У наведеній ситуації підприємство здійснює спеціальне водокористування шляхом забору води зі ставу для виробничих потреб, а саме для пилопригнічення та зрошення щебеневої продукції під час переробки гранітної породи. Тому питання організації обліку води має оцінюватися насамперед через призму вимог Водного кодексу України щодо обов’язкового обліку обсягів забору водних ресурсів.

Відповідно до статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов’язані здійснювати облік забору та використання вод саме засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими. Аналогічний підхід закріплено і в статті 98 Водного кодексу України, яка встановлює заборону введення в експлуатацію нових або реконструйованих об’єктів без необхідної вимірювальної апаратури для обліку обсягів забору та скидання води.

Таким чином, законодавство виходить із принципу пріоритетності інструментального обліку водокористування. Тобто фактичні обсяги води, що відбираються з водного об’єкта, мають визначатися за допомогою лічильників, витратомірів або інших засобів вимірювальної техніки, які забезпечують достовірне визначення кількості забраної води.

Водночас на практиці підприємства іноді використовують розрахунковий метод визначення обсягів водоспоживання, коли кількість використаної води визначається шляхом множення нормативної витрати води на обсяг виробленої продукції. Такий підхід може застосовуватися для внутрішніх виробничих розрахунків або технологічного планування, однак він не є повноцінною заміною обліку забору води засобами вимірювальної техніки у випадках, коли закон прямо вимагає здійснювати такий облік.

Особливо це актуально для підприємств, які здійснюють забір води безпосередньо з поверхневого водного об’єкта за допомогою насосного обладнання. У такому випадку саме на місці водозабору або на трубопроводі подачі води зазвичай встановлюються прилади обліку, які дають можливість фіксувати фактичний обсяг вилученої води незалежно від виробничих показників, втрат, випаровування чи інших факторів, що можуть впливати на реальне водоспоживання.

Слід також враховувати, що дані про фактичні обсяги забору води використовуються під час:

• • • • ведення первинного обліку водокористування;
      • складання статистичної звітності;
      • розрахунку рентної плати за спеціальне використання води (за наявності відповідного обов’язку);
      • виконання умов дозволу на спеціальне водокористування;
      • проведення перевірок контролюючими органами.

Тому у разі відсутності засобів вимірювальної техніки контролюючий орган може розцінити ведення обліку виключно розрахунковим методом як недотримання вимог статті 44 Водного кодексу України.

Отже, якщо підприємство здійснює забір води зі ставу для виробничих потреб, ведення обліку лише на підставі нормативної витрати води на одиницю продукції не повною мірою відповідає вимогам водного законодавства. Базовим та пріоритетним способом обліку повинен бути облік за допомогою засобів вимірювальної техніки, встановлених на водозабірних спорудах або мережах подачі води. Розрахунковий метод може використовуватися лише як допоміжний інструмент або у виняткових випадках, коли його застосування прямо передбачене нормативними документами чи погоджене уповноваженими органами. Саме наявність достовірних даних інструментального обліку є найбільш безпечним підходом з точки зору виконання вимог водного законодавства та проходження державного контролю.