У Києві в змішаному форматі відбулося СПІЛЬНОДУМАННЯ «Місто майбутнього: що ми будуємо сьогодні»

2026-08-28

У Києві в змішаному форматі відбулося СПІЛЬНОДУМАННЯ «Місто майбутнього: що ми будуємо сьогодні»

27 серпня 2026 року в Києві відбулося СПІЛЬНОДУМАННЯ «Місто майбутнього: що ми будуємо сьогодні», яке об’єднало понад півтори сотні представників держави, громад, енергетичного сектору, бізнесу, науки, проєктних організацій та професійної екологічної спільноти.

Це була розмова не про футуристичні міста з красивих візуалізацій. У центрі уваги опинилися значно складніші й чесніші питання: що саме Україна відбудовує вже сьогодні, на яких даних і правилах базуються ці рішення, до яких ризиків ми готуємо міську інфраструктуру та чи не відтворюємо під виглядом модернізації ті самі системні помилки, з якими жили десятиліттями.

«Значна частина об’єктів, які Україна побудує протягом найближчих десяти років, працюватиме ще у 2050–2070 роках. Тому кожне рішення, яке ми ухвалюємо зараз, фактично визначає умови життя наступних поколінь. Ми не можемо дозволити собі просто відбудувати міста минулого новими матеріалами», наголосила модераторка СПІЛЬНОДУМАННЯ Людмила Циганок, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW, засновниця ESG Liga та генеральна директорка «Офісу сталих рішень».

Формат події принципово відрізнявся від традиційної конференції. Кожна тематична розмова починалася з конкретного дискусійного питання, яке змушувало учасників не лише представляти власний досвід, а й говорити про суперечності, прогалини та рішення, без яких концепція міста майбутнього ризикує залишитися красивою декларацією.

Організатори:

Асоціація професіоналів довкілля PAEW у співпраці з «Офісом сталих рішень» та за підтримки Посольства Республіки Словенія в Україні і Міністерства закордонних та європейських справ Республіки Словенія в рамках роботи Всеукраїнського освітньо-консультаційного центру – АКАДЕМІЇ ЗЕЛЕНИХ ПРОФЕСІЙ

Партнер заходу – компанія Arzinger

Учасники обговорили нову енергетичну архітектуру українських міст, баланс між великою генерацією та автономністю громад, роль сонячної енергетики і систем управління споживанням, стан технічного регулювання, якість даних про території, стратегічну екологічну оцінку, зелені конструкції та відповідальність девелоперів за міське середовище.

Окремий блок було присвячено воді. Йшлося про те, чому містам потрібно відмовлятися від застарілої логіки якомога швидше забрати, використати та відвести воду. Дощові й очищені води мають розглядатися не лише як проблема для каналізації, а як ресурс і повноцінна частина міської інфраструктури. Це потребує спільної відповідальності містобудівників, водоканалів, дорожніх служб, екологів, землекористувачів і керівників громад.

Не менш гостро прозвучала тема комплексної безпеки. В умовах війни кліматичні, техногенні та воєнні ризики більше не можна розглядати окремо. Сильна спека може збігтися з тривалим відключенням електроенергії, злива з пошкодженням інфраструктури, а техногенна аварія з необхідністю евакуації людей. Тому стійкість міста визначається не кількістю підготовлених стратегій, а його здатністю продовжувати виконувати життєво важливі функції під час одночасної дії кількох криз.

У фінальному експертному stress-test лідери та експерти Асоціації професіоналів довкілля PAEW критично проаналізували почуті протягом дня пропозиції. У фокусі були довгострокові екологічні наслідки війни, європейські вимоги та умови фінансування, роль СЕО й ОВД, водне врядування, екологічний моніторинг, нормативні бар’єри та вплив розвитку міст на прилеглі землі, водні ресурси, продовольчі системи й екосистеми.

Головний висновок СПІЛЬНОДУМАННЯ полягає в тому, що місто майбутнього починається не з будівель. Воно починається з якості рішень про енергію, території, воду, безпеку, клімат, дані, правила, інвестиції та людей. Найціннішою компетенцією української відбудови має стати здатність обговорювати й перевіряти ці рішення до того, як вони перетворяться на бетон, трубу, дорогу, забудований ґрунт або затверджений генеральний план.

Експерти та учасники дискусій

До СПІЛЬНОДУМАННЯ долучилися представники державних інституцій, громад, енергетичного сектору, бізнесу, науки, проєктних організацій та професійної екологічної спільноти:

- - - Мая Кезунович Крашек, радник-посланник, заступниця глави місії Посольства Республіки Словенія в Україні;
    - Олена Шуляк, народна депутатка України, голова Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування;
    - Оксана Олійник, ректорка Державного університету «Житомирська політехніка»;
    - Олександр Азюковський, ректор Національного технічного університету «Дніпровська політехніка»;
    - Олександр Мартинюк, начальник Департаменту стратегічного планування та аналітики НЕК «Укренерго»;
    - Артем Рибченко, керівник напряму рішень для приватних домогосподарств компанії «Атмосфера»;
    - Юрій Фурманов, спеціаліст відділу міжнародних відносин та проєктно-інвестиційної діяльності, енергоменеджер Мереф’янської міської ради;
    - Артур Адамчук, енергетичний аудитор процесів виробничо-технічної служби філії «ВП Хмельницька АЕС» АТ «НАЕК Енергоатом»;
    - Ірина Жук, начальниця відділу розвитку соціальних проєктів філії «ВП “Рівненська АЕС”» АТ «НАЕК “Енергоатом”»;
    - Євгеній Чернявський, головний метролог, керівник служби головного метролога філії «ВП “Запорізька АЕС”» АТ «НАЕК “Енергоатом”»;
    - Тетяна Ткаченко, завідувачка кафедри технологій захисту навколишнього середовища та охорони праці КНУБА, докторка технічних наук, професорка;
    - Ганна Тітенко, директорка Навчально-наукового інституту екології, зеленої енергетики та сталого розвитку Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна;
    - Назарій Сорока, начальник Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації;
    - Володимир Брунько, керівник відділу ПАТ «Київський зональний науково-дослідний і проєктний інститут по цивільному будівництву»;
    - Максим Свірський, директор з розвитку бізнесу, координатор проєктів ТОВ «EGIS Ukraina»;
    - Андрій Вагін, виконувач обов’язків генерального директора КП «Плесо»;
    - Поліна Мурашевська, начальниця відділу екології та природних ресурсів Житомирської міської ради;
    - Роман Кізима, виконавчий директор Асоціації «Львівська агломерація», заступник директора ЛМКП «Львівводоканал», відповідальний за управління поверхневими водними ресурсами Львівської громади;
    - Андрій Демиденко, радник із кліматичних ризиків та стійкості Українського кліматичного офісу GIZ;
    - Ольга Сютікова, радниця з питань зміни клімату GIZ;
    - Валентин Митлошук, начальник служби ТОВ «Нова Лінія 1»;
    - Катерина Козак, фахівчиня зі сталого розвитку та оцінки життєвого циклу продукції компанії Schréder;
    - Наталія Якубик, директорка ТОВ «АВЕ УЖГОРОД»;
    - Тетяна Котенко, голова громадської організації «Стратегія майбутнього»;
    - Павло Козирєв, голова Асоціації малих міст України.

Під час фінального експертного stress-test ключові тези та запропоновані рішення проаналізували представники Асоціації професіоналів довкілля PAEW:

- - - Валентин Щербина, віцепрезидент PAEW з військової екології та відновлення екосистем;
    - Анжеліка Лівіцька, керівниця практики енергетики та природних ресурсів, захисту довкілля і сталого розвитку ARZINGER, віцепрезидентка PAEW з питань міжнародної взаємодії та євроінтеграції;
    - Марія Лопушанська, голова Комітету СЕО і ОВД PAEW, спеціалістка з питань охорони довкілля групи компаній «Еко-Оптіма»;
    - Наталія Різак, юристка, голова Комітету з агроекології PAEW;
    - Леся Багінська, юристка, адвокатка EVERLEGAL, голова Комітету з екологічного права та законотворчості PAEW.

Модерувала СПІЛЬНОДУМАННЯ Людмила Циганок, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW, засновниця ESG Liga та генеральна директорка «Офісу сталих рішень».

Ключові питання, над якими варто продовжити спільну роботу

Для якого майбутнього ми насправді проєктуємо українські міста?
Чи враховують сьогоднішні проєкти реальні кліматичні, демографічні, воєнні, енергетичні та ресурсні сценарії на 20–50 років уперед, чи ми продовжуємо будувати за логікою світу, якого вже немає?
Який мінімальний рівень автономності має стати обов’язковим для критичної міської інфраструктури?
Лікарня, водоканал, школа, система зв’язку чи укриття не можуть залежати лише від стабільності централізованої мережі. Потрібно визначити, де енергетична автономність перестає бути окремим зеленим проєктом і стає базовим стандартом безпеки.
Чи маємо ми достатньо даних, щоб вирішувати, де і що відбудовувати?
Без екологічної діагностики територій, оцінки забруднення ґрунтів, водних, кліматичних і техногенних ризиків місто може витратити значні кошти, але відбудувати старі проблеми або створити нові. Які дані мають стати обов’язковими до початку проєктування і хто відповідатиме за їхню якість?
Коли СЕО та ОВД реально впливають на рішення, а коли лише оформлюють уже зроблений вибір?
Екологічна оцінка має допомагати порівнювати альтернативи й вчасно зупиняти помилкові рішення. Якщо її проводять після визначення території, конфігурації та параметрів проєкту, вона втрачає свій управлінський сенс.
Чи готові міста змінити ставлення до води?
Дощова, поверхнева та очищена вода повинна розглядатися як ресурс, елемент кліматичної адаптації та складова міської інфраструктури. Але для цього необхідно визначити, хто відповідає за весь водний цикл, а не лише за окремі труби, водойми чи очисні споруди.
Чи відповідають чинні будівельні та технічні норми містам, які Україна хоче отримати після відбудови?
Потрібна чесна інвентаризація правил, частина з яких створювалася для іншої економічної, технологічної та кліматичної реальності. Важливо визначити, де норма захищає людей і довкілля, а де вже стала перешкодою для безпечних та інноваційних рішень.
За якими показниками ми через п’ять або десять років доведемо, що місто справді стало кращим?
Необхідно вимірювати не лише обсяг залучених коштів і кількість збудованих об’єктів, а й енергетичну стійкість, якість води й повітря, доступність послуг, безпеку людей, кліматичну вразливість, стан екосистем та спроможність міських команд управляти створеною інфраструктурою.

Перше подібне СПІЛЬНОДУМАННЯ завершилося, але поставлені питання не повинні завершитися разом із подією. Їх необхідно переносити у стратегії відновлення, містобудівну документацію, технічні завдання, інвестиційні програми та щоденні управлінські рішення. Бо справжня ціна помилки у відбудові вимірюватиметься не лише бюджетами. Вона вимірюватиметься десятиліттями життя людей у містах, які ми створюємо сьогодні.