Головна / ЕКОтрансформація / Метанол у викидах: як правильно класифікувати і розрахувати екоподаток?
Метанол у викидах: як правильно класифікувати і розрахувати екоподаток?
АВТОР:
ІРИНА ДОНЕЦЬ, інженер-еколог, експерт з охорони атмосферного повітря
Виробництво деревного вугілля — перспективна галузь, проте вона несе значне навантаження на довкілля та вимагає чіткого дотримання податкового законодавства. Ключовим питанням для підприємців є правильна ідентифікація викидів, зокрема спирту метилового (метанолу), для розрахунку екологічного податку.
Виготовлення деревного вугілля базується на технології піролізу — термічного розкладання деревини за високої температури без доступу або за значного обмеження кисню. Цей процес дозволяє видалити воду та летючі речовини, залишаючи майже чистий вуглець.
Процес перетворення деревини на вугілля в сучасних установках зазвичай триває близько 14 годин і складається з таких фаз:
Підготовка та завантаження: Сировину (дрова, тріску, гілки) подрібнюють і завантажують у реторти (спеціальні ємності) за допомогою транспортерів. Найкращою сировиною вважається береза, дуб або бук.
Сушіння:Найбільш енергомісткий етап, під час якого з деревини видаляється волога. У сучасних печах це відбувається за рахунок обдування гарячим теплоносієм.
Піроліз (карбонізація): Коли температура сягає критичної позначки, починається розпад молекул деревини. Саме під час фази піролізу виділяються горючі гази, що містять складний коктейль органічних сполук. Якщо на виробництві використовується застаріле обладнання (кустарні методи або прості металеві бочки), ці гази у вигляді густого диму потрапляють безпосередньо в атмосферу
Охолодження та вивантаження: Готове гаряче вугілля вивантажують у тушильники для охолодження без доступу повітря, після чого воно стабілізується та упаковується.
Залежно від масштабів виробництва використовують різні типи печей:
Кустарні методи: Випалювання в ямах або металевих бочках (низька ефективність, високе забруднення).
Ретортні печі: Найпопулярніший промисловий варіант. Бувають стаціонарними та пересувними. Забезпечують рівномірний прогрів і високу якість продукту.
Печі безперервної дії: Сировина подається зверху, а готове вугілля виводиться знизу без зупинки процесу (найвищі продуктивність та автоматизація).
Брикетні лінії: Деревні відходи (тирсу) спочатку спресовують у брикети (Pini-Kay), а потім піддають піролізу, отримуючи вугілля правильної форми з надвисокою щільністю
Сучасні екологічні установки (наприклад, серії ModEco) повністю спалюють продукти розкладання, що робить виробництво безвідходним та безпечним для довкілля. Також з’являються технології мікрохвильовоїтакаталітичної карбонізації, які дозволяють ще точніше контролювати якість вугілля.
Для розрахунку обсягів викидів у виробництві деревного вугілля традиційно спираються на:
Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами, т 1, т 2, т3. УНЦТЕ, Донецьк, 2004
Звіт EPA (Environmental Protection Agency)«AP-42» (5-те видання, 1995 р.) «Compilation of Air Pollutant Emission Factors»систематизує коефіцієнти емісії забруднюючих речовин (CO, CH4, VOC, PM) від стаціонарних та площинних джерел, включаючи виробництво деревного вугілля.
🧮 Для галузі виробництва деревного вугілля ці документи визначають питомі показники емісії на кожну тонну готової продукції
Метан -49,9 кг/т
Етан -23,59 кг/т
Метанол (спирт метиловий) – 67,5 кг/т
Бенз(а)пірен – 0,0043 кг/т
Відповідно до методології EPA AP-42 (1995), викиди при традиційному виробництві деревного вугілля є одними з найвищих серед промислових процесів. Сучасні реторти кардинально змінюють ці показники завдяки замкненому циклу спалювання газів. Сучасне обладнання проектується так, щоб фактичні викиди були в десятки разів нижчими за ці нормативи. Система допалювання піролізних газів перетворює складні органічні сполуки на вуглекислий газ і водяну пару, фактично анігілюючи більшість забруднювачів, описаних у звітах EPA 1995 року.
Але на жаль, в сучасних умовах в Україні більшість установок для випалювання деревного вугілля є застарілого типу, тому для них має місце застосування саме таких показників емісії, що слідує твердженню «забруднювач платить»