В Україні вже не один рік триває війна з рашистською федерацією, яка прагне захопити чи знищити нашу державу. Не гребуючи нічим, знищуються інфраструктурні об’єкти не тільки в Україні, але й на території Західної Європі (Північні потоки, 1-2).

Країни Заходу тривалий час паразитували на дешевому газі, зловживали монопольними перевагами для дружнього бізнесу з росією, отримували надприбутки. Гроші заколисували та ослаблювали європейців. Корупційні потоки нафтогазових доходів скупляли європейських політиків, навіть перших осіб Західних держав. В Україні також дуже складна ситуація через залежність від імпорту нафти та газу, і особливо через агресію росії.

Нарешті керівництво країни, політики та підприємці зрозуміли, що не можна бути залежним від одного джерела постачання, і необхідно збільшувати власний видобуток нафти і газу. Однак на практиці не все так просто. Ми ніби прагнемо до стандартів європейського товариства у сфері охорони навколишнього середовища, але часто імітуємо, що прагнемо. Особливо гостро це проглядається у процедурі оцінки впливу на довкілля (далі – ОВД).

Проблеми з невідповідністю процедури з ОВД європейским практикам дуже добре описані у публікації спілки ПАЕУ – «ОВД: досвід імплементації в європейських країнах, «національні особливості» та чому наші міжнародні партнери змусять Україну привести все у відповідність до їхніх вимог?.

Але є певні особливості для суб’єктів господарювання нафтогазової галузі, які не висвітлені у зазначеній публікації.

Для прикладу розглянемо реальний позитивний висновок з ОВД на спорудження нафтогазових свердловин. Висновок від 2022 р. (Далі – Висновок). З відомих причин ми не публікуємо повні реквізити цього Висновку.

               Почнемо з позитивних моментів.

У Висновку наведені заходи щодо зменшення негативного впливу на ґрунти: «Під час будівництва передбачається зняття родючого шару ґрунту та складування його в кагати, які розташовуються по периметру бурового майданчику. Знімання родючого шару ґрунту передбачається на всій території земельної ділянки, за виключенням місць його складування.

Ділянки бурового майданчика, де можливий контакт бурового розчину, хімреагентів і ПММ з ґрунтом (вишковий блок, силовий блок лебідки, насосний блок, циркуляційна система, блоки для приготування і очистки бурового розчину, блок ПММ, склад хімреагентів та ін.) покриваються залізобетонними плитами. З метою запобігання забруднення поверхні майданчика, хімреагенти зберігаються в спеціально облаштованому складі. Відповідно до Звіту з ОВД, після закінчення бурових робіт передбачається проведення технічної рекультивації земель і передання їх землевласникам (землекористувачам) для проведення біологічного етапу рекультивації, після чого землі використовуються за призначенням.

Визначено джерела забруднення довкілля, серед яких: «Під час експлуатації свердловини, джерелом утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферу є горизонтальна факельна установка, на якій виконується спалювання газу: при продувках свердловини та шлейфа, при дослідженнях свердловини з метою визначення параметрів її експлуатації, при поточних ремонтних роботах та капремонті на свердловині».

Слід зауважити, що дуже слушно визначено, що джерелом викиду є не свердловина чи фонтанна арматура, а горизонтальна факельна установка. На практиці досить часто свердловину вважають стаціонарним джерелом викидів, мабуть тому, що розробникам звітів з інвентаризації викидів чим більше джерел, тим більша сума угоди.

Проаналізуємо нормативно правові акти чому це не так.

Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Свердловина – циліндрична гірнича виробка, створена бурами або іншими буровими інструментами, включаючи обладнання, необхідне для її експлуатації, діаметр якої набагато менший за її довжину (Правила розробки нафтових і газових родовищ, наказ Мінприроди від 15.03.2017 № 118);

Фонтанна арматура (трубна головка і фонтанна ялинка) має забезпечити герметизацію устя свердловини, контроль і регулювання режиму її експлуатації, спрямування потоку продукції у викидну лінію (шлейф) на вимірювальну установку, підвіску насосно-компресорних труб, а також проведення різних технологічних операцій під час освоєння, дослідження, експлуатації та ремонту свердловин (Правила розробки нафтових і газових родовищ, наказ Мінприроди від 15.03.2017 № 118).

При поводженні з відходами: «При промивці свердловини буровим розчином від вибуреної породи, охолодженні бурових насосів, змиванні глинистого розчину, будуть утворюватися відходи буріння та буровий шлам (бурові стічні води, відпрацьована промивна рідина), які передбачається нейтралізувати і захоронити в гідроізольованих шламових амбрах. Буровий шлам в середньому складається з вибуреної породи (60,0 – 80,0 %), органічних речовин (8,0 %), водорозчинних солей (до 6,0 %), обважнювачів, глини, іноді він містить нафту…».

Крім цього, у Висновку міститься значна кількість правильних вимог нормативно-правових актів, які суб’єкти господарювання зобов’язані дотримуватися при здійсненні господарської діяльності.

А тепер зупинимося на негативних чи суперечливих моментах, що є у цьому Висновку.

• «Спорудження водозабірних свердловин, а також утворення супутньо-пластових вод та повернення їх у пласт даною процедурою оцінки впливу на довкілля не оцінювалось»;
• «Захоронення відходів буріння, в тому числі будь-яких інших відходів, у межах бурових майданчиків даною процедурою оцінки впливу на довкілля не оцінювалось»;
• «поводження з супутньо-пластовими водами здійснювати відповідно до вимог статей 72 та 75 Водного кодексу України, а у разі повернення супутньо-пластових вод до підземних горизонтів, будь-яким суб’єктом господарювання, забезпечити здійснення оцінки впливу на довкілля»;
• «не здійснювати захоронення відходів буріння, в тому числі будь-яких інших відходів, у межах бурових майданчиків»;
• «у разі здійснення тампонування та ліквідації свердловин, непридатних для експлуатації, забезпечити здійснення оцінки впливу на довкілля».

Тепер більш детально розглянемо наведені цитати з Висновку.

1. Буріння нафтогазової свердловини без водозабірної – майже неможливе, оскільки для збурювання свердловини, з метою приготування бурового розчину, тампонажних рідин необхідно значний обсяг води (декілька сотень м³). Крім цього, для забезпечення охолодження і промивки бурового обладнання та санітарно-гігієнічних потреб працівників також потрібно значний обсяг води.
2. Більшість родовищ України виснажені або знаходяться на завершальній стадії розробки, туму як правило будуть присутні супутньо-пластові води, особливо на нафтових родовищах. І найбільш раціональним та екологічно безпечним є їх повернення до підземних горизонтів.

Згідно ст. 72 Водного кодексу України «Умови скидання цих вод у водні об’єкти та повернення до підземних горизонтів супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ встановлюються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища».

А у ст. 75 Водного кодексу України «Повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів здійснюється за технологічними проектами, погодженими з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення». Про ОВД немає жодного слова!

У ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», також відсутня вимога щодо ОВД на повернення супутньо-пластових вод при видобуванні нафти і газу. А якщо немає такої вимоги то «…Оцінці впливу на довкілля не підлягає діяльність, прямо не передбачена частинами другою і третьою цієї статті,…»

3. В Україні існують два методи буріння: амбарний і безамбарний.

При амбарному – відходи буріння нейтралізуються, затвердіваються і захороняються у шламових амбарах безпосередньо на буровому майданчику. При амбарному – перевозяться в амбари на інших бурових майданчиках чи накопичувачі відходів буріння, які є аналогією шламових амбарів, тільки збудовані в більш сприятливих інженерно-геологічних умовах. Оскільки вибурена порода та інші відходи буріння є малонебезпечними, тому інколи вони можуть використовуватися для перешарування побутових відходів на полігонах твердих побутових відходів. Нормативно-правовими актами України дозволено захоронення відходів буріння у спеціально облаштованих шламових амбарах.

4. У процесі буріння, і особливо під час випробовування чи освоєння свердловини встановлюються цементні мости, проводиться ізоляція міжпластових перетоків, а у разі відсутності промислового притоку вуглеводнів або за технічними причинами (аварія) свердловина може бути ліквідована. Передбачити все на стадії проектування чи підготовки звіту з ОВД неможливо!

Таким чином, цим висновком надається можливість розробникам Звітів з ОВД виконати ще чотири Звіти і затягнути процес споруджування свердловини на декілька місяців, а може й років.

І «вишенькою на торті» є вимога « щомісячно надавати інформацію щодо утворюваних відходів на підприємстві, їх кількісного та якісного складів, а також відомості стосовно спеціалізованої організації, яка забезпечує їх утилізацію» (Фото 1).

Хоча у Висновках за минулі роки була вимога «щорічно надавати інформацію щодо утворюваних відходів на підприємстві та їх кількості, якими спеціалізованими організаціями вони вивозитимуться та утилізуватимуться».

У відповідності до вимог Податкового кодексу України, для сплати екологічного податку звітним періодом є квартал. Згідно вимог нормативних актів Держстату України, звіт про утворення та поводження з відходами згідно форми №1-відходи подається щороку. Не кожен день, тиждень чи місяць, а виключно щороку!

 

А чому експертам та чиновникам не піти ще далі, і запровадити автоматизовану систему обліку, з комплексом програмно-технічних і телекомунікаційних засобів, що забезпечують збирання, оброблення, накопичення, проведення аналізу, збереження та відображення відомостей про об’єм утворених відходів на кожній буровій, що буде діяти у безперервному режимі, по аналогії з недіючою автоматизованою системою обліку видобутих підземних вод, у відповідності до вимог Порядку внесення відомостей про об’єм видобутих підземних вод водокористувачами до автоматизованої системи обліку видобутих підземних вод, який затверджений наказом Мінприроди № 110 від 23.03.2016?

Виникає запитання, для чого ця інформація для Міндовкілля? Бо якщо для збільшення обсягів зібраної макулатури, тоді зрозуміло. Але в Україні панує електронний документообіг, тому і цієї мети не буде досягнуто.

Крім Висновку з ОВД, суб’єкти господарювання повинні отримати ще дозвіл на викиди для так званих тимчасових джерел, оскільки термін буріння свердловини становить 5-6 місяців, а термін дії дозволу для другої групи – сім років.

Процедура отримання цього дозволу також є досить тривалою. Також необхідно отримати дозвіл на спецводокористування терміном дії на три роки!

Таким чином, така діяльність так званих експертів та чиновників, дуже «сприяє» збільшенню обсягів видобування нафти та газу, «залученню» інвестицій та «позитивно впливає» на енергонезалежність нашої держави.

Підготував: Петро Дригулич, експерт ПАЕУ, канд.геол.н.