Маркування місць і тари для тимчасового зберігання відходів має забезпечувати їх однозначну ідентифікацію та безпечне поводження з ними на всіх етапах внутрішнього переміщення, накопичення і передачі.

Рекомендується, щоб маркування містило щонайменше таку інформацію:

• • • • • код відходу відповідно до чинного класифікатора;
        • найменування відходу, який фактично зберігається;
        • за потреби — виробниче (технологічне) найменування, яке є зрозумілим для персоналу підприємства (наприклад: «пісок промаслений», «ганчір’я промаслене», «відпрацьовані фільтри», «відпрацьований адсорбент (пісок)» тощо);
        • інформацію про належність відходу до небезпечних або таких, що не є небезпечними;
        • прізвище, ім’я та по батькові особи, відповідальної за належне утримання місця тимчасового зберігання відходів, а також її контактні дані.

Використання більш зрозумілих для працівників назв або уточнень не лише допускається, а й є доцільним, якщо це не змінює сутність відходу та не призводить до його неправильної ідентифікації.

Наприклад, допустимими є такі варіанти:

• • • • • «Відпрацьований адсорбент (пісок)»;
        • «Промаслений пісок»;
        • «Відпрацьовані фільтри»;
        • «Промаслене ганчір’я».

Водночас рекомендується, щоб назва, зазначена на маркуванні, відповідала найменуванню відходу, яке використовується у внутрішньому обліку підприємства, документах з управління відходами та документах, що оформлюються під час передачі відходів іншим суб’єктам господарювання. Такий підхід мінімізує ризик непорозумінь під час перевірок і забезпечує простежуваність поводження з відходами на всіх етапах.