Висновок з ОВД: чому дата видачі не гарантує правової стабільності
Чи стає висновок з оцінки впливу на довкілля юридично стабільним лише тому, що минув строк його оскарження? Судова практика показує, що відповідь значно складніша. Обізнаність громадськості про існування висновку ще не означає обізнаності про порушення екологічного інтересу. Таке порушення може проявитися пізніше, коли розпочинається діяльність, з’являються дані моніторингу або виявляється невідповідність між документами та фактичним впливом підприємства на довкілля.
Аналіз окремої думки судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 160/23444/24 порушує принципове питання для бізнесу, громадськості та держави: чим насправді забезпечується правова стійкість висновку з ОВД? Формально пройденою процедурою чи якістю вихідних даних, повнотою оцінки, реальною участю громадськості та належним післяпроєктним моніторингом?
Як забезпечити правову стабільність висновку з ОВД?
АВТОР:
Людмила Хоміч, віцепрезидентка Асоціації професіоналів довкілля (PAEW), екоаудитор, адвокат
Практика здійснення оцінки впливу на довкілля (ОВД) в українських реаліях дуже часто провокує формальний підхід.
Суб’єкта господарювання, який має бути конкурентним на ринку та здійснювати діяльність, в першу чергу цікавить сам факт отримання висновку в максимально короткі строки.
Тому якість підготовки, коректність вихідних даних, добросовісність проєктанта часто оцінюються бізнесом за залишковим принципом.
Проте, Окрема думка судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Берназюка Я.О. на постанову Верховного Суду від 12 серпня 2026 року у справі № 160/23444/24 за позовом Громадської організації «Міжрегіональне бюро екологічного захисту» до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, за участю третіх осіб, про визнання протиправними та скасування висновків з оцінки впливу на довкілля www.reyestr.court.gov.ua змушує замислитися про протилежне.
Питання, винесене у справі, стосується співвідношення двох принципово важливих аспектів екологічного судочинства:
Висновки, викладені у документі:
За змістом статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» у висновку визначається допустимість або обґрунтовується недопустимість провадження планованої діяльності та встановлюються екологічні умови її провадження. Такий висновок є обов`язковим для виконання та враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності.
Правове значення висновку ОВД не вичерпувалося фактом його прийняття. Висновок з ОВД враховується як юридично значуща передумова видачі іншого документа дозвільного характеру, а також використовується як доказ усунення порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля.
Водночас подальше застосування висновку має значення для встановлення характеру правовідносин, моменту виникнення можливого порушення екологічного інтересу та часу, коли зацікавлена особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення.
Статтею 50 Конституції України гарантовано кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Стаття 12 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» прямо передбачає, що висновок з оцінки впливу на довкілля, інші рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля можуть бути оскаржені будь-якою фізичною чи юридичною особою в судовому порядку.
Таке нормативне регулювання встановлює особливість судового захисту у цій категорії справ: право на звернення до суду не обмежується особою, якій безпосередньо адресований відповідний індивідуальний акт.
Це відповідає природі екологічних правовідносин, у яких наслідки господарської діяльності можуть стосуватися невизначеного або значного кола осіб, територіальної громади та стану довкілля загалом.
Особливість судового захисту у цій категорії справ полягає в необхідності враховувати характер екологічного інтересу. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 жовтня 2025 року у справі № 320/29225/23, де Верховний Суд також зазначив, що право на захист довкілля стосується поточної та майбутньої екологічної безпеки, а реалізація права на судовий захист однією громадською організацією не обмежує відповідного права інших.
Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2024 року у справі № 160/9394/24 вже виходив із того, що підстави звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу на безпечне довкілля мають тлумачитися у світлі гарантій, установлених Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуською конвенцією).
Пункт 4 статті 9 Орхуської конвенції передбачає, що процедури, визначені цією статтею, мають забезпечувати адекватні та ефективні засоби правового захисту, бути справедливими, неупередженими та своєчасними.
Строки звернення до адміністративного суду забезпечують юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Однак ця мета не допускає заміни встановленого законом критерію початку перебігу строку датою прийняття акта або першої обізнаності про його існування без установлення того, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права чи інтересу.
Положення статті 122 КАС України про шестимісячний термін поширюються на вимоги про оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля. Ні Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», ні Орхуська конвенція не встановлюють права на оскарження висновку з ОВД без будь-яких часових обмежень.
Разом з тим частина друга статті 122 КАС України пов`язує початок перебігу шестимісячного строку з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Подальше використання висновку у правовідносинах, пов`язаних із провадженням планованої діяльності, саме по собі не зумовлює початку нового строку його оскарження, однак має значення для визначення характеру можливого порушення та моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про нього.
Тобто обізнаність про існування документа не тотожна обізнаності про порушення права або інтересу цим документом.
Зазначені висновки є ключовими для екологічних спорів, оскільки підстави для оскарження висновку з ОВД можуть бути пов’язані не лише з самим фактом його прийняття, а й з моментом отримання інформації про:
Дана інформація є відкритою та формується протягом всього періоду діяльності. Відповідно, правова стабільність висновку не повинна оцінюватися виключно за датою його видачі, а має забезпечуватися:
Така доказова база забезпечує стабільність висновку як у відносинах з дозвільними, контролюючими органами, так і з громадськістю та може мати значення у разі виникнення спору щодо того, коли саме зацікавлена особа могла дізнатися про порушення.
Також в черговий раз, наявність судових проваджень з питань ОВД, засвідчують, що ОВД це «життєвий цикл» господарської діяльності від планування до управління ризиками, а не просто процедура отримання дозвільного документу.
Тому, суб’єкт господарювання, який планує залишатися на ринку та здійснювати діяльність, повинен оцінювати послуги з підготовки звіту з ОВД через критерії якості, повноти, достовірності, підтверджуваності даних, їх коректності.
Підготовано у вересні 2026 спеціально для Офісу сталих рішень
Ця справа ще раз підтверджує, що ОВД не завершується в день отримання висновку. Документ супроводжує весь життєвий цикл планованої діяльності, впливає на отримання інших дозволів і може стати предметом спору тоді, коли проявляться фактичні екологічні наслідки або стане доступною нова інформація. Саме тому правова стабільність висновку залежить не лише від дотримання строків, а передусім від якості, достовірності та підтверджуваності матеріалів, на яких він ґрунтується.
Як знайти баланс між юридичною визначеністю для бізнесу, ефективним захистом екологічних прав та передбачуваною практикою державних органів? Ці питання потребують не обговорення в окремих професійних колах, а відкритого діалогу між державою, бізнесом, громадськістю, судами та експертами.
Запрошуємо 30 вересня 2026 року долучитися онлайн до Національного діалогу «Від конфліктів до довіри: нова політика екологічного регулювання України». В основі обговорення будуть реальні кейси та пошук системних рішень, які допоможуть зменшити кількість екологічних конфліктів і зробити правила зрозумілими та передбачуваними для всіх сторін. Якщо ви маєте власний приклад неоднозначного застосування природоохоронного законодавства, його можна подати для розгляду під час заходу.