Проблемні питання ОВД та шляхи їх вирішення: пропозиції PAEW
Ось ключові проблеми ОВД та пропозиції вирішення, які Асоціація PAEW публічно і неодноразово озвучувала в своїх резолюціях і позиційних матеріалах.
1) Відсутність обов’язкових критеріїв якості ОВД
Проблема:
Методики ОВД переважно рекомендаційні й не забезпечують обов’язкових, порівнюваних критеріїв якості та оцінки впливів за видами діяльності, через що зберігаються різночитання, нерівномірна практика та ризики дискреції.
На відміну від 2018–2020 років, сьогодні вже існує низка затверджених Міндовкіллям методичних документів: є Загальні методичні рекомендації щодо змісту і порядку складання звітів ОВД (наказ №193 від 15.03.2021) та окремі секторальні/тематичні рекомендації (лісове господарство, видобування корисних копалин, кліматичний компонент, небезпечні відходи, післяпроєктний моніторинг тощо).
Але «вузьке горло» у 2026 році змістилося: проблема вже не стільки у повній відсутності методик, скільки у тому, що більшість цих документів мають рекомендаційний (необов’язковий) характер, через що зберігається варіативність структури, глибини та якості звітів і — як наслідок — нерівномірність рішень та простір для дискреції/зловживань. Це прямо фіксується і в державних контрольних матеріалах: методичні документи є, але вони не є обов’язковими, тому «варіативність… ускладнює оцінювання» звітів.
Додатковий чинник 2026 року — війна: польові обстеження часто неможливі (мінування/небезпека/обмеження доступу), тому без жорсткіших стандартів щодо мінімальних даних, роботи з невизначеністю та допустимих підходів (remote sensing, проксі-показники, сценарії) якість звіту стає ще більш «нерівною» між проєктами й регіонами.
Пропозиція PAEW:
Перевести систему з «рекомендацій» у єдині мінімальні обов’язкові правила якості для ключових секторів/типів впливів і для оцінювання звіту уповноваженим органом:
2) Альтернативи в ОВД залишаються формальні, бо немає чіткої процедури реалізації «екологічно кращого» варіанту
Проблема:
У звітах ОВД альтернативи часто описуються «для галочки», а навіть коли оцінка обґрунтовано показує екологічно кращий варіант (інша технологія, інше розміщення, інші режими роботи), відсутні зрозумілі правила, як саме перейти на нього та як закріпити це рішення в обов’язкових умовах реалізації проєкту. Нечітко визначено, що вважати «погодженою альтернативою», як оформлюється зміна проєктних рішень після висновку ОВД, які документи мають бути оновлені, які строки й контроль виконання. У результаті «краща альтернатива» може залишитися на папері, а фактична реалізація відбувається за первинним (менш екологічним) сценарієм або з неконтрольованими відхиленнями.
Пропозиція PAEW:
Визначити окремою постановою КМУ порядок і вимоги реалізації планованої діяльності за альтернативним варіантом, погодженим у висновку ОВД: що саме має бути змінено в проєктній документації, як фіксуються обов’язкові параметри (місце/технологія/потужність/режими), як здійснюється перевірка відповідності на етапі дозволів і під час реалізації, а також які наслідки настають у разі відхилення від погодженого альтернативного рішення.
3) Надмірна дискреція уповноважених органів і «відмови без зрозумілого обґрунтування»
Проблема:
На практиці процедура ОВД інколи працює не як прозорий інструмент управління впливами, а як важіль адміністративного тиску.
Це проявляється у відмовах або «прихованих відмовах» через запуск повторних процедур, висування щораз нових вимог і посилання на розмиті підстави, які дають простір для суб’єктивних трактувань. У результаті заявник не отримує передбачуваної логіки: що саме треба виправити, за якими критеріями оцінюється достатність матеріалів і які умови роблять діяльність допустимою/недопустимою.
Пропозиція PAEW:
4) Кадрова спроможність і персональна відповідальність уповноважених органів в ОВД
Проблема:
У системі ОВД не закріплено достатніх вимог до фахової компетентності посадових осіб, які аналізують звіти та готують висновки, а також прозорих механізмів персональної відповідальності за немотивовані, непослідовні або процедурно дефектні рішення. Це призводить до нерівномірної практики між регіонами та кейсами, посилює дискрецію (коли однакові матеріали трактуються по-різному), збільшує кількість «повернень на доопрацювання» без чітких критеріїв і підриває довіру до висновків ОВД з боку бізнесу, громадськості та міжнародних партнерів.
У 2026 році проблему підсилюють кадровий дефіцит, перевантаження, складність доступу до даних і необхідність працювати з невизначеністю та дистанційними джерелами інформації.
Пропозиція PAEW:
Запровадити мінімальні стандарти спроможності та відповідальності уповноважених органів, зокрема:
5) Відсутній повноцінний scoping/screening «по-європейськи», а система ОВД перевантажена справами
Проблема:
Без якісного scoping (чіткого визначення, які саме впливи й питання є суттєвими для конкретного проєкту) вимоги до звіту ОВД стають або надмірними («переписати все про все»), або хаотичними (кожного разу інший набір вимог без логіки й критеріїв). Паралельно screening (відсів/кваліфікація справ за рівнем ризику та значущості) працює недостатньо ефективно, а перелік діяльностей фактично перевантажує систему: через надмірний потік «дрібніших» кейсів уповноважені органи й громадськість втрачають фокус на справді високоризикових проєктах, і «важкі» проєкти губляться у масиві формальних процедур.
У 2026 році це критично ще й тому, що одночасно йдуть відбудова, інфраструктурні проєкти, релокація виробництв і проєкти з підвищеним ризиком — а пропускна спроможність системи не зростає пропорційно.
Пропозиція PAEW:
Привести ОВД до логіки scoping/screening, щоб фокус був на суттєвих впливах, а не на «кількості справ»:
6) Післяпроєктний моніторинг не стандартизований і не забезпечує контроль фактичного впливу
Проблема:
Післяпроєктний моніторинг у межах ОВД часто лишається «на розсуд» — немає єдиних обов’язкових критеріїв, коли він має призначатися, які показники контролювати, з якою періодичністю, якими методами, у якій формі та кому подавати звітність. Через це навіть для однакових видів діяльності в Реєстрі ОВД фіксується різна практика: від формального мінімуму до надмірних або нерелевантних вимог. У 2026 році (в умовах війни) проблему посилює обмежений доступ до територій і моніторингових пунктів, тож без уніфікованих правил моніторинг або не проводиться, або не дає даних, придатних для управлінських рішень і реагування.
Пропозиція PAEW:
Ухвалити постанову КМУ, яка встановить чіткі критерії/умови призначення післяпроєктного моніторингу за висновком ОВД, а також порядок, строки, мінімальний перелік показників, методи, періодичність та стандартизовану форму звітності (з урахуванням воєнних обмежень і допустимих дистанційних/проксі-методів там, де доступ неможливий).
7) Відсутній дієвий механізм «додаткових заходів» (mitigation), коли моніторинг фіксує перевищення або небажані наслідки
Проблема:
Закон передбачає можливість запровадження додаткових заходів для уникнення, зменшення або усунення негативного впливу, однак на практиці ця норма часто не працює, бо не визначено:
У результаті навіть коли післяпроєктний моніторинг показує проблему, реакція може бути несистемною: від «листування без наслідків» до суб’єктивних вимог без доказової бази. У 2026 році (в умовах війни та обмеженого доступу до частини територій) це підвищує ризики затягування рішень і накопичення шкоди, бо оперативне управління впливами критично залежить від чітких процедур.
Пропозиція PAEW:
Ухвалити постанову КМУ, яка визначить підстави, порядок і механізм встановлення додаткових заходів за результатами моніторингу (включно з порогами/тригерами, строками реагування, відповідальними сторонами, формою рішення та контролем виконання), а також встановить, хто і в якому статусі може надавати науково обґрунтовані рекомендації (експертні установи/акредитовані фахівці/профільні наукові організації) і як такі рекомендації мають документуватися.
8) Відсутність повноцінної бази вихідних екоданих (baseline), через що оцінка впливів «висить у повітрі»
Проблема коротко:
відкриті дані фрагментарні, часто без багаторічної динаміки, тому неможливо якісно моделювати зміни і рахувати кумулятивні/побічні впливи.
Пояснення:
Повнота й якість доступної екологічної інформації у 2026 році — це вже не просто «хронічна проблема держави», а питання національної безпеки, відновлення країни та доступу до фінансування. В умовах війни частина моніторингової інфраструктури зруйнована або працює з перебоями; значні території заміновані й фізично недоступні для польових обстежень; накопичені «білі плями» в даних посилилися через міграцію установ, втрату архівів і нерівномірність спостережень. У відкритих джерелах інформація часто є частковою, несумісною за форматами, без єдиних метаданих та без достатньої багаторічної динаміки екосистем. У результаті неможливо коректно робити те, що прямо вимагає законодавство у процедурі ОВД: відтворювати базовий стан довкілля, будувати сценарії та моделювати варіанти ймовірної зміни довкілля з урахуванням невизначеностей, а також надійно оцінювати опосередковані, побічні та кумулятивні впливи з визначенням їх величини та масштабів.
У 2026 році зросла ціна помилки в даних: екологічні показники та просторові обмеження стали «первинними документами» для відбудови, просторового планування, природоохоронних рішень, військово-цивільного управління територіями та для доказовості перед міжнародними партнерами. Інвестори, донори й фінансові інституції (так само як і європейські контрагенти) очікують не декларацій, а порівнюваних і відтворюваних даних, прив’язаних до конкретної території, часу та джерела.
Ще до повномасштабного вторгнення був ухвалений Закон України «Про Національну інфраструктуру геопросторових даних», який задає рамку для агрегування та систематизації геопросторових даних і метаданих та отримання якісної аналітики. У реаліях 2026 року ключовою умовою його практичної реалізації є поєднання двох принципів: відкритість і корисність для ОВД та відбудови — з одного боку, та керований доступ і захист чутливої інформації (критична інфраструктура, небезпечні об’єкти, деталі воєнних пошкоджень) — з іншого. Без цього «відкриті дані» або не будуть достатніми для моделювання, або створюватимуть ризики безпеці.
Пропозиція PAEW:
Оскільки національна інфраструктура геопросторових даних є взаємопов’язаною сукупністю організаційної структури, технічних і програмних засобів, базових та тематичних наборів геопросторових даних, метаданих, сервісів, технічних регламентів, стандартів і технічних специфікацій, необхідних для виробництва, оновлення, оброблення, зберігання, оприлюднення та використання геопросторових даних, необхідно перейти від рамкової норми до «операційної системи», яка працює під ОВД, відбудову та контроль впливів.
Для цього пропонується створення міжвідомчої Робочої групи та призначення відповідальних осіб з боку Уряду, які:
9) Публічна участь в ОВД потребує захисту від зловживань і чіткого визначення сторін
Проблема:
Механізми публічної участі в ОВД залишаються вразливими до зловживань: можливі маніпуляції «підставними» зверненнями, штучне роздування чи блокування процесу, використання громадських обговорень як інструмента тиску або торгу, а також підміна реальної участі громад, на яких безпосередньо впливає діяльність, формальними «голосами» без зв’язку з територією чи предметом впливу. Сьогодні ризики зростають через поляризацію суспільства, інформаційні операції, складність очних обговорень і нерівний доступ громад до даних та експертизи.
Пропозиція PAEW:
Законодавчо уточнити коло учасників і запобіжники від зловживань — зокрема ввести поняття «зацікавлена громадськість» у логіці Директиви 2011/92/ЄС, щоб:
10) Компетенція розробників звітів з ОВД
Проблема:
Сьогодні в ОВД фактично відсутні чіткі, уніфіковані вимоги до кваліфікації та складу команди розробників звіту, тому звіти нерідко готують «усі, хто в темі», без підтвердженої компетентності та без персональної відповідальності за якість і достовірність викладених даних та висновків. Це прямо б’є по якості матеріалів і, що критично, по достовірності оцінки впливу на компоненти довкілля (включно з кумулятивними впливами, альтернативами та заходами мінімізації). Окремий системний перекіс — очікування «універсального розробника»: на практиці неможливо якісно підготувати звіт ОВД для всіх видів діяльності одним фахівцем, бо різні проєкти потребують різної профільної експертизи (вода/повітря/ґрунти/біота/шум/ризики/технології тощо).
Пропозиція PAEW:
На рівні нормативно-правових актів:
11) Недопущення дублювання ОВД для підприємств із чинною держекоекспертизою/попереднім ОВД за відсутності змін діяльності.
Проблема:
Підприємства, які вже мають чинну держекоекспертизу або попереднє ОВД, можуть бути змушені проходити процедуру повторно лише через зміну законодавства, навіть без фактичної зміни планованої діяльності — це створює зайві витрати, затримки й стимулює «процедурний туризм».
Пропозиція PAEW:
Закріпити в законі/підзаконці правило: ОВД не проводиться повторно, якщо відсутні зміни планованої діяльності/умов реалізації та є чинний документ, еквівалентний за предметом оцінки (держекоекспертиза або попередній висновок ОВД), із чіткими критеріями «еквівалентності» та строками/умовами актуалізації (наприклад, лише при суттєвих змінах або після певного часу за наявності нових істотних даних).
Президентка Асоціації PAEW Людмила Циганок підкреслює:
«ОВД в Україні має бути не «процедурою заради процедури», а інструментом управління реальними впливами — особливо зараз, у 2026 році, коли країна одночасно воює і відбудовується. Бізнесу потрібні однакові правила гри, громаді — гарантії безпеки, державі — рішення, які витримують перевірку доказами і часом. Саме тому PAEW наполягає на переході від рекомендаційної моделі до чітких, обов’язкових стандартів якості: щоб звіти стали порівнюваними, а висновки — відтворюваними та мотивованими.
Ми бачимо, що ключові «поломки» системи — це не один пункт, а ланцюг: слабка база даних і нечіткі методики породжують різночитання; відсутність scoping/screening перевантажує систему й розмиває фокус; дискреція та кадрова неспроможність створюють ризики тиску і недовіри; післяпроєктний моніторинг не працює як контроль реального впливу, а механізм додаткових заходів не запускається, коли проблема вже зафіксована. У результаті навіть «екологічно кращі» альтернативи можуть залишатися на папері, а суспільна участь — ставати полем для маніпуляцій замість змістовного діалогу.
Наші пропозиції прагматичні: стандартизувати якість і критерії, зробити scoping раннім і чітким рішенням, визначити прозорі правила моніторингу та реагування, підвищити компетентність і відповідальність як чиновників, так і розробників звітів, а також прибрати дублювання процедур там, де вже є чинна держекоекспертиза або попереднє ОВД без зміни діяльності. Ми не просимо «послаблень» — ми пропонуємо систему, де екологічні вимоги виконуються не через хаос і переговори, а через ясні правила, доказовість і контроль результату. Це і є європейський підхід, який Україні потрібен для відновлення, інвестицій та довіри».
Прес-служба PAEW
