Питання розміщення апартаментів у межах санітарно-захисної зони (СЗЗ) є дискусійним, оскільки законодавство не завжди прямо визначає їх статус як житлової або нежитлової забудови. Формально апартаменти часто реєструються як об’єкти нежитлової нерухомості, однак фактично можуть використовуватися для постійного або тимчасового проживання людей.

Саме тому під час оцінки можливості їх розміщення в межах СЗЗ контролюючі органи та судова практика, як правило, враховують не лише юридичний статус об’єкта, а й його функціональне призначення та фактичний характер використання.

Оскільки санітарно-захисна зона створюється для захисту населення від шкідливого впливу підприємств, розміщення об’єктів, пов’язаних із проживанням людей, у межах СЗЗ вважається ризиковим. У більшості випадків апартаменти можуть бути прирівняні до житлової забудови або об’єктів, для яких повинні дотримуватись санітарні обмеження.

Тому можливість їх розміщення в СЗЗ необхідно оцінювати індивідуально з урахуванням функціонального призначення об’єкта, містобудівної документації, фактичного рівня впливу підприємства та дотримання медико-санітарних нормативів на відповідній території.