Якими правилами догляду за артезіанськими свердловинами, що перебувають у резервному режимі, слід керуватись у 2022 році? – таке звернення надійшло до сервісу Експерт на зв’язку

Відповідь: Правила догляду за резервними свердловинами, як такі, окремо не затверджені. Але існують декілька діючих нормативів, в яких викладено певні вимоги.

Вимоги до влаштування трубчастих колодязів (свердловин) для цілей питного водопостачання зазначені в Державних санітарних норм і правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10):

• За своєю будовою трубчастий колодязь є свердловиною, яка обладнана водяним фільтром, водопіднімальною трубою і насосом. Якщо ґрунт, в якому будують колодязь, дуже слабкий або глибина колодязя велика, свердловину необхідно укріпити обсадними трубами. Трубчасті колодязі бувають неглибокі та глибокі. Підйом води з трубчастого колодязя здійснюється за допомогою ручного або електричного насоса.
• Оголовок трубчастого колодязя повинен бути вище поверхні землі на 0,8 – 1,0 м та герметично закритим, мати кожух та зливну трубу з гаком для відра. Навколо оголовка колодязя влаштовують відмостки, водовідведення та глиняний “замок”, а також підставку для відер, як і для шахтного колодязя.
• Неглибокі трубчасті колодязі (абіссінські) можуть бути індивідуального та громадського користування. Їх необхідно влаштовувати на ділянках, де рівень залягання ґрунтових вод не дуже глибокий – до 7 – 9 м. Такий колодязь є більш захищеним, ніж шахтний.

Глибокі трубчасті колодязі зазвичай слід використовувати, якщо глибина залягання водоносного шару перевищує 9 м.

Відповідно до ДБН В.2.5-74:2013 Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування існують наступні вимоги.

9.1.2.1 Свердловинами можна здійснювати забір води з:

• прибережних водоносних горизонтів, які мають гідравлічний зв’язок з постійними поверхневими водоймами;
• обмежених (закритих і напівзакритих) водоносних горизонтів та підземних басейнів.

9.1.2.2 Конструкцію свердловин, їх кількість та технічні параметри слід приймати на основі гідрогеологічних розрахунків із вибором оптимального варіанту та урахуванням їх впливу на навколишнє природне середовище.

9.1.2.3 Кількість резервних свердловин слід приймати в залежності від категорії системи водопостачання за надійністю дії або за ступенем забезпеченості подачі води згідно з таблицею 10.

9.1.2.4 У проекті свердловини потрібно визначати: спосіб буріння та її конструкцію, глибину, діаметр експлуатаційної колони труб, тип водоприймальної частини, тип водопідйомного обладнання, тип оголовка, а також порядок випробування.

9.1.2.22 Існуючі на ділянці водозабору свердловини, подальше використання яких неможливе, підлягають ліквідації шляхом тампонажу.

9.1.2.23 Після закінчення буріння свердловин і обладнання їх фільтрами необхідно передбачати прокачування, а при роторному бурінні з глинистим розчином – розглинизацію до повного освітлення води.

9.1.2.24 Для встановлення відповідності фактичного дебіту водозабірних свердловин, прийнятому в проекті, необхідно передбачати їх випробування відкачуванням згідно з рекомендаціями.

В Україні наявні наступні правила технічної експлуатації:

• Правила технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.95  № 30 (далі – Правила 1);
• ВНД 33-3.4-01-2000 Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації сільських населених пунктів України (далі – Правила 2).

Згідно Правил 1:

5.3.3. Кожна свердловина для забезпечення належної експлуатації повинна бути обладнана: амперметром для вимірювання сили струму, що споживається електродвигуном, манометром, вантузом чи вентилем для випуску повітря, зворотним клапаном, водолічильником, засувкою, рівнеміром (датчиком сухого ходу) та пробовідбірним краном.

5.3.4. Облік продуктивності свердловини слід вести за показанням водолічильника, встановленого на напірному трубопроводі. Динамічний рівень в експлуатаційних свердловинах вимірюють не рідше одного разу на місяць, статичний – у разі зупинення насосу після встановлення рівня водоносного горизонту, але не рідше одного разу на два місяці.

Періодичність і порядок спостережень за рівнями водоносного горизонту в спостережних свердловинах визначають з урахуванням місцевих умов за узгодженням з територіальними геологічними управліннями.

5.3.5. У разі зменшення дебіту свердловини чи погіршення якості води треба організувати спеціальне обстеження свердловин.

5.3.6. На підставі результатів обстеження свердловин необхідно вжити таких заходів:

• у разі зниження продуктивності – відновлення дебіту свердловини чи її тампонування;
• у разі погіршення якості води, пов’язаного з надходженням до свердловини забруднених вод, – ремонт свердловини з наступною дезинфекцією.

5.3.7. Дезинфекцію надводної та підводної частин свердловини проводять окремо. Надводну частину заповнюють хлорною водою з концентрацією активного хлору 50-100 мг/л при контакті 3-6 годин.

У підводній частині свердловини після змішування з водою концентрація хлору має бути не менше 50 мг/л. Через 3-6 годин контакту із свердловини відкачують воду до зникнення помітного запаху хлору і відбирають проби для контрольного бактеріологічного аналізу.

Для дезинфекції надводної частини в свердловині на кілька метрів нижче статичного рівня встановлюють пневматичну пробку.

5.3.8. Введення свердловини в експлуатацію після дезинфекції дозволяється при задовільнених аналізах води за узгодженням з місцевими органами державного санітарного нагляду.

Коли дослідженнями встановлено, що має місце надходження до свердловини забруднених вод через дефекти в обсадних трубах чи через затрубний простір, така свердловина повинна бути відремонтована або затампована.

5.3.9. Один раз на рік в період, що визначається залежно від місцевих умов, проводиться генеральна перевірка стану свердловини, устаткування і всіх трубопроводів.

Результати перевірки і випробовувань заносяться до паспорта свердловини.

5.3.10. У ході генеральної перевірки визначають дебіт кожної свердловини шляхом відкачування, встановлюють ступінь зносу устаткування і самої свердловини, причини зміни продуктивності, якості води і гідрогеологічних умов експлуатації водоносного горизонту, стан обсадних труб, фільтру тощо. На підставі результатів генеральної перевірки визнають вид ремонту і вживають заходів для забезпечення умов нормальної експлуатації.

5.3.11. Експлуатація насосних агрегатів, встановлених в свердловинах, здійснюється згідно з інструкціями заводів, що виготовляють насосні агрегати.

Згідно Правил 2:

4.2. Водозабірні споруди підземних джерел водопостачання

4.2.1. В процесі експлуатації водозабірних споруд підземних джерел водопостачання персонал зобов’язаний:

• вести систематичні спостереження за станом джерел водопостачання (температурою та якістю води, дебітом експлуатаційних свердловин, статичним та динамічним рівнями в експлуатаційних та спостережних свердловинах);
• здійснювати постійний контроль за роботою водозабірних споруд та обладнання;
• забезпечувати задані режими роботи експлуатаційних свердловин та насосних агрегатів;
• систематично проводити технічне обслуговування та ремонти;
• підтримувати в належному стані зону санітарного захисту першого поясу;
• при проведенні всіх видів робіт дотримуватись вимог інструкцій по охороні праці;
• вести експлуатаційну документацію.

4.2.2. Періодичність відбору проб для хіміко-бактеріологічного аналізу води повинна встановлюватись підприємством (управлінням) у відповідності з вимогами цих Правил та ГОСТ 2874-82 при погодженні з місцевими органами Державного санітарного нагляду.

А. Водозабірні свердловини

4.2.3. Для забезпечення належної експлуатації кожна свердловина повинна бути обладнана:

• амперметром для вимірювання сили струму, що споживається електродвигуном;
• манометром;
• вантузом або вентилем для випуску повітря;
• зворотним клапаном;
• водолічильником;
•  засувкою;
• рівнеміром (датчиком сухого ходу) та пробовідбірним краном.

4.2.4. Облік продуктивності свердловин повинен вестись по водолічильнику, що встановлюється на напірному трубопроводі. Динамічний рівень в експлуатаційних свердловинах повинен вимірюватись не рідше одного разу в місяць, статичний – при зупинці насосу після усталення рівня водоносного горизонту та не рідше одного разу в два місяці. Періодичність та порядок спостережень за рівнями водоносного горизонту в спостережних свердловинах повинні встановлюватись з врахуванням місцевих умов при погодженні з територіальними геологічними управліннями.

4.2.5. При зменшенні дебіту свердловин або погіршенні якості води необхідно організувати спеціальне обстеження свердловин.

4.2.6. На ґрунті результатів обстеження свердловин повинні бути прийняті наступні заходи:

• при зниженні продуктивності – обновлення дебіту свердловин або її тампонування;
• при погіршенні якості води, пов’язаного з надходженням в свердловину забруднених вод – ремонт свердловин з наступною дезінфекцією.

4.2.7. При бурінні, експлуатації та ремонті свердловин труби та обладнання можуть забруднюватись шкідливими та хвороботворними бактеріями, які, потрапляючи в водоносний пласт, заражають воду. Для дезінфекції свердловин, труб та обладнання необхідно застосовувати хлорні розчини, що готуються з кальцієвого або натрієвого гіпохлориду або газоподібного хлору.

4.2.8. Дезінфекцію підводної та надводної частин свердловин необхідно виконувати окремо. Надводну частину необхідно заповнити хлорною водою з концентрацією активного хлору 50…100 мг/л при контакті 3…6 годин. Для підводної частини свердловини після змішування з водою концентрація хлору повинна бути не менше 50 мг/л. Через 3…6 годин контакту з свердловини необхідно відкачати воду до пониження помітного запаху хлору та відібрати проби для контрольного бактеріологічного аналізу.

Для дезінфекції надводної частини в свердловині на декілька метрів нижче статичного рівня необхідно встановити пневматичну пробку.

4.2.9. Введення свердловини в експлуатацію після дезінфекції дозволяється при задовільних аналізах води та при погодженні з місцевими органами Державного санітарного нагляду.

Примітка: 

Коли дослідженнями встановлено, що надходження в свердловину забруднених вод відбувається через дефекти в обсадних трубах або через затрубний простір, така свердловина повинна бути відремонтована або затампонована.

4.2.10. Один раз в рік, в період, що визначається місцевими умовами, необхідно виконувати генеральну перевірку стану свердловини, обладнання та всіх трубопроводів. Результати перевірки та випробувань повинні заноситись в паспорт свердловини.

4.2.11. Під час генеральної перевірки необхідно визначити дебіт кожної свердловини шляхом відкачки, встановити рівень зносу обладнання та самої свердловини, причини зміни продуктивності, якості води та гідрогеологічних умов експлуатації водоносного горизонту, стану обсадних труб, фільтру і т.п. На основі результатів генеральної перевірки повинен бути призначений вид ремонту та виконати заходи для забезпечення умов нормальної експлуатації.

4.2.12. Експлуатація насосних агрегатів, встановлених в свердловинах, повинна здійснюватись згідно інструкцій заводів-виготовлювачів.

4.2.13. Експлуатація свердловин повинна виконуватись працівниками господарства, якому належить свердловина. Працівники повинні пройти спеціальну підготовку для проведення робіт по експлуатації свердловин для води та мати посвідчення на право проведення експлуатації свердловини.

4.2.14. В обов’язки працівника, що обслуговує свердловину входять:

• пуск насосів та їх зупинку;
• спостереження за електровимірювальними приладами;
• недопущення до експлуатації свердловин сторонніх осіб та охорона її від пошкодження;
• вимірювання дебіту, статичного та динамічного рівнів, тиску в гирлі, напруги в мережі, частоти та сили струму, визначення появи піску в воді, висоти стовпа води над верхньою частиною заглибленого насосу та добових витрат води.

Всі дані про свердловини повинні вноситись в журнал по експлуатації свердловин. Ці операції повинні виконуватись разом з періодичними перевірками свердловини один раз в квартал.

При експлуатації свердловин регулярно, через 8…12 місяців, повинні виконуватись профілактичні ремонти, які призначаються при зниженні питомого дебіту свердловини на 10…15%.

При профілактичному ремонті виникає необхідність у виконанні наступних операцій:

• перевірка насосно-силового обладнання та, при необхідності, його демонтаж-монтаж;
• замір глибини свердловини та визначення висоти піщаної пробки;
• очистка забою від піску при допомозі желонки;
• очистка внутрішньої поверхні ствола свердловини та фільтра від хімічних осадків;
• демонтаж-монтаж заливної колони для заливки в свердловину розрахункової кількості соляної кислоти та проведення солянокислої ванни з метою видалення хімічних відкладень;
• ерліфтна відкачка свердловини через 24 години після заливки кислоти в свердловину до повного освітлення води та видалення слідів соляної кислоти;
• очистка забою від осадків ерліфтом або желонкою.

Ремонтування свердловин:

12.3.1. Роботами по ліквідації аварій на водозабірних свердловинах повинен керувати старший буровий майстер.

Складні аварії ліквідуються під керівництвом старшого бурового майстра та виконавця робіт за планом, затвердженим головним інженером підприємства (управління).

12.3.2. Перед початком робіт по ремонту свердловин відповідальний працівник (старший буровий майстер, виконавець робіт) повинні провести інструктаж по охороні праці виконання окремих операцій.

12.3.3. Роботи повинні проводитись перевіреним інструментом та обладнанням.

12.3.4. Бурові насоси та їх обв’язка (компенсатори, трубопроводи, шланги, сальники та т.ін.) повинні бути опресовані на тиск, що в півтора рази перевищує робочий. Про результати опресування складається акт.

12.3.5. Бурові насоси повинні мати манометри та запобіжні клапани, розраховані на максимальний робочий тиск. Відвід від запобіжного клапана повинен бути направлений в приймальну місткість та не мати колін.

12.3.6. Відновлення циркуляції в свердловині повинно виконуватись шляхом поступового збільшення подачі промивної рідини на забій. Забороняється виконувати запуск насосів при закритих пускових засувках холостого викиду.

12.3.7. Запобіжне кріплення нагнітального шланга повинно виключати можливість його замотування навколо робочої труби та падіння разом із сальником у випадку самочинного відгвинчування останнього.

12.3.8. Забороняється :

• продавлювати з допомогою насосів пробки, що утворилися в трубопроводах;
• запускати насоси після довгочасних зупинок взимку без перевірки прохідності трубопроводу;
• ремонтувати трубопроводи, шланги, сальники під час подачі рідини;
• з’єднувати шланги з насосом, сальником та між собою, з використанням штирів, дроту, скоб, т.ін. З’єднування необхідно виконувати за допомогою стандартних засобів, які передбачені на насосі та сальникові та з допомогою стяжних хомутів;
• утримувати руками нагнітальний шланг від розкачування та намотування навколо труби при її обертанні.

12.3.9. Металеві частини електрообладнання та механізмів, які можуть виявитись під напругою в наслідок порушення ізоляції, повинні бути заземлені.

12.3.10. Кожен елемент установки, що заземлюється, повинен бути під’єднаний до заземлення з допомогою окремого відгалуження. Забороняється послідовне підключення до заземлення.

12.3.11. Персонал бурової бригади зобов’язаний щомісячно проводити зовнішній огляд захисних заземлень. При виявленні несправностей заземлення установку необхідно терміново відключити.

12.3.12. Систематично (не рідше одного разу в місяці) повинні проводитись огляди та заміри всіх заземлюючих пристроїв.

12.3.13. Відповідальність за протипожежний стан на майданчику бурової, нагляд за станом та зберіганням протипожежного обладнання та інструктаж працівників бурової бригади покладається на виконроба та бурового майстра.

Роз’яснення підготовано експертами Асоціації професіоналів довкілля ПАЕУ

Ставте свої запитання

Нагадуємо, передплатники «ЖУРНАЛ ЛІДЕРА СТАЛОГО РОЗВИТКУ» у 2023 році від Асоціації професіоналів довкілля ПАЕУ та Офісу сталих рішень отримують

• ЕКСПЕРТНУ ПІДТРИМКУ НА ВЕСЬ РІК з гострих робочих питань (сервіс консультацій без додаткових оплат)
• ВІДЕО-КОЛЕКЦІЮ кращих навчальних програм з екобезпеки та відповідальності для бізнесу (перші 6 відеокурсів в подарунок при швидкій оплаті передплати)
• Підбірку ЗРАЗКІВ ДОКУМЕНТІВ ТА ШАБЛОНІВ для роботи Фахівця з екобезпеки на підприємстві
• ЖУРНАЛ ЛІДЕРА СТАЛОГО РОЗВИТКУ (12 випусків, щомісяця у 2023 році у друк. та ел.форматі)
• Можливість якісно і вчасно ПІДГОТУВАТИСЬ ДО ПЕРЕВІРОК – вони точно будуть після перемоги
• Можливість ініціювати зміни законодавства, звернувшись до експертів Асоціації професіоналів довкілля ПАЕУ

Тільки разом ми сильні!

Щоб оформити передплату

на 2023 рік, заповніть форму і наші фахівці зв’яжуться з вами невідкладно.

Для довідок: 

 (068) 602-42-33, v.skrypnyk@ukraine-oss.com

 (067) 110-71-73, (093) 787-29-64, v.tymoshenko@ukraine-oss.com