Консультації

Чи дозволяє чинна правова база встановлювати СЕС (сонячні електростанції) в межах СЗЗ (санітарно-захисних зон)? – таке питання надійшло до ЦЕНТРу ЮРИДИЧНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ Асоціації професіоналів довкілля PAEW

Відповідаємо:

Санітарно-захисна зона — територія навколо потенційно небезпечного підприємства, у межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюють проектною документацією відповідно до державних нормативних документів.

---

Основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і наявних підприємств, їх санітарного упорядкування регламентовані Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.1996 № 173 та регіональними схемами розвитку та розміщення продуктивних сил, схемами розселення, проектами та схемами районного планування, генеральними планами міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів, територіальними комплексними схемами охорони природи й іншими документами, що відображають стан навколишнього середовища та перспективи розвитку населених пунктів відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII, «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII, «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII, «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 № 2707-XII, Земельного, Лісового, Водного кодексів та інших документів санітарного та природоохоронного законодавства.

Згідно п. 5.10 ДСП 173 у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:

• житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;
• дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів;
• спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств; – охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.

Згідно п. 5.12 ДСП 173 У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати:

• пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро, учбових закладів, виробничо-технічні училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, пов’язані з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств;
• приміщення для чергового аварійного персоналу та добової охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП, електростанції, нафто- і газопроводи, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.

ДЛЯ СОНЯЧНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ НЕ ВСТАНОВЛЕНО САНІТАРНО-ЗАХИСНУ ЗОНУ (згідно додатків до ДСП 173).

Оскільки, розміщення сонячних електростанцій не внесено у перелік п. 5.10 ДСП 173, то ДОПУСКАЄТЬСЯ РОЗМІЩЕННЯ СОНЯЧНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ У МЕЖАХ САНІТАРНО-ЗАХИСНИХ ЗОН ПІДПРИЄМСТВ.

При проектуванні сонячних електростанцій також потрібно враховувати обмеження, що регламентовані наступними нормативно-правовими актами:

1) Прибережні захисні смуги(ПЗС) (стаття 88 Водний кодекс України).

З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

• для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів – 25 метрів;
• для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів – 50 метрів;
• для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

2) Зони санітарної охорони(ЗСО) (правовий режим зон санітарної охорони визначається водним законодавством – Водний Кодекс України (стаття 93), законами України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про питну воду та питне водопостачання», постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів», та законодавством про курорти – Законом України «Про курорти».)

Згідно Постанови КМУ від 18 грудня 1998 р. №2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів» межі ЗСО водних об’єктів визначаються проектом землеустрою.

Правовий режим першого поясу ЗСО для поверхневих та підземних джерел водопостачання: 2) забороняється: скидання будь-яких стічних вод, а також купання, прання білизни, вилов риби, водопій худоби та інші види водокористування, що впливають на якість води; перебування сторонніх осіб, розміщення житлових та громадських будівель, організація причалів плаваючих засобів, застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладення трубопроводів, видобування гравію чи піску, проведення днопоглиблювальних та інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов’язаних з експлуатацією, реконструкцією чи розширенням водопровідних споруд та мереж; проведення головної рубки лісу;

3) Охоронні зони електричних мереж регламентовані Постановою КМУ від 4 березня 1997 р. №209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж». Згідно п. 5 встановлені наступні охоронні зони:

уздовж повітряних ліній електропередачі – у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань: (для повітряних ліній напругою)

•  2 метрів – до 1 кВ
•  10 метрів – до 20 кВ
•  15 метрів – 35 кВ
•  20 метрів – 110 кВ
•  25 метрів – 150, 220 кВ
•  30 метрів – 330, 400, 500, +(-)400 кВ
•  40 метрів – 750 кВ;

уздовж переходів повітряних ліній електропередачі через водоймища (ріки, канали, озера та ін.) – у вигляді повітряного простору над поверхнею водоймища, обмеженого вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення для судноплавних водоймищ на відстань 100 метрів, для несудноплавних – на відстань, передбачену для встановлення охоронних зон уздовж повітряних ліній електропередачі, що проходять по суші;  за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв – на відстані 3 метрів від огорожі або споруди;  уздовж підземних кабельних ліній електропередачі – у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 1 метра;  уздовж підземних кабельних ліній електропередачі до 1 кВ, прокладених у містах під тротуарами, у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами від крайніх кабелів на відстань 0,6 метра у напрямку будинків і споруд та на відстань 1 метра у напрямку проїжджої частини вулиці;  уздовж підводних кабельних ліній електропередачі – у вигляді водного простору від поверхні води до дна, обмеженого вертикальними площинами, віддаленими по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 100 метрів.

Обмеження та заборони щодо охоронних зон електричних мереж регламентовані п.8 та 9 Постанови КМУ від 4 березня 1997 р. №209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж».

4) Охоронні зони магістральних трубопроводів регламентовані Постановою КМУ від 16 листопада 2002 р. №1747 «Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів», згідно з яких: охоронна зона об’єктів магістрального трубопровідного транспорту – земельна ділянка, прилегла до об’єктів магістрального трубопровідного транспорту, обмежена умовними лініями з обох боків трубопроводу паралельно його осі (об’єкту), на якій обмежується провадження господарської діяльності.

Згідно п.11 На земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, забороняється:

•  споруджувати житлові, громадські та дачні будинки;
•  розміщувати автозаправні та автогазозаправні станції і склади пально-мастильних матеріалів;
•  будувати гаражі та автостоянки, садові та дачно-садові споруди, автомобільні дороги I – V категорії та залізниці;
•  влаштовувати звалища, виливати розчини кислот, солей та лугів, що спричиняють корозію;
•  розміщувати спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, організовувати заходи, пов’язані з масовим скупченням людей;
•  кидати у річках і водоймах якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами;
•  будувати огорожі для відокремлення приватних земельних ділянок, лісових масивів, садів, виноградників тощо;
•  зберігати сіно і солому, розбивати польові стани і табори для худоби, розміщувати пересувні та стаціонарні пасіки;
•  розбирати і руйнувати водопропускні, берегоукріплювальні, земляні та інші споруди, що захищають об’єкти магістрального трубопровідного транспорту від руйнування, а прилеглу територію і навколишню місцевість – від аварійного розливання продукту, який транспортується магістральним трубопроводом;
•  переміщувати та руйнувати знаки закріплення магістральних трубопроводів на місцевості, пошкоджувати або руйнувати лінійну частину цих трубопроводів, засоби електрохімічного захисту від корозії, кранове обладнання, засоби технологічного зв’язку і лінійної телемеханіки, інші складові магістральних трубопроводів;
•  відчиняти люки, хвіртки і двері необслуговуваних підсилюючих пунктів кабельного зв’язку, загорож вузлів лінійної арматури, станцій катодного і дренажного захисту, лінійних і оглядових колодязів та інших лінійних споруд, відкривати і закривати запірну арматуру, вимикати і вмикати засоби зв’язку, енергозабезпечення і телемеханіки магістральних трубопроводів;
• розводити вогонь і розміщувати відкриті або закриті джерела вогню.

Розмір охоронних зон магістральних трубопроводів регламентований Додатками 1-4 до Правил охорони магістральних трубопроводів.

5) Землі природно-заповідного фонду. Правовий режим земель природно-заповідного фонду встановлений статтею 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об’єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Враховуючи вищенаведене РЕКОМЕНДУЄМО ВРАХОВУВАТИ ВСІ ЗАЗАНАЧЕНІ ОБМЕЖЕННЯ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ СОНЯЧНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ.

Роз’яснення підготовано Головою комітету ОВД в Асоціації PAEW Марією Лопушанською у серпні 2023 р.

---

Ставте свої запитання ТУТ

Подивитись інші консультації можна тут