відповідно до даних висновку з ОВД вбачається, що даною процедурою оцінки впливу на довкілля не оцінювалася зміна призначення свердловин».
Така собі нескінченна процедура ОВД у процесі нафтогазовидобування… Хочеться вірити, що це все ж таки кричуща некомпетентність чиновників, а не зумисні дії.
 З точки зору захисту довкілля, державний орган, діяльність якого передбачає такі функції, в першу чергу повинен бути зацікавленим в якомога меншому періоді перебування СПВ на денній поверхні та якомога швидшому їх поверненню в глибокі підземні горизонти, що мінімізує ризики впливу СПВ на компоненти довкілля.
Проте існування «окремих технологічних проєктів» незрозумілого призначення та процедури їх погодження явно не на користь довкілля.
Вважаємо за доцільне норму щодо повернення СПВ за технологічними проєктами вилучити, як застарілу та таку, що дублює зміст проєктів будівництва інфраструктури повернення СПВ, проєктів розробки родовищ, звітів з ОВД на розробку родовищ. Оцінку впливу на довкілля повернення СПВ проводити виключно у складі звітів з ОВД на видобування корисних копалин. Зрештою ми ж інтегруємо європейське законодавство — навряд чи в будь-якій розвиненій країні світу існують аналогічні «окремі технологічні проєкти». |
Відомо, що держава-агресорка є ключовим постачальником енергоресурсів у світі.
Практично всі держави намагаються мінімізувати, обмежити та повністю припинити закупівлі енергоресурсів в агресора. Водночас в Україні відбувається свідоме чи несвідоме штучне гальмування процесів внутрішнього нафтогазовидобування, що абсолютно не в інтересах держави та цілком може розцінюватись як підігрування агресору.
Залишається незрозумілим:
Наостанок хочеться додати, що коли б технологічний прогрес дозволив винайти газові плити, котли, автотранспорт, військову техніку, які працювали б на висновках з ОВД, дозволах, проєктах, а не на газу та пальному, то Україна давно б захопила лідерство серед економічно розвинених держав світу. І сталось би це за вагомого вкладу державних органів, зокрема Міндовкілля.
Більше за темою:
Матеріал підготовлено експертами Асоціації професіоналів довкілля PAEW
Людмила ЦИГАНОК, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW акцентує: