Search
Generic filters
Вхід в кабінет

Екоконтроль як інструмент мотивації добропорядного бізнесу в умовах воєнного стану

Під час війни роль державного екологічного контролю стає ще важливішою. Коли ресурси країни виснажені, а інфраструктура зруйнована, чесна конкуренція і відповідальність бізнесу набувають стратегічного значення. Контроль у таких умовах — це не бюрократична формальність, а захист економічної стабільності та довіри, на яких тримається тил.

«Добропорядний бізнес, який продовжує працювати, сплачує податки, інвестує в безпечні технології, повинен мати гарантії, що держава відрізняє його від тих, хто наживається на безкарності. Відсутність контролю демотивує саме тих підприємців, які дотримуються законів і принципів сталості, адже вони опиняються у нерівних умовах із тими, хто забруднює, приховує звіти чи експлуатує спільні ресурси без обмежень», – наголошує президентка Асоціації PAEW Людмила Циганок.

У воєнний час контроль — це не про покарання, а про підтримання дисципліни та справедливості. Це спосіб показати, що держава продовжує функціонувати, що правила діють, а закон — не «тимчасово скасований через війну». Сам факт нагляду формує у бізнесу відчуття відповідальності перед суспільством і довкіллям, стимулює працювати прозоро, а не «як вийде».

Таким чином, екологічний контроль у воєнний період — це частина національної стійкості. Він захищає добропорядний бізнес, зберігає довіру до держави й запобігає деградації правил, без яких неможливо відновити країну після перемоги.

1. Контроль не може бути жертвою війни

Щодо необхідності планових заходів. Система контролю є обов’язковим елементом «стримувань і противаг». В нормальних умовах контроль не є «тиск на бізнес», глобально він не повинен залежати від війни. Добропорядний бізнес виконує обов’язки, а добропорядний інспектор об’єктивно перевіряє. Якщо бізнес порушує, застосовуються санкції, якщо інспектор корумпований чи робить безпідставні, неправомірні висновки, до нього застосовується відповідальність. Такий баланс створює довіру і передбачуваність у системі контролю.

Мораторій на контроль за природними ресурсами, які є власністю народу України, елементом національної безпеки, взагалі не повинен застосовуватися.Він фактично означає відмову держави від контролю над своїм природним багатством.

2. Поточний стан системи: деградація ресурсів і мотивації

ДЕІ сьогодні працює в умовах гострого дефіциту — фінансового, матеріального і кадрового.

  • Відсутня належна матеріальна база: немає транспорту, лабораторій, обладнання, сучасних цифрових інструментів.
  • Бюджетна обмеженість робить навіть базові перевірки проблематичними.
  • Персонал демотивований. Частина інспекторів з досвідом і амбіціями розвитку залишила службу або країну. Ті, хто залишився, часто професійно деградують через тривалий простій та відсутність можливості реалізувати свої функції.
  • Війна та руйнування критичної інфраструктури лише поглибили системну кризу.

Так званий експериментальний проєкт із часткового відновлення контрольних заходів, оцінюється в PAEW критично і він, на жаль, не здатен змінити ситуацію через низку причин:

  • його тривалість — лише шість місяців, причому у зимовий період, коли неможливо якісно здійснювати моніторинг і відбір проб;
  • фінансування обмежене лише державним бюджетом, без зовнішньої підтримки;
  • повноваження інспекторів прописані суперечливо, що створює ризики перевищення влади та порушення Конституції України (ст. 19);
  • відсутність чітких обов’язків для бізнесу породжує правову невизначеність і конфлікти, що шкодить репутації ДЕІ.

3. Пропозиція PAEW: пілотний контроль як модель відновлення

PAEW пропонує перейти від декларацій до практичного пілотного проєкту повноцінного відновлення екологічного контролю на базі одного територіального підрозділу ДЕІ, який має найкраще матеріальне та кадрове забезпечення. Важливо, щоб у цьому регіоні була конструктивна співпраця з обласною військовою адміністрацією — конфлікти між керівниками ДЕІ та ОВА зруйнують довіру до ініціативи.

Основні елементи пілоту:

  • Чіткий операційний план: конкретні заходи, строки, відповідальні, очікувані результати.
  • Оптимальне використання ресурсів: зосередження обладнання, транспорту, лабораторій на обмеженій території замість розпорошення по всій країні.
  • Відпрацювання процедур: перевірка ефективності положень експериментального проєкту в реальних умовах.
  • Формування кадрового резерву: навчання обмеженої кількості інспекторів, залучення експертів, опанування сучасних інструментів (супутниковий моніторинг, цифрові звіти, геоінформаційні системи).
  • Керованість і відповідальність: у пілотному форматі легше координувати дії, управляти ризиками, взаємодіяти з місцевою владою і правоохоронцями.

Прозора аргументація для донорів: конкретний результат і фінансова потреба дозволять обґрунтовано залучити міжнародну технічну допомогу для масштабування.

Державний екологічний контроль — не формальність і не бюрократія, а інструмент збереження нашої землі, води, повітря і, зрештою, життя.
У час війни, коли країна втрачає ресурси щодня, контроль має стати частиною екологічної безпеки — не паузою, а фундаментом відновлення.

Асоціація PAEW закликає уряд і парламент забезпечити реальне, а не паперове відновлення діяльності ДЕІ через цільовий пілотний проєкт, кадрову реформу та прозору координацію з громадами і бізнесом.
Тільки так екологічна інспекція зможе знову стати тим, ким і має бути — захисником публічного інтересу і довкілля України.

Підготовано Комітетом екоправа PAEW