Навіть під час військових дій прихильники розумного споживання не припиняють турботу про довкілля, дбайливо ставляться до будь-яких ресурсів і вірять, що з дій кожного складається результат.
У рамках міжнародного дослідницького проекту CIRCLE, спрямованого на вивчення сталого використання біоресурсів, було вивчено досвід та ступінь залучення жителів України, які прагнуть розумного використання одержуваних благ та збереження багатств природного фонду. Дані отримані в ході інтерв’ю з десятьма мешканцями з різних регіонів країни.
Дослідження показало глибокий інтерес та залучення учасників опитування. Для більшості з них розумне споживання є частиною їхнього життя і проявляється у вигляді широкого спектру циркулярних практик, у тому числі використання багаторазових пакетів для шопінгу, сортування сміття, компостування, мінімізації упаковки та одноразових товарів, вживання органічних продуктів, придбання переробленого або second-hend одягу, а також вибору екологічного транспорту, волонтерства та іншіх.
Більшість респондентів поєднує високий рівень свідомості. І, не дивлячись на згаданий ними недолік інфраструктури, що ускладнює сортування сміття та інші практики, а також на те, що власні зусилля здаються їм поки що лише краплею в морі, вони впевнені, що не можуть і не чинитимуть інакше. Вони вважають, що з відповідальності кожного складається результат.
Кожен із учасників дослідження по-своєму “прийшов” до ідеї розумного споживання, проте в цілому вони поділяють такі цінності, як здоров’я сім’ї, відповідальність за майбутнє дітей та онуків, турбота про природу та тварин. Для респондентів з невисоким доходом це також стало способом економії коштів. Проте половина опитаних побажали, щоб ціни на “organic”, “біо”, “еко” продукцію чи товари, отримані методом переробки, були доступнішими. Тим більше, що якість не завжди, на їхню думку, відповідала.
Війна не змінила ставлення учасників опитування до практик розумного споживання. Швидше навпаки, підвищилася занепокоєність тим, скільки зусиль тепер потрібно для подолання негативних наслідків. Зокрема, респонденти стурбовані тим, яких збитків завдано навколишньому середовищу: плодючому шару землі, води. “У ліс зараз увійти у передмісті просто неможливо: все перекопано окопами, залишки снарядів, – розповідає ветеринар із Києва. – Це небезпечно для життя, можна підірватись. Раніше ми їздили за грибами в ліс, але зараз це неможливо”.
Проведене опитування виявило, що основним бар’єром дотримання принципів церкулярності в управлінні відходами в Україні є відсутність відповідної інфраструктури. Респонденти відзначають нестачу сортувальних баків, їх важкодоступність, а також нерегулярне спорожнення контейнерів, що особливо проявляється на фоні бойових дій.
Ось як описує респондентка з Харківської області проблему вивезення сортованого сміття до пунктів переробки, з якою регулярно доводиться мати справу: “Таких станцій дуже мало. І вони знаходяться віддалено. Щоб вивезти пластик на переробку, потрібно виділити день. При цьому пункти переробки знаходяться у різних місцях, розкидані містом у незручних локаціях. І щоб дістатися до них, потрібно замовляти таксі. Загалом цим потрібно займатися, думати як вивезти скло – окремо, пластик – окремо і т.п.”.
Іншим ключовим бар’єром, на думку респондентів, є відсутність інформування населення про важливість та необхідність дотримання принципів циркулярності, сталого розвитку та, як наслідок, несформованість культури розумного споживання.
Деякі з опитаних респондентів познайомилися з циркулярними практиками, перебуваючи у Європі. Спираючись на цей досвід, вони пропонують, як можна покращити інфраструктуру та ставлення до питань сталого розвитку в Україні.
На думку респондентів, для реалізації принципів циркулярної економіки в Україні має бути ухвалена державна програма на національному рівні, необхідна активна робота регіональних та місцевих органів управління, контроль реалізації, підтримка ініціатив.
За словами учасників опитування необхідно створити зручну інфраструктуру зі збору, переробки різних видів сміття, вибудувати та модернізувати заводи. Так бачить роботу майбутнього сміттєпереробного заводу України одна з опитаних, пропонуючи взяти за основу те, як це працює в Австрії: “…це ідеальна система, оскільки завод забезпечує все селище енергією та паливом. Люди з усього селища звозять туди біовідходи, які потім сортують та виробляють біогаз. І мешканці цієї місцевості їздять біопаливом. Коли я про це почула, це стало моєю мрією”.
Респонденти особливо наголосили на необхідності проведення великої роботи з інформування та навчання населення. Зокрема, слід проводити роз’яснювальні заходи у дитячих садках та школах.
Таким чином, незважаючи на те, що перехід до сталого розвитку знаходиться на початковому етапі реалізації в країні, вжиття заходів щодо подолання бар’єрів та послідовне виконання кроків щодо дотримання принципів циркулярної економіки дозволить Україні успішно приєднатися до загальноєвропейської програми сталого розвитку. Тим більше, як показало опитування, серед населення є ті, хто стане надійною опорою для її реалізації.
Матеріал підготувала Швайченко Світлана
Матеріал підготовлений у рамках проекту CIRCLE «Сприяння співпраці для сталого та циклічного використання біоресурсів у сільському, лісовому господарстві та аквакультурі».
Метою проекту є зміцнення міждисциплінарних знань про інноваційні циркулярні бізнес-моделі, домовленості про співпрацю та політику між сільським, лісовим господарством і аквакультурою, що веде до сталого використання біоресурсів.
Вам буде цікаво: