Екологія під копірку: чому ОВД втратила зміст. Про результати за 8 років впровадження в Україні
Минуло майже вісім років, як впроваджено Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» (надалі – Закон).
Це достатній час, стверджують в профспілці PAEW, для визначення ефективності державного регулювання та відповіді на наступні питання щодо досягнення цілей, передбачених Законом, зокрема щодо:
Саме це мотивувало команду Асоціації професіоналів довкілля PAEW провести сьогодні брифінг, присвячений питанням результативності та проблематики ОВД в Україні. Також було презентовано результати дослідження «ОВД-2025: причини відмов та тенденції по регіонах»
Зрозуміло, що в контексті впливу війни, некоректно проводити оцінку досягнення цілей щодо забезпечення екологічної безпеки та раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності.
Проте, статистичні дані (Довкілля України 2022. Статистичний збірник.), концептуальні документи Уряду щодо впровадження Державних цільових програм підтримки підприємств, що впроваджують найкращі доступні технології та методи управління свідчать, що забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів, а також виснаження природних ресурсів продовжується, має тенденцію загрози екологічній безпеці країни та загрозу здоров’ю населення.
Тому, навіть сам Уряд продовжує констатувати, що Закон за вісім років його впровадження – це більше про дозвільну процедуру, а не про довкілля.
В частині, дозвільної процедури, Закон було «удосконалено» змінами спрямованими на:
«Говорячи про Закон, який мав захистити довкілля, а натомість усе частіше стає бар’єром для бізнесу і формальністю для органів влади, давайте визнаємо: ОВД у нинішньому вигляді — це не про довкілля. Це — дозвільна процедура з численними формальностями, непрозорими відмовами, дискреційними повноваженнями та втраченими можливостями.
Чому ми про це наголошуємо сьогодні?
Але найбільший виклик — навіть не в самій процедурі. А в тому, що ОВД сьогодні сприймається як небажане зло, а не як інструмент запобігання проблемам, гарантія доступу до фінансування і спосіб захистити себе в майбутньому.
Ми в PAEW хочемо змінити цю парадигму. Тому сьогодні:
Наше завдання — не скасувати процедуру, а зробити її реальною, ефективною і справедливою. І це можливо:
Тому сьогодні ми не просто підбиваємо підсумки. Ми ставимо вимогу: ОВД має змінитися. Не для зручності чиновників — а для збереження довкілля, розвитку підприємництва та інтеграції України в Європу.
– акцентувала президентка PAEW Людмила ЦИГАНОК, відкриваючи брифінг.
У своєму виступі віцепрезидентка PAEW Людмила ХОМІЧ наголосила:
«Варто зазначити, що середня тривалість 85 робочих днів проходження дозвільної процедури, дійсно скоротилась. Проте, для окремих видів планованої діяльності другої групи цей термін в рази більше, ніж фактичне впровадження діяльності.
Тому, в чергове звертаємо увагу на Директиву 2011/92/ЄС, якою передбачаються (8) проекти, які належать до певних типів, мають значний вплив на довкілля, і такі проекти, як правило, підлягають систематичному оцінюванню та (9) проекти інших типів можуть не мати значного впливу на довкілля в кожному конкретному випадку, і такі проекти підлягають оцінюванню, якщо держави-члени вважають, що вони можуть мати значний вплив на довкілля, та необхідність застосування до видів діяльності другої групи механізмів скринінгу.
Щодо усунення дискретних повноважень звертаємо увагу на повноваження УО утворювати експертні комісії з оцінки впливу на довкілля, члени яких призначаються строком на три роки. Проте, за вісім років впровадження експертні комісії не створені. Такий стан наштовхує на висновок, що рівень експертизи фахівці УО достатній для більше 115 видів діяльності.
Друге, це питання сфери дії Закону, яке до цього часу залишається дискусійним. Проте, на даний час це не лише питання взаємодії з ДЕІ, це вже доступ до фінансування, оскільки кредитування планованої діяльності можливо при дотриманні вимог природоохоронного законодавства. Часто, через суб’єктивний підхід та дискретне бачення, що Закон має застосовуватися на об’єкти, які експлуатуються 10, 15, 20 років, бізнес втрачає можливості, інвестиції, розвиток.
Аналогічний дискретний підхід ми спостерігали, були свідками та учасниками щодо сфери управління відходами.
Звертаємо увагу, що ОВД, звіт, висновок з ОВД це програмні планові документи, які мають бути довгостроковими. Це обумовлено і оцінкою на всіх етапах діяльності, і післяпроектним моніторингом, залученням громадськості, тривалістю процедури.
Ці документи не можуть бути разовими для підприємства та змінюватися з черговою зміною найменування чи коду відходу або назвою забруднюючої речовини. Відповідно, підхід до ОВД потребує уваги та вдосконалення як зі сторони розробників, суб’єктів господарської діяльності, так і зі сторони УО».
Далі Леся БАГІНСЬКА, голова комітету екоправа PAEW, адвокат EVERLEGAL, підняла тему оскарження відмов у видачі висновків ОВД та виклики правозастосування:
«За результатами аналізу справ з оцінки впливу на довкілля, встановлено, що впродовж 2024 року-квітня 20205 року уповноваженими органами на проведення процедури з оцінки впливу на довкілля видано 89 відмов у видачі висновків з оцінки впливу, з яких лише один оскаржено суб’єктом господарювання до суду.
В Україні низька практика оскарження відмов у видачі висновків з оцінки впливу на довкілля (ОВД), що актуалізує проблемні аспекти застосування Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Незважаючи на встановлену законодавчу процедуру, бізнес стикається з численними перешкодами при проходженні процедури ОВД, зокрема із недостатньо вмотивованими відмовами, відсутністю чіткого нормативного врегулювання та неоднозначною судовою практикою.
Відповідно до Закону, орган уповноважений на видачу висновку ОВД може відмовити у його наданні лише за чітко визначених підстав: невідповідність звіту встановленим вимогам, недотримання процедури громадського обговорення або суттєвий ризик шкоди довкіллю.
Водночас, як свідчить аналіз практики, відмови часто базуються на формальних порушеннях або надмірно широкій інтерпретації дискреційних повноважень»
Серед ключових проблем:
Суди нерідко визнають незаконними відмови у видачі висновку ОВД, вказуючи на порушення принципів належного врядування, зокрема відсутність належного мотивування та недотримання прав учасників процедури.
Проте, через нереалізований потенціал механізмів правового захисту, пасивність суб’єктів господарювання, призводить до відсутності судової практики, яка б могла стати підґрунтям для удосконалення нормативно-правового регулювання процедури ОВД.
«ОВД — це не лише бюрократична процедура, а дієвий інструмент охорони довкілля в європейських країнах. Але ефективність цієї процедури знижується, коли відсутні стандартизовані критерії оцінки, рішення ухвалюються непрозоро, а процедура перетворюється на інструмент дискреційного впливу з боку органів влади, позбавлену реального екологічного змісту та стає інструментом стримування господарської діяльності, бар’єром для інвесторів», – додала Л. Багінська.
Доцільно ініціювати перегляд підзаконних актів та розробити уніфіковані технічні вимоги до звітів з ОВД, а також — встановити єдиний шаблон оцінки та обґрунтування рішень органів, що видають висновки.
Зміцнення правової визначеності у сфері ОВД — ключовий крок до досягнення європейських стандартів екологічної оцінки та зменшення конфліктів між державою, бізнесом і громадськістю.
Назар СОРОКА, керівник Департамент екології та природних ресурсів ЛОВА розповів про основні помилки та зауваження в процесі проведення процедури ОВД у Львівській області.
Наталія РІЗАК, голова комітету з агроекології профспілки PAEW продовжила, що «ОВД – це не тільки вимога законодавства, а й реально ефективний інструмент в комунікації з державними структурами, а доступ бізнесу до фінансування, виходу на нові ринки і суттєва конкурентна перевага. Але як і будь-який інструмент, ОВД повинна має бути сучасною, актуальною, а не набором слів, цитат з підручників, які не мають жодного стосунку до компанії і написані «для годиться».
Результати свіжого дослідження «ОВД-2025: причини відмов та тенденції по регіонах» презентувала голова комітету ОВД та СЕО Асоціації професіоналів довкілля PAEW Марія ЛОПУШАНСЬКА.
Про що повідомили та які висновки
Своїм практичним досвідом в питанні ОВД поділились експерти профспілки – Олег БОТА, директор «Центр ЛТД» та Ірина СУПРУН, засновниця «Геологічної інвестиційної групи».
«У процесі ОВД в галузі надрокористування майбутні надрокористувачі повинні враховувати норми Кодексу України про надра, Водного та Земельного кодексів України, а також вимоги законів України «Про державну геологічну службу України», «Про охорону навколишнього природного середовища», Гірничого закону України та звичайно Закону «Про оцінку впливу на довкілля».
Іноді в практиці трапляються випадки, коли надрокористувач отримує висновок з оцінки впливу на довкілля (ОВД), однак вже у висновку уповноваженим територіальним органом або уповноваженим центральним органом містяться вимоги щодо проведення додаткових, часто недоцільних та фінансово обтяжливих досліджень, які стосуються післяпроєктного моніторингу. Такі вимоги не завжди обґрунтовані.
Наприклад, надрокористувача можуть зобовʼязати здійснювати регулярний хімічний аналіз водного обʼєкта, навіть якщо у звіті з ОВД детально доведено, що цей водний обʼєкт знаходиться поза межами зони впливу планованої діяльності, а сам вплив на нього відсутній.
Відповідно, такий моніторинг є надмірним і не підтверджується результатами оцінки.
Інший приклад — вимога провести археологічні дослідження, незважаючи на відсутність ознак археологічної цінності території згідно з попереднім аналізом, наданим у межах процедури ОВД. Часто такі вимоги ґрунтуються на формальному підході з боку погоджувальних органів або дублюють уже виконані етапи оцінки», – зауважила Ірина СУПРУН
В Асоціації PAEW зібрали пропозиції до Уряду, що мають вирішити питання і вкотре будуть адресовані офіційним зверненням. ОВД має перестати бути бюрократичною перепоною й нарешті стати тим, чим повинна бути — основою довіри між державою, бізнесом і суспільством, особливо, коли війна триває.
Прес-служба PAEW