Під час війни роль державного екологічного контролю стає ще важливішою. Коли ресурси країни виснажені, а інфраструктура зруйнована, чесна конкуренція і відповідальність бізнесу набувають стратегічного значення. Контроль у таких умовах — це не бюрократична формальність, а захист економічної стабільності та довіри, на яких тримається тил.
«Добропорядний бізнес, який продовжує працювати, сплачує податки, інвестує в безпечні технології, повинен мати гарантії, що держава відрізняє його від тих, хто наживається на безкарності. Відсутність контролю демотивує саме тих підприємців, які дотримуються законів і принципів сталості, адже вони опиняються у нерівних умовах із тими, хто забруднює, приховує звіти чи експлуатує спільні ресурси без обмежень», – наголошує президентка Асоціації PAEW Людмила Циганок.
У воєнний час контроль — це не про покарання, а про підтримання дисципліни та справедливості. Це спосіб показати, що держава продовжує функціонувати, що правила діють, а закон — не «тимчасово скасований через війну». Сам факт нагляду формує у бізнесу відчуття відповідальності перед суспільством і довкіллям, стимулює працювати прозоро, а не «як вийде».
Таким чином, екологічний контроль у воєнний період — це частина національної стійкості. Він захищає добропорядний бізнес, зберігає довіру до держави й запобігає деградації правил, без яких неможливо відновити країну після перемоги.
Щодо необхідності планових заходів. Система контролю є обов’язковим елементом «стримувань і противаг». В нормальних умовах контроль не є «тиск на бізнес», глобально він не повинен залежати від війни. Добропорядний бізнес виконує обов’язки, а добропорядний інспектор об’єктивно перевіряє. Якщо бізнес порушує, застосовуються санкції, якщо інспектор корумпований чи робить безпідставні, неправомірні висновки, до нього застосовується відповідальність. Такий баланс створює довіру і передбачуваність у системі контролю.
Мораторій на контроль за природними ресурсами, які є власністю народу України, елементом національної безпеки, взагалі не повинен застосовуватися.Він фактично означає відмову держави від контролю над своїм природним багатством.
ДЕІ сьогодні працює в умовах гострого дефіциту — фінансового, матеріального і кадрового.
Так званий експериментальний проєкт із часткового відновлення контрольних заходів, оцінюється в PAEW критично і він, на жаль, не здатен змінити ситуацію через низку причин:
PAEW пропонує перейти від декларацій до практичного пілотного проєкту повноцінного відновлення екологічного контролю на базі одного територіального підрозділу ДЕІ, який має найкраще матеріальне та кадрове забезпечення. Важливо, щоб у цьому регіоні була конструктивна співпраця з обласною військовою адміністрацією — конфлікти між керівниками ДЕІ та ОВА зруйнують довіру до ініціативи.
Прозора аргументація для донорів: конкретний результат і фінансова потреба дозволять обґрунтовано залучити міжнародну технічну допомогу для масштабування.
Державний екологічний контроль — не формальність і не бюрократія, а інструмент збереження нашої землі, води, повітря і, зрештою, життя.
У час війни, коли країна втрачає ресурси щодня, контроль має стати частиною екологічної безпеки — не паузою, а фундаментом відновлення.
Асоціація PAEW закликає уряд і парламент забезпечити реальне, а не паперове відновлення діяльності ДЕІ через цільовий пілотний проєкт, кадрову реформу та прозору координацію з громадами і бізнесом.
Тільки так екологічна інспекція зможе знову стати тим, ким і має бути — захисником публічного інтересу і довкілля України.
