У відповідності до п. 4 Порядку дозвіл видається суб’єкту господарювання після отримання висновку з оцінки впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (надалі – Закон), яким визначено допустимість провадження планованої діяльності та екологічні умови її провадження, за умови, що діяльність, оцінена зазначеним висновком, не зазнала розширень та змін, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 Закону.

За вимогами п. 8) ч. 2 ст. 3 Закону в частині управління відходами передбачено здійснення оцінки впливу щодо:

• об’єктів оброблення небезпечних відходів;
• об’єктів оброблення відходів, що не є небезпечними, потужністю 100 тонн на добу або більше.

Згідно п. 11) ч. 2 ст. 3 Закону в частині управління відходами передбачено здійснення оцінки впливу щодо:

• об’єктів оброблення відходів, що не є небезпечними, потужністю менше 100 тонн на добу.

З огляду на вказані вимоги Закону, експлуатація будь-яких об’єктів оброблення відходів (об’єктів оброблення небезпечних відходів; об’єктів оброблення відходів, що не є небезпечними, потужністю 100 тонн на добу або більше; об’єктів оброблення відходів, що не є небезпечними, потужністю менше 100 тонн на добу) передбачає оцінку впливу на довкілля. Питання лише в групі планованої діяльності та уповноваженому органі, що здійснює розгляд справи.

За ч.1. ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Процедура ОВД передбачає аналіз технічних та територіальних альтернатив планованої діяльності та вибір найоптимальнішої.

У відповідності до ч.2 ст. 17 Закону, його дія не поширюється на суб’єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом (до 18.06.2017), крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону.

У розумінні ст. 11 Закону рішення про плановану діяльність — рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

Системний аналіз вказаних норм дає можливість зробити висновок, що Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» стосується лише планованої діяльності і не поширюється на діючі, введені в експлуатацію об’єкти.  За вказаних умов порядок і спосіб проходження процедури оцінки впливу на довкілля для діючого об’єкта носить формальний характер (відсутні альтернативи, підготовчі, будівельні роботи).

Відповідно, будь-який документ (дозвіл на початок будівництва, акт введення в експлуатацію, висновок державної експертизи, витяг з державної реєстрації) на діючий майновий комплекс є рішенням у розумінні ст. 11 Закону та не потребує ОВД.

За наявності такого рішення, при подачі документів для отримання дозволу на оброблення відходів, необхідно вказувати його реквізити.