Указом Президента України №64/2022 в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Безумовно, запровадження воєнного стану не могло не вплинути на умови та можливість виконання суб’єктами господарювання вимог чинного законодавства України, у тому числі і в галузі охорони довкілля, що призвело до певної неврегульованості у правовідносинах між державою через відповідні спеціально уповноважені Центральні органи виконавчої влади, суб’єктами господарювання та громадянами, які реалізують своє право на працю, гарантоване їм статтями 42, 49 Конституції України. Виходячи із цього, в PAEW запропонували можливі механізми вирішення ситуації, що склалась.
Так, згідно зі статтею 8 Конституції в Україні визначається і діє принцип верховенства права, при якому Конституція має вищу юридичну силу, а Закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй. Відповідно до приписів статей 13, 42 та 43 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю усіх видів послуг і робіт, а також створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
З іншого боку, нормами статей 13 та 50 Конституції України передбачено, що власність зобов’язує і власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільства, життя, здоров’я і безпека якої, а також право на безпечне для життя і здоров’я довкілля гарантовано Конституцією, а обов’язком держави (стаття 16 Конституції) є забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України.
Таким чином, Конституцію України можливо розглядати як певний суспільно-правовий договір між державою, яка встановлює юридичні механізми, якими визначаються права і обов’язки людини та утворених ними суб’єктів господарювання та відповідних державних інституцій, якими виконання цих самих прав та обов’язків повинно забезпечуватись.
При цьому, враховуючи наявність механізмів відповідальності сторін цього, умовно кажучи, договору за порушення встановлених у законах і підзаконних нормативно-правових актах, прийнятих на виконання норм Конституції України, вимог, такі правовідносини можливо, із певним припущенням, розцінювати як господарсько-правові (стосовно взаємних обов’язків суб’єктів господарювання і держави).
Починаючи з 24 лютого 2022 р. в Україні було введено воєнний стан, порядок функціонування державних інституцій, суб’єктів господарювання і громадян при якому врегульовано нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану», яким обмежуються певні права громадян та суб’єктів господарювання, що не суперечить приписам статті 64 Конституції України, згідно із якою норми передбачені статтями 13, 16, 50 також можуть бути обмежені на конкретний строк відповідним Указом Президента України про введення такого режиму (але чинним указом їх дія не призупиняється, хоч, на мою думку, фактичне забезпечення виконання положень вищевказаних норм Конституції України щодо екологічно безпечних умов навколишнього середовища при воєнному стані є практично нездійсненним).
| Таким чином, введення правового режиму воєнного стану є форс-мажорними обставинами, поняття яких приведено у статті 14-1 Закону Країни «Про торгово-промислові палати в Україні» і визначено як: надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, а саме: оголошена або неоголошена війна, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками тощо. |
Отже, якщо умовно, Конституцію України і всі нормативно-правові акти, які прийняті для реалізації її положень, можливо розглядати як певний суспільно-правовий договір, то зазначене поняття форс-мажорних обставин може мати більш глибоке наповнення. Так, на сьогодні в сфері цивільно-господарських відносин у статтях 617 Цивільного Кодексу України та 218 Господарського кодексу України вже існує визначення випадків звільнення від відповідальності суб’єктів господарювання за порушення та/або невиконання своїх обов’язків якщо буде доведено, що таке порушення відбулося внаслідок випадку або непереборної сили (тобто форс-мажорних обставин).
Виходячи із розуміння цього, з боку держави, як гаранта забезпечення умов для здійснення господарської діяльності, після введення воєнного стану вже були внесені певні зміни до чинного законодавства в частині часткової легітимізації невиконання норм в сфері дозвільно-ліцензійної діяльності, подання звітності, часткового мораторію на здійснення заходів державного нагляду (контролю): Постанова № 165 від 28 лютого 2022 р. «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб», Постанова КМУ № 303 від 13 березня 2022 р. «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», Постанова КМУ № 314 від 18 березня 2022 р. «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» тощо). Однак всі вони мають більш точковий та несистемний характер.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, є необхідність введення в правове поле терміна «екологічні форс-мажорні обставини», який є похідним від загального визначення цього терміну та полягає у неможливості суб’єктів господарювання виконувати обов’язки згідно із вимогами нормативно-правових актів в галузі охорони навколишнього природного середовища (довкілля) під час дії режиму воєнного стану і протягом певного часу у відбудовний період.
При настанні такого «екологічного форс-мажору» (який в Україні почався із 24 лютого 2022 р.) суб’єкти господарювання повинні бути позбавлені будь-якої відповідальності за здійснення господарської діяльності без документів дозвільного характеру та ліцензій в галузі охорони навколишнього природного середовища, неподання або несвоєчасне подання відповідної звітності, виконання вимог щодо здійснення моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, поводження із контрольованими речовинами, а також неподання інших обов’язкових матеріалів в галузі охорони навколишнього середовища у т.ч. на погодження або затвердження із не нарахуванням будь-яких видів збитків заподіяних державі за порушення вимог охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів та штрафних санкцій за такі порушення.
З метою імплементації такого підходу, ПРОПОНУЄМО підготувати та внести відповідні зміни до деяких Законів України, які наведені нижче.
Положення нормативно-правових актів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Центральних органів виконавчої влади в частині відповідальності за невиконання обов’язків суб’єктів господарювання щодо проведення господарської діяльності для здійснення якої згідно із законодавством України передбачена необхідність отримання документів дозвільного характеру та/або ліцензій, у тому числі в галузі охорони навколишнього середовища, виключний перелік яких встановлений законами України, а також неподання та/або відсутність інших документів, що подаються суб’єктами господарювання за результатами надання адміністративних послуг і не застосовуються за весь період дії правового режиму воєнного стану та протягом 6-ти місяців після його припинення або скасування.
| Таким чином, запропонована модель внесення системних змін в чинне законодавство України в період дії правового режиму воєнного стану дозволить повною мірою перенести поняття форс-мажорних обставин, у тому числі в галузі «екологічного форс-мажору», з площини господарських відносин в цілому на суспільно-правові відносини між державою та суб’єктами господарювання. |
Щодо усунення неврегульованості у правовідносинах між державою через відповідні спеціально уповноважені ЦОВВ, суб’єктами господарювання та громадянами Professional Association of Environmentalists of the World (PAEW) (Асоціація професіоналів довкілля – PAEW) звернулась до Керівника Офісу Президента, Прем’єр-Міністра України та Голови Верховної Ради України, розповіла Президент Асоціації PAEW Людмила ЦИГАНОК.
Прес-служба Асоціації PAEW