Наскільки реально, що ЗУ №11355 «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» запрацює, а не залишиться гарними намірами на папері?

Наскільки реально, що проголосований 16 липня Закон України №11355 «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» запрацює, а не залишиться гарними намірами на папері?

Україні потрібні реальні, європейського рівня, результати екомодернізації, а не євроінтеграційні міфи, – наголошують в Асоціації професіоналів довкілля PAEW

Все частіше в інфопросторі ширяться захоплені коментарі реформаторів, котрі відповідають за одну з ключових реформ – реформу промислового забруднення, але ще жодні зміни не відбулись, коли немає створеного інструментарію і контролю за наслідками будь-якої реформи. Такі ризики сприяли провалу вже не однієї ініціативи.

Для уникнення маніпуляцій одразу наголосимо – без модернізації Україна буде бідною, а українці хворими. Тому Асоціація PAEW закликає державників почути про ризики і попередити їх.

Серед причин, що вже на цьому етапі створюють такі ризики:

Реформи сфери довкілля сьогодні творять люди, які не дотичні до виробництв, а отже не здатні прогнозувати довгостроковий вплив.
Модернізація передбачає на першому етапі розробку ТЕО, РП, які коштують мільйони, а по суті – лише папірці. Це також час.
В Україні немає власного виробництва обладнання. Ми все імпортуємо. У більшості випадків це індивідуальне замовлення з виробниками, – а це також креслення, кошти і час.
Зобов’язання щодо митних послаблень – лише слова. Згадаймо, як із жовтня 2022 був перший блекаут, а коли зняли мито з генераторів? 27.07 лише внесли зміни щодо звільнення для обладнання для енергомереж і то, ще треба підзаконні акти. Тобто зараз ці пільги не діють. Якщо два роки в стані війни було потрібно на обладнання, яке важливе для виживання… і лише зараз щось змінюється.., то для модернізації ці роки пролетять надзвичайно швидко.
В зазначених умовах відступ буде предметом торгу і створить додаткові корупційні ризики.

Ще кілька акцентів:

1. Твердження щодо позитивних наслідків Закону для бізнесу за рахунок зменшення кількості документів дозвільного характеру та видачі єдиного інтегрованого довкілєвого дозволу (інтегрованого дозволу) через прозору, ефективну та цифрову процедуру не відповідає дійсності з огляду на таке:

Законом передбачена необхідність операторів установок (на яких проводяться один чи більше видів діяльності, які підпадають під сферу регулювання Законом) протягом 3-х років після набрання ним чинності (до серпня 2028 року) підготувати необхідні матеріали та подати заявки до Міндовкілля для видачі нового дозволу (отримати його (протягом року – серпень 2029 р.), тоді як чинні дозволи на викиди забруднюючих речовин, на спецводокористування та на оброблення відходів у багатьох суб’єктів господарювання повинні були діяти і після 2029 року, що призведе до необхідності дострокового отримання документів дозвільного характеру;

Необхідність врахування у складі інтегрованого дозволу усіх пов’язаних видів діяльності, що регулюються на установці, призведе до необхідності врахування усіх «допоміжних» дрібних джерел викидів, утворення відходів та, як наслідок, також їх регулюванню за найкращими нормами (що необґрунтовано збільшить навантаження на бізнес після війни);

Обов’язок щодо отримання інтегрованого дозволу протягом 4-х років після набрання чинності Законом при нормі, за якою введення в дію НДТМ відбудеться не раніше 4-х років після припинення або скасування воєнного стану призведе до необхідності майже одразу (через 1-3 роки) після одержання інтегрованого дозволу проходити процедуру внесення до нього змін (що буде також вартувати багатомільйонних витрат та часу) у зв’язку з їх затвердженням.

2. Враховуючи реалії реалізації положень ЗУ «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», передбачений обов’язок держави щодо визначення механізмів допомоги на впровадження НДТМ функціонувати не буде і ніякої реальної допомоги (окрім, можливо, системи пільгового кредитування) надано не буде, а вартість впровадження НДТМ навіть для середніх компаній буде сягати сотень мільйонів, а то і мільярдів грн.

В ЄС на впровадження НДТМ було необхідно до 30 років, а деякі країни ще й досі не до кінця завершили процес модернізації виробництва.

Тому «запропонований» обов’язок впровадити НДТМ для промисловості України (виробнича база та технології здебільшого залишилися від часів СРСР) протягом 7-12 років без зовнішнього грантового фінансування є економічно та технічно нездійсненним та буде мати руйнівні наслідки для економіки країни (особливо з врахуванням діючого воєнного стану та наслідків війни).