Чи можливе збирання та приймання небезпечних відходів без ліцензії у 2024 році?
Євгенія ПОПОВИЧ: «збирання та приймання небезпечних відходів можливо без ліцензії»
Про «досягнення» реформи та наступні кроки в її реалізації говорили учасники панелі «Реформа управління відходами як підґрунтя запровадження кругової економіки» на Міжнародному форумі «United for Nature. Agenda for Ukraine» 31 січня 2024 року.
Зокрема, Євгенія ПОПОВИЧ, директор департаменту цифрової трансформації, електронних публічних послуг та управління відходами Міндовкілля, на запитання президентки PAEW Людмили ЦИГАНОК, щодо практичної реалізації реформи публічно зазначила, що реформа не заблокувала ринок управління небезпечними відходами, а «збирання та приймання небезпечних відходів можливо без ліцензії».
Після цього виступу чиновниці, на адресу Асоціації PAEW надійшло безліч уточнюючих запитань від субʼєктів господарювання, тому надаємо юридичне розʼяснення.
Нагадаємо, що правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров’я людей та навколишнє природне середовище регламентовані Законом України «Про управління відходами» (надалі – Закон) .
Саме ці відходи потребують максимального державного регулювання
До господарської діяльності з управління небезпечними відходами належить:
1) комплекс операцій із збирання (1) та оброблення небезпечних відходів;
2) збирання та зберігання небезпечних відходів для подальшого їх експорту з метою їх оброблення або видалення.
| Враховуючи публічні заяви уповноважених представників Міндовкілля важливо розібратися в термінах. |
За термінологією, визначеною п.15) ст. 1 Закону збирання відходів (1) – операція, що полягає у вилученні, купівлі, накопиченні та зберіганні відходів суб’єктами господарювання у сфері управління відходами (2), включаючи роздільне збирання, з метою подальшого перевезення відходів на об’єкти оброблення відходів.
Суб’єкт господарювання у сфері управління відходами (2)- юридична особа або фізична особа-підприємець, що здійснює збирання, купівлю, зберігання, перевезення, відновлення та/або видалення відходів відповідно до законодавства.
Розділ ІІ Закону визначає суб’єктів у сфері управління відходами, та в ст. 16, 17 виділяє окрему правосуб’єктність утворювачів відходів та суб’єкт господарювання у сфері управління відходами.
У відповідності до ч. 2. Ст. 16 Закону утворювачі відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств, зобов’язані, серед іншого, обробляти відходи самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, або передавати їх для оброблення суб’єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають такий дозвіл.
В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 17 Закону суб’єкти господарювання у сфері управління відходами зобов’язані мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів; мати ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.
| З системного аналізу вказаних термінів формується висновок, що збирання небезпечних відходів може здійснювати виключно суб’єкт господарювання у сфері управління відходами, який має дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів; мати ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами. |
Публічні заяви директора департаменту цифрової трансформації, електронних публічних послуг та управління відходами Міндовкілля, що «збирання небезпечних відходів можливо без ліцензії» абсолютно не відповідають вимогам Закону, суперечить його меті та містить репутаційні ризики для всього міністерства та реалізації реформи.
Щодо «приймання небезпечних відходів без ліцензії», то ч. 2 ст. 44 Закону передбачено виключення, зокрема, не потребує отримання ліцензії на здійснення комплексу операцій з управління небезпечними відходами:
1) діяльність з приймання (3) та зберігання відходів, якщо протягом одного року прийняті чи утворені відходи передаються суб’єкту господарювання, який має ліцензію на здійснення комплексу операцій з управління небезпечними відходами, за умови подання суб’єктом господарювання звітної інформації (декларації) до інформаційної системи управління відходами.
За термінологією, визначеною ст. 1 Закону приймання відходів (3) – отримання відходів, що утворилися в результаті споживання/використання продукції, до виробників якої законом встановлена розширена відповідальність виробника, у місцях продажу, адміністративних, соціальних, громадських, комерційних, розважальних, рекреаційних, туристичних та інших закладах, а також мобільними пунктами приймання відходів у встановленому законом порядку ( п. 29).
Тобто виключення щодо ліцензіатів в частині приймання відходів стосується РРВ та не поширюється на господарську діяльність з управління небезпечними відходами.
Аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що виключення, передбачені ч. 2 ст. 44 Закону, застосовуються саме до виробників, до яких застосовується РВВ та до утворювачів відходів, а не до суб’єктів господарювання у сфері управління небезпечними відходами.
| Публічні заяви посадових осіб Міндовкілля, які суперечать Закону, вводять в оману всіх учасників сфери управління відходами і в сухому залишку підривають авторитет як самої реформи, так і Міндовкілля. |
На фоні порушення Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», наявності в Реєстрі ліцензіатів з управління небезпечними відходами лише 2 ліцензіатів протягом місячного терміну з моменту скасування ліцензій на поводження з небезпечними відходами, висловлювання про «досягнення» реформи точно не спрямовані на інтереси держави та довкілля.
Ознайомтесь докладніше:
Зареєструйтесь на Загальнонаціональний круглий стіл «РЕФОРМА УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ: як зупинити велику імітацію чи «млинець нанівець»?», організований Асоціацією професіоналів довкілля PAEW
9 лютого, 11.00-14.00, онлайн
