ОВД — це не касовий апарат для фермерів: офіційна позиція та судова практика
Чи справді фермери мають проходити дорогу процедуру ОВД лише через наявність резервуарів для пального?
В цій статті – пояснення, чому це помилка тлумачення закону, чим відрізняється європейська логіка ОВД від радянської «перевірки на відповідність» і чому офіційна позиція ДРС та судова практика стоять на боці фермерів.
Нагадаю, чому питання про необхідність ОВД для місць зберігання пального таке актуальне?
В Україні зареєстровано понад 50 000 фермерських господарств, здебільшого малих підприємств або ФОПів із чисельністю до 10 працівників, які спеціалізуються на вирощуванні зернових та олійних культур. Значна частина цих господарств утворилася на базі колишніх колгоспів і пройшла непростий шлях трансформації у сучасний малий агробізнес.
Для роботи на полях фермери використовують власну сільгосптехніку і, відповідно, мають резервуари для зберігання пального для власних потреб, часто обсягом понад 15 м³.
Через нечітке тлумачення законодавства з’явилися вимоги до таких фермерів проходити повну процедуру оцінки впливу на довкілля (ОВД) — навіть коли їхня діяльність не належить до енергетичної або хімічної промисловості.
Інша річ, якби йшлося про справжню енергетичну діяльність — виробництво, переробку чи масштабне зберігання пального для продажу або промислових потреб. Тоді оцінка впливу на довкілля справді є необхідною і виправданою. Але вимагати ті самі процедури від фермерів, які тримають пальне лише для своїх тракторів і комбайнів, — це вже штучне створення бар’єрів і зайвих витрат.
І стосується це не лише аграріїв: кожен із нас зрештою платить за такі «папірці», що можуть коштувати до півмільйона гривень, але не дають жодної додаткової користі довкіллю. Це не про захист природи, це про обдирання українців під виглядом дозвільної політики.
Тому врегулювання цієї колізії для профспілки Асоціація професіоналів довкілля PAEW — не лише юридичне завдання, а й питання здорового глузду, економічної стабільності агросектору і справедливого ставлення до громадян.
Важливо!
Не плутайте: ОВД — це планування, а не контрольний штрафний акт.
ОВД ≠ перевірка на відповідність: це прогноз і запобігання шкоді
Чим відрізняється європейська оцінка впливу на довкілля (ОВД) від нашої пострадянської процедури ОВНС?
Багато хто досі впевнений, що це одне й те саме, просто назва інша. Але насправді це різні системи, різні цілі і навіть різна філософія.
Ключова відмінність у тому, що європейська ОВД орієнтована на майбутній вплив. Вона працює за принципом «спочатку подивися, що може піти не так, і запобігай шкоді». Звіт із прогнозами та планами пом’якшення наслідків обов’язково обговорюють із громадськістю. І ця громадськість реально впливає на рішення.
Пострадянська ж ОВНС мала зовсім інший сенс.
Це була перевірка відповідності нормам і пошук винних уже після шкоди. Логіка звучала так: спершу будують, а потім збирають довідки та підписи, щоб уникнути штрафів.
Громадські слухання проводили формально, альтернативні сценарії не розглядалися, а звіт найчастіше був компіляцією старих довідок. У результаті ми отримували рішення, ухвалені заднім числом, і проблеми, які проявлялися вже під час експлуатації — від пилу кар’єрів, що висушують джерела, до сонячних і вітрових парків, вплив яких на птахів оцінювався фразою «вплив мінімальний».
Сьогодні ми формально маємо закон про ОВД, але культура залишилася старою. Замовники часто сприймають оцінку як «ще один папір», експерти звикли оцінювати відповідність, а не моделювати майбутнє, а громадські слухання часто перетворюються на формальність, де рішення вже давно ухвалене. Особливо це проявилося у вимогах проводити ОВД для аграрних підприємств лише через наявність резервуарів для пального або складів добрив.
❓Яка офіційна позиція ДРС
Після численних звернень Асоціації професіоналів довкілля (PAEW) Державна регуляторна служба України (ДРС) надала офіційне роз’яснення:
ОВД не є обов’язковою для фермерів, які не здійснюють діяльності в енергетичній або хімічній промисловості.
Це роз’яснення важливе не лише за змістом, а й за статусом:
Натомість листи колишніх чиновників Міндовкілля або позиції окремих інспекторів мають лише інформативний характер і не є юридично обов’язковими.
Судова практика
Позиція ДРС узгоджується із судовою практикою. Так, Третій апеляційний адміністративний суд (справа № 160/17130/21) розглядав припис Державної екологічної інспекції, яка вимагала від ТОВ «Зоря» проходження ОВД для резервуарів пального. Суд встановив, що позивач не здійснює діяльність в енергетичній або хімічній промисловості, а отже, відсутні правові підстави для обов’язкового отримання висновку ОВД.
Ця позиція підтверджує: застосування вимог ОВД до фермерських господарств лише через наявність ємностей для пального або складів добрив — це вихід за межі законодавства.
Що це означає для бізнесу та регуляторної політики
Висновок
ОВД має залишатися інструментом екологічного менеджменту, а не «касовим апаратом» для поборів. Нова структура уряду і поєднання екологічних та ресурсних функцій дають шанс змінити підхід до управління довкіллям: від формальних процедур — до реального управління ризиками та прозорої дозвільної політики, що підтримує розвиток бізнесу і захищає довкілля одночасно.
Автор:
Людмила Циганок,
засновниця ESG Liga, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW, гендиректор «Офісу сталих рішень»
