Так. Відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1214 від 17.11.2023 (зі змінами № 964 від 23.08.2024), утворювач виробничих залишків може віднести їх до побічних продуктів за умови внесення даних в інформаційну систему управління відходами, проходження тесту на відповідність критеріям та умовам, запровадження й сертифікації системи управління якістю або екологічного управління, а також подання щоквартальної звітності.

Щодо зерновідходів — галузеві типові форми облікових документів (наказ Мінекономрозвитку № 728 від 08.04.2021) не передбачають їх віднесення до сировини, тому така можливість відсутня.

Відповідно до Порядку віднесення речовин або предметів до побічних продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2023 року № 1214,  зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2024 року № 964, для віднесення виробничих залишків до побічних продуктів утворювач виробничих залишків:

1) Приймає рішення про доцільність віднесення виробничих залишків до побічних продуктів.

Рішення про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів приймає утворювач виробничих залишків, шляхом занесення відповідних даних до облікового запису інформаційної системи управління відходами та проходження відповідного тесту на сукупність критеріїв та сукупність умов, встановлених Порядком.

Після прийняття рішення про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів утворювач виробничих залишків автоматично засобами інформаційної системи управління відходами відноситься до реєстру побічних продуктів та повинен забезпечити наявність:

• • • • • • • • опису у довільній формі виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу із зазначенням кожної з його стадій, які підтверджують, що виробничий залишок утворився як невід’ємна складова виробничого процесу;
              • опису у довільній формі виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу, які підтверджують, що виробничий залишок використовується у власному виробництві (забезпечує тільки утворювач виробничого залишку, який є кінцевим споживачем побічного продукту);
              • інформації про те, що виробничі залишки можуть бути використані в тому вигляді, в якому вони утворилися, без подальшого оброблення, або обґрунтування, що додаткові операції з виробничими залишками є нормальною виробничою практикою, у довільній формі;
              • сертифікованої системи управління якістю або системи екологічного управління;
              • декларації про відповідність матеріалу або предмета вимогам технічних регламентів (у разі коли дія відповідного технічного регламенту поширюється на такий матеріал або предмет, і такий технічний регламент передбачає складання декларації про відповідність);
              • кінцевих споживачів, з якими укладено договори;
              • кваліфікованого персоналу.

2) Запроваджує систему управління якістю або систему екологічного управління, яка повинна відповідати вимогам цього Порядку та забезпечує сертифікацію системи управління якістю за національним стандартом ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) «Системи управління якістю. Вимоги» або ДСТУ EN ISO 9001:2018 (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT) «Системи управління якістю. Вимоги» або системи екологічного управління за національним стандартом ДСТУ ISO 14001:2015 (ISO 14001:2015, IDT) «Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосування».

Система управління якістю або система екологічного управління повинна включати сукупність за документованих процедур щодо:

• • • • • • моніторингу процесів нормальної виробничої практики, що застосовуються до побічних продуктів;
          • моніторингу відповідності утворених побічних продуктів (включаючи відбір та аналіз проб) встановленим вимогам до продукції, вимогам щодо безпечності їх використання для здоров’я людей та навколишнього природного середовища;
          • моніторингу відгуків кінцевих споживачів;
          • ведення обліку результатів моніторингу;
          • окремого зберігання виробничих залишків, віднесених до побічних продуктів, від виробничих залишків, які вважаються відходами;
          • проведення аналізу результатів моніторингу для вжиття заходів з метою покращення системи управління якістю або системи екологічного управління;
          • навчання персоналу;
          • інших процедур, що потребують запровадження системи управління якістю або системи екологічного управління відповідно до стандартів, згідно з якими вони запроваджуються, у разі потреби.

Відповідність системи управління якістю національному стандарту ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) «Системи управління якістю. Вимоги» або ДСТУ EN ISO 9001:2018 (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT) «Системи управління якістю. Вимоги» або системи екологічного управління національному стандарту ДСТУ ISO 14001:2015 (ISO 14001:2015, IDT) «Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосування» та вимогам цього Порядку повинен підтвердити орган з оцінки відповідності, акредитований Національним агентством з акредитації, або орган з акредитації іншої держави, з яким укладено договір про співробітництво та взаємне визнання акредитації органів з оцінки відповідності.

Відповідність системи управління якістю або системи екологічного управління, як зазначено в абзаці першому цього пункту, повинна підтверджуватись кожні три роки.

3) Забезпечує відповідність виробничих залишків сукупності умов, визначених статтею 9 Закону України «Про управління відходами», та сукупності критеріїв віднесення речовин або предметів до побічних продуктів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

4) Здійснює звітування про виробничі залишки, віднесені до побічних продуктів. 

Утворювач побічних продуктів щоквартально подає звіт про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів за формою, наведеною у додатку до інформаційної системи управління відходами.

Утворювач побічних продуктів, у якого під час виробництва продукції утворюються виробничі залишки на декількох об’єктах, подає звіт щодо кожного об’єкта, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Під час подання першого звіту утворювач побічних продуктів додає до нього копії документів, що підтверджують відповідності сукупності критеріїв та сукупності умов, визначених статтею 9 Закону України «Про управління відходами».

Щодо можливості використовувати зерновідходи як сировину

На виконання статей 9 та 22 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» наказом Мінекономрозвитку від 8 квітня 2021 року № 728 «Про затвердження Галузевих типових форм облікових документів, які використовуються під час зберігання і переробки зерна та продуктів його переробки», затверджено Галузеві типові форми облікових документів, які використовуються під час зберігання і переробки зерна та продуктів його переробки.

Вказані документи передбачають аналіз проб зерна, визначення % домішок та класу зерна, та/або віднесення його до відходів із зазначенням способу поводження з ними.

Типові форми облікових документів не передбачають віднесення зерновідходів до сировини.

З урахуванням вказаних вимог можливість віднесення зернових відходів до сировини, відсутня.