Екологічні проблеми Південної Кореї залишаються дуже серйозними, хоча вона різко покращила свій рейтинг за індексом екологічної ефективності Єльського університету в 2020 році до 28 місця (зі 180 країн) з 60 місця в 2018 році. Вона продовжує показувати погані показники щодо викидів ПГ на душу населення (158 місце), екосистемні послуги (100 місце) та біорізноманіття (84 місце). Проблеми з впливом дрібного пилу покращилися, піднявши країну на 45 місце. Станом на 2019 рік Корея була восьмим у світі найбільшим викидом CO₂. 

Міністерство навколишнього середовища Південної Кореї контролює та регулює викиди забруднювачів повітря та небезпечних речовин відповідно до Закону про збереження чистого повітря. У травні 2019 року було оголошено про переглянутий законопроект із більш жорсткими вказівками. Норми викидів було посилено на 30 % порівняно з попереднім законопроектом, а також встановлено нові стандарти для речовин, які раніше не регулювалися. До 2024 року уряд Південної Кореї планує знизити концентрацію дрібного пилу більш ніж на 35%. Станом на 2020 рік уряд Південної Кореї вводить нормативні ліміти на 11 забруднювачів повітря та 32 небезпечні речовини повітря, що перевищує 11 забруднювачів повітря та 18 небезпечних речовин повітря в попередньому законопроекті.

Корейська 61 вугільна електростанція є одним із головних джерел забруднення повітря. На ці станції також припадало 52,5 % загального виробництва електроенергії в країні в 2018 році. Країна має найвищу частку діючих супер- і ультра-надкритичних електростанцій у світі. Уряд вживає заходів щодо модернізації установок системами уловлювання та зберігання вуглекислого газу (CCS), селективного каталітичного відновлення (SCR) і десульфурації димових газів (FGD). Незважаючи на те, що корейські вугільні електростанції є відносно сучасними та великими, з новими параметрами пари, у липні 2016 року міністр торгівлі країни оголосив про подальші заходи контролю забруднення повітря, націливши на закриття 10 тридцятирічних електростанцій, що працюють на вугіллі, до 2025 року. В додаток, Уряд замінить турбіни на кількох заводах, щоб підвищити енергоефективність і збільшити потужність циркуляційних насосів для зменшення викидів. Також до 2024 року відкриті вугільні сховища замінять на закриті.

У 2018 році було прийнято Постанову про посилення інструкцій щодо якості повітря для дрібного пилу. Згідно зі зміненими правилами, стандарти PM 2,5 дрібного пилу будуть переглянуті до середньодобового рівня 35 мікрограмів на квадратний метр (㎍/㎥) з поточних 50㎍ /㎥ і середньорічне значення до 15㎍/㎥ з 25㎍/㎥, як і в Японії та США. Міністерство навколишнього середовища Південної Кореї також планує змінити правила дотримання Закону про збереження чистого повітря, щоб посилити стандарти спостереження та попередження про дрібний пил.

У грудні 2020 року NAIR (Національний центр інвентаризації та дослідження викидів у повітря, що є філією Міністерства охорони навколишнього середовища) розробила план щодо зменшення викидів забруднювачів повітря в країні на 2020-2024 роки, щоб точно розрахувати викиди після того, як у серпні 2020 року Комісія з аудиту та інспекції перевірила впровадження заходів із управління дрібними частками. Базуючись на плані, NAIR визначив забруднювачі, які не були використані, і провів складні дослідження викидів існуючих забруднювачів.

Ґрунтуючись на дослідженні, NAIR вдосконалив 17 методів розрахунку, у тому числі усунувши повтори для використання антрациту для сталі, і відображено в даних про викиди за 2020 рік.

NAIR також перерахував викиди з 2016 року, щоб проаналізувати довгострокові тенденції викидів.

Результати перерахунку були прийняті на 14-му Національному комітеті з управління інформацією про викиди забруднювачів повітря в Сеулі, забезпечивши об’єктивність і достовірність перерахованих даних.

Відповідно до перерахунків кількість викидів забруднюючих речовин у атмосферу у 2020 році зменшилася порівняно з 2016 роком завдяки політикам щодо покращення якості повітря, у тому числі Комплексним планам управління дрібним пилом.

Ультрадисперсні частки (PM-2,5) зменшилися на 11 000 тонн (16,1%), оксиди сірки (SOx) зменшилися на 133 000 тонн (42,5%), а оксиди азоту (NOx) зменшилися на 339 000 тонн (26,8%).

Міністерство охорони навколишнього середовища запустило групу підтримки постачання комерційних транспортних засобів, що працюють на водню.

Група підтримки встановлюватиме канали зв’язку із зацікавленими сторонами для кожного типу транспортного засобу та реагуватиме в режимі реального часу на труднощі. виникають при постачанні комерційних транспортних засобів з водневими двигунами. Організація складатиметься з двох команд: групи підтримки для постачання вантажівок з водневими двигунами та команди для постачання автобусів з водневими двигунами. Група підтримки планує надавати індивідуальну підтримку з урахуванням характеристик ринку за типом автомобіля.

Уряд має на меті поставити 4,5 мільйона транспортних засобів без шкідливих викидів (електричних і водневих) до 2030 року, щоб досягти цільових показників скорочення викидів ПГ. У рамках плану уряд намагається замінити великі комерційні транспортні засоби, такі як міжміські автобуси та великі вантажівки, на водневі транспортні засоби, оскільки ці водневі транспортні засоби мають коротший час зарядки та більший пробіг, ніж електричні. Для досягнення своєї мети Мінприроди поставить 700 водневих автобусів і 100 водневих вантажівок у 2023 році.

Починаючи з водневих міжміських автобусів, випущених у 2020 році, виробники офіційно випустять водневі міжміські автобуси в першому числі 2023 року.

Розглянемо детальніше національне законодавство Південної Кореї

---

ДЕКРЕТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОНУ ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ ЧИСТОГО ПОВІТРЯ

[Дата набрання чинності 30 червня 2021 р.] [Указ Президента № 31847 від 29 червня 2021 р.

Стаття 3 (Встановлення комплексних заходів для запобігання шкоді, спричиненій забруднювачами повітря, що переносяться на великі відстані):

1. Внутрішньодержавні заходи щодо запобігання шкоди від забруднювачів повітря, що переносяться на великі відстані;
2. Міжнародне співробітництво для зменшення утворення забруднювачів повітря, що переносяться на великі відстані.

(2) Голова відповідного центрального адміністративного органу та мери/губернатори До 31 грудня кожного року подають документи, що містять кожен із наведених нижче матеріалів, Міністру навколишнього середовища. У таких випадках мери/губернатори можуть заслуховувати думки відповідних експертів, місцевих жителів та інших зацікавлених осіб на громадських слуханнях тощо для розробки програм реалізації:

1. Результати виконання в межах своїх повноважень програм із запобігання шкоді, заподіяній забруднювачами атмосферного повітря на великі відстані, та їх оцінка;
2. Заходи щодо виконання в межах своїх повноважень програм із запобігання збиткам, заподіяним забруднювачами атмосферного повітря на великі відстані, на наступний рік.

Стаття 11 (Дозвіл або звітність про встановлення об’єктів викидів)  Об’єкти викидів, які потребують дозволу на встановлення:

1. Об’єкти викидів, що викидають визначені небезпечні забруднювачі повітря на рівнях, що дорівнюють або перевищують ті, що встановлені наказом Міністерства навколишнього середовища;
2. Об’єкти для викидів, які будуть встановлені в зонах спеціальних заходів, визначених і публічно повідомлених згідно зі статтею 38 Рамкового закону про екологічну політику (надалі іменовані як «зони спеціальних заходів»): за умови, що об’єкти для викидів, які не викидають в повітря жодних визначених небезпечних забруднюючі речовини на рівнях, що дорівнюють або перевищують ті, що вказані в підпункті 1, і встановлені в місцях діяльності типу V, класифікованих у доданій таблиці 1-3, повинні бути виключені.

(2) Особа, яка має намір встановити емісійне обладнання відповідно до пункту (1), повинна подати звіт про встановлення емісійного обладнання.

(3) Особа, яка має намір отримати дозвіл на встановлення емісійних установок або подати звіт про встановлення емісійних установок відповідно до статті 23 Закону, повинна подати заяву про дозвіл на встановлення емісійних установок або подати звіт про це до міністра навколишнього середовища або відповідного мера/губернатора, що супроводжується такими документами:

1. Детальний звіт із оцінкою кількості використаної сировини (включаючи паливо), обсягу виробництва, викидів забруднюючих речовин тощо;
2. Детальна відомість встановлення засобів викидів та засобів запобігання;
3. Загальні креслення профілактичних приміщень;
4. Річний план утримання профілактичних закладів;
5. Детальна заява з аналізом компонентів палива, яке буде використовуватися, та оцінкою концентрацій і кількості оксидів сірки, які будуть викидатися, тощо;
6. Дозвіл на встановлення емісійних установок (стосується лише заявки на отримання дозволу на модифікацію).

Стаття 17 (Місця провадження господарської діяльності, які підлягають встановленню засобів вимірювальної техніки, та види засобів вимірювальної техніки)

(1) Кожен суб’єкт господарювання, який експлуатує викидні об’єкти, повинен встановити такі засоби вимірювальної діяльності для перевірки кількості викидів забруднюючих речовин, їх відповідності допустимим рівням викидів, чи належним чином функціонують профілактичні заклади відповідно до частин 1 і 2 статті 32 Закону:

1. Лічильник ват-годин;
2. Автоматичний вимірювальний пристрій для димової труби (включаючи витратомір, тахометр, термометр і реєстратор даних; далі застосовується те саме).

(2) Якщо суб’єкт господарювання є малим і середнім підприємством, визначеним у статті 2 Рамкового закону про малі та середні підприємства, міністр навколишнього середовища або відповідний мер/губернатор може вжити заходів, таких як встановлення та експлуатація засобів вимірювання пристроїв за згодою суб’єкта підприємницької діяльності відповідно до статті 32 (1) Закону (в тому числі, якщо заяву подає суб’єкт підприємницької діяльності, як це передбачено Наказом Мінприроди).

(3) Під час встановлення вимірювальних приладів, зазначених у статті 32 (1) Закону, відповідний мер/губернатор може попросити Корейську екологічну корпорацію надати підтримку, наприклад щодо методу встановлення.

(6) Міністр навколишнього середовища або мери/губернатори може використовувати дані, виміряні за допомогою автоматичних вимірювальних пристроїв димової труби та передані через комп’ютерні мережі віяк дані необхідні для перевірки дотримання допустимих рівнів викидів або для розрахунку зборів за викиди: за умови, що те саме не застосовується, якщо ненормальні дані були передані через несправності автоматичних вимірювальних пристроїв димової труби, комп’ютерних мереж, тощо.

Стаття 23 (Забруднюючі речовини, що підлягають збору за викиди)

(1) Забруднюючі речовини, які підлягають базовим зборам :

1. Оксиди сірки;
2. Пил;
3. Оксиди азоту.

(2) Забруднювачі, які підлягають надлишковому збору :

1. Оксиди сірки;
2. Аміак;
3. Сірководень;
4. Сірковуглець;
5. Пил;
6. Фториди;
7. Хлороводень;
8. Оксиди азоту;
9. Ціаністий водень.

Стаття 42 (Заборона на використання твердого палива)

(1) Щоб запобігти забрудненню повітря, спричиненому використанням палива, міністр навколишнього середовища або мер/губернатор може обмежити використання будь-якого з наступних видів твердого палива для певних територій, що зазначені у законодавстві:

1. Вугілля;
2. Кокс (пористе і тверде вуглецеве паливо);
3. Дрова і деревне вугілля;
4. Будь-які інші горючі відходи, включаючи пластикові відходи, встановлені міністром навколишнього середовища, або паливо, вироблене в результаті переробки таких матеріалів.

(2) Міністр навколишнього середовища або мер/губернатор наказує суб’єктам підприємницької діяльності в областях, не використовувати тверде паливо: за умови, що це не стосується суб’єктів підприємницької діяльності, обладнаних будь-яким із наступних пристроїв: :

1. Плавильні печі тощо на ливарному або сталеливарному заводах, у яких у процесі плавлення палива для виробництва необхідно використовувати тверде мінеральне паливо;
2. Печі для випалювання цементу, вапна тощо та інші подібні споруди, в яких викиди забруднюючих речовин, що утворюються в процесі спалювання, значно скорочуються за допомогою всмоктування, абсорбції та інших методів у процесі виробництва;
3. Об’єкти обробки відходів (включаючи об’єкти, що використовують енергію, вироблену з відходів) відповідно до статті 2 Закону про контроль за відходами;
4. Об’єкти, які викидають забруднюючі речовини відповідно до допустимих рівнів викидів навіть при використанні твердого палива, зазначеного в параграфі (1), які схвалені міністром навколишнього середовища або мером/губернатором на використання твердого палива.

(3) Якщо власник або мешканець об’єкта має намір використовувати тверде паливо, він або вона має подати заяву на отримання дозволу на використання твердого палива міністру охорони навколишнього середовища або меру/губернатору як встановлені наказом Міністерства екології.

Стаття 46 (Види вихлопних газів) «Забруднюючі речовини, передбачені Указом Президента» в основному пункті частини 1 статті 46 Закону означають такі речовини:  

1. У разі використання транспортних засобів на бензині, спирті або газі:

(a) Чадний газ;

(b) вуглеводень;

(c) оксиди азоту;

(d) альдегід;

(e) частинки;

(f) аміак;

2. Для транспортних засобів, що працюють на дизельному паливі:

(a) Чадний газ;

(b) вуглеводень;

(c) оксиди азоту;

(d) дим;

(e) частинки;

(f) Аміак.

ДЕКРЕТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОНУ ПРО ЕКОЛОГІЧНІ ВИПРОБУВАННЯ ТА ІНСПЕКЦІЮ

АКТ ПРО ЕКОЛОГІЧНІ ВИПРОБУВАННЯ ТА ІНСПЕКЦІЮ

Підготувала Марія ЛОПУШАНСЬКА, Еколог року, експерт, голова комітету ОВД в Асоціації професіоналів довкілля PAEW