Фахівцям знайома ситуація, коли термін дії дозволу десять років, а термін буріння більшості свердловин всього декілька місяців! То навіщо дозвіл на десять років?
Стаціонарні джерела з незначними викидами: згідно Закону до таких об’єктів віднесено адмінбудівлі, їдальні, кафе, станції технічного обслуговування автомобілів, газорегуляторні пункти, копіювальні центри тощо, які можуть мати, у тому числі й сезонний графік роботи.
Особливо гостро ця проблема постала в операторів газорозподільних систем, оскільки вони володіють сотнями чи навіть тисячами таких стаціонарних джерел, як газорегуляторні пункти в блочному контейнері, газорегуляторні пункти (Фото), домові комбіновані регулятори тиску, шафні газорегуляторні пункти.
Переважна більшість цих джерел розташовані один від одного на значній відстані по всій території адміністративної одиниці (області).
Тобто на кожне джерело — окремий дозвіл!
Для прикладу фактичні викиди метану згідно з матеріалами інвентаризації по ВАТ «Кіровоградгаз» від двох таких газорегуляторних пунктів становлять лише 0,0003344 та 0,00042 т/рік. Враховуючи вимоги ПКУ сума екологічного податку за викиди метану для одного такого джерела становитиме (0,00042 т/рік х 145,5 грн = 0,06 грн) всього лише 6 копійок! А вартість послуг для отримання дозволу на одне таке джерело 2,5-4,0 тис. грн.
У сільськогосподарських підприємств також невирішеними є питання з дозволами на викиди від стаціонарних джерел — ємностей з пальним, які разом з технікою переміщуються на поля під час оранки чи збирання врожаю і при цьому викиди становлять всього декілька кілограмів.
Тому пропонується для об’єктів, що належать до третьої групи із незначним обсягом викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, наприклад, до 1,0 т/рік (крім двоокису вуглецю), передбачити можливість здійснення їх діяльності на підставі дозволів або після подання суб’єктом господарювання декларації про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря до відповідних місцевих органів виконавчої влади.
Тобто суб’єктам господарювання надається право вибору: проходити складну процедуру отримання безтермінового дозволу на викиди чи подати в установленому порядку щорічну декларацію про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Як видно, нормативна база не встигає за плином часу і реаліями життя. З метою врегулювання ситуації ще у 2019 році та протягом наступних років Асоціація професіоналів довкілля «ПАЕУ» пропонувала внесення змін до нормативних актів, і певна частина була врахована законодавцями. Але щодо внесення змін у визначення термінів «пересувне джерело», «стаціонарне джерело» та введення нового поняття «тимчасове стаціонарне джерело» і «декларування викидів» пропозиція не пройшла.
Наведемо пропозиції щодо внесення змін до ПКУ:
«14.1.142. пересувне джерело забруднення — транспортний засіб, інші пересувні чи переносні засоби та установки, рух чи виконання робіт яких супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин і які зберігають свої просторові координати до однієї доби;
14.1.230.1. тимчасове стаціонарне джерело забруднення атмосфери — агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати від однієї доби до одного року і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти»;
І до Закону:
«Декларація про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (декларації про провадження господарської діяльності) — документ, який згідно з цим Законом подають суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря протягом одного року тимчасовими стаціонарними джерелами, які належать до другої та третьої групи, та/або стаціонарними джерелами, які належать до третьої групи із загальним обсягом викидів забруднюючих речовин до 1,0 т/рік (крім двоокису вуглецю)».
Через воєнний стан, лише у 2022 році, нарешті прийнято рішення, що декларування викидів може бути виходом зі складної ситуації. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314 у період воєнного стану право на провадження господарської діяльності може набуватися суб’єктами господарювання на підставі безоплатного подання до органів ліцензування, дозвільних органів та суб’єктів надання публічних (електронних публічних) послуг декларації про провадження господарської діяльності, без отримання дозвільних документів. Подаючи декларацію про провадження господарської діяльності на додаткове джерело викидів — дизель-генераторну станцію через ЦНАП, отримав моральне задоволення від сервісу і швидкості оформлення цього дозвільного документа, на підставі якого було сплачено екологічний податок. Шкода, що це тільки тимчасове рішення, і стосується лише генераторів.
На думку Асоціації «ПАЕУ», основними завданнями дозвільної системи у сфері охорони атмосферного повітря є:
Всі ці завдання для тимчасових стаціонарних джерел та джерел з незначними викидами, замість дозволу на викиди, може виконувати декларація про провадження господарської діяльності, і навіть більше, особливо щодо сприяння інвестиційному клімату через спрощення дозвільної процедури. Оскільки процедура з оформлення дозволу на викиди, включаючи вимоги законодавства про публічні закупівлі, триває від трьох-шести місяців, і навіть до одного року, а так зване тимчасове стаціонарне джерело не змінює свої координати всього лише декілька днів чи місяців. А строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, об’єкт якого належить до другої групи (бурові верстати), — десять років, об’єкт якого належить до третьої групи, — необмежений.
Це не співмірні величини: термін дії дозволу десять років, а термін буріння більшості свердловин всього декілька місяців! То навіщо нам дозвіл на десять років?
Ще на одному «шедеврі» варто зупинитися. Голова податкового Комітету ВР Данило Гетманцев у своєму інтерв’ю наголосив, що платити екологічний податок з дизель генераторів не потрібно. З його слів, оскільки відповідно до ст. 240.7 ПКУ не є платниками за викиди суб’єкти, які здійснюють такі викиди СО2 не більше 500 тон на рік.
«Тобто, якщо платник використовує до 200 тон пального на рік сплачувати екологічний податок не потрібно», — пояснює Гетманцев.
Наголошуємо, що відповідно до питомих показників, які беруться для розрахунку при спалюванні 200 т палива, викидаються в атмосферу такі забруднюючі речовини: діоксид азоту — 6,28 т; оксид азоту — 0,024 т; оксиду вуглецю — 7,24 т; метан — 0,05 т; діоксид сірки — 0,086 т; тверді частинки (сажа) — 0,077 т, і діоксид вуглецю — 627,6 т.
Крім цього, суб’єкт господарювання подає узагальнену податкову декларацію про всі джерела викидів, а не тільки генератор. Тому ця цифра може бути значно більшою.
Тож публікація його інтерв’ю у ЗМІ не скасовує вимог чинного законодавства.
Але згідно з тимчасовими положеннями п. 46 ПКУ «тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, для цілей застосування розділу VІІІ цього Кодексу не вважаються стаціонарними джерелами забруднення у значенні, наведеному у підпункті 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД», що дозволяє не сплачувати екологічний податок протягом зазначеного періоду.
Реалізація запропонованих змін не потребує додаткових витрат та фінансування з Державного бюджету України. Ці зміни матимуть позитивний вплив на забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, зокрема позбавить суб’єктів господарювання необхідності витрачати час та кошти на інвентаризацію викидів та підготовку обґрунтовуючих матеріалів з метою отримання дозволів на викиди для тимчасових стаціонарних джерел. Сприятиме розвитку підприємництва, зменшить зарегульованість ведення бізнесу та мінімізує вплив на нього контролюючих органів. Мінімізує ризики вчинення корупційних правопорушень тощо.
Більше за темою – у статті «Як уникнути правових колізій в охороні атмосферного повітря? Законодавчі зміни-2023» з журналу «SUSTAINABILITY LEADER’S GUIDE» («Журнал лідера сталого розвитку») №3, 2023