Щодо державного обліку відходів та подання звітності: пропозиції PAEW
Проаналізувавши Проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження державного обліку відходів та подання звітності» (далі – Порядок), Асоціація професіоналів довкілля PAEW звернулась до Міндовкілля з наступними зауваженнями та пропозиціями:
1. Поширення дії цього Порядку слід привести у відповідність до Закону України «Про управління відходами» від 20.06.2022 №2320-IX (далі – ЗУ№ 2320-IX), додавши до виключення з-під дії Порядку утворювачів відходів домогосподарства, як того потребує ст. 16 ЗУ№ 2320-IX, яка відокремлює утворювачів відходів домогосподарств із загального кола суб’єктів, що є утворювачами відходів, наголошуючи на тому, що обов’язок ведення обліку щодо утворених ними відходів на даних суб’єктів не поширюється.
2. Пропонується впорядкувати термінологію, прибравши з Порядку розбіжності (різні терміни для одного й того самого поняття) та додавши до термінології такі визначення як:
В якості обгрунтування даної пропозиції, надаємо наступні пояснення:
У п. 3 Розділу І. Порядку зазначається, що терміни вживаються у значенні, наведеному у ЗУ№ 2320-IX. Однак, такі поняття, як наприклад “передавач відходів”, “відправник відходів”, “картка утворювача відходів”, “картка передачі відходів”, “перевізник відходів”, “карта обліку відходів”, “збиральники/збирачі”,”оброблювач побутових відходів”, “оброблювачі відходів” та багато ін. не мають свого єдиного тлумачення ані в тексті Закону, ані в проекті Порядку.
Поняття, які не мають строго змістовної визначеності, однозначності сприйняття, а також випадки застосування різних термінів при визначені одного й того самого поняття, призводять до неефективності правових норм. Терміни покликані сприяти найбільш точному, стислому і інформативному викладу змісту нормативно-правових актів. Відсутність єдності термінології порушує узгодженість системи нормативно-правових актів і призводить до недотримання вироблених правотворчою практикою правил законодавчої техніки.
3. Структура нормативного документу є не логічною (порушена послідовність дій!) та потребує доопрацювання
Відтак, Порядок складається з 5 розділів:
Первинний облік відходів являє собою реєстрацію у формах первинних облікових документів (картки, журнали тощо) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві. На підставі первинного обліку утворення формується подальша логістика процесу передачі відходів, але ніяк не навпаки.
4. Доцільним є те, що первинний облік відходів ведеться на основі технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації, шляхом заповнення:
Тому п.1 Розділу ІІІ Порядку, який має наступний вигляд:
«Первинний облік відходів ведуть утворювачі / відправники, перевізники збирачі та приймальники відходів на основі:
є помилковим й таким, що потребує доопрацювання, адже перевізні документи й протоколи досліджень є основою для первинного обліку, однак картки це вже по суті первинний облік!
5. Як вже зазначалося вище, основою ведення первинного обліку відходів є технологічна, нормативно-технічна, планово-економічна, бухгалтерська та інша документація, тому при встановлені будь-яких граничних строків або періодів ведення первинного обліку (заповнення карток обліку) слід враховувати цілий ряд впливаючих обʼєктивних факторів, таких як:
Саме тому, у типовій формі первинної облікової документації № 1-ВТ “Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07. 2008 року № 342 кожне підприємство індивідуально обирає для себе зручну й доцільну періодичність обліку, виходячи з власних мотивів.
Підхід, запропонований у п. 3 Розділу ІІІ Порядку “ведення первинного обліку не рідше одного разу на тиждень» є обтяжливим та неприйнятним для бізнесу, який має у своєму складі багато структурних підрозділів та/або територіально відокремлених виробничих майданчиків.
Незрозумілим є також змістовне навантаження та мета такого зарегульованого кроку. Наприклад, підприємству зручно вести облік щомісячно. Це дає змогу співставити його з бухгалтерськими документами, ще раз перевіривши правильність свого розрахунку кількості утворених відходів. При цьому, прийнявши Порядок з вимогою щотижневого обліку, субєкт господарювання отримує необгрунтоване додаткове навантаження на бухгалтерів та екологів, які повинні кожного тижня звіряти дані по списанню тощо. Виникає логічне питання – яке змістовне навантаження у додаткових числах, які в кінцевому підсумку все одно будуть просумовані і виведені як дані утворення відходів за рік? Для чого органу виконавчої влади ця інформація?
6. Стосовно обліку побутових відходів у Порядку зустрічається дуже багато невідповідностей, розбіжностей, які ведуть до невірного тлумачення, а тому потребують доопрацювання. Навіть підприємства, розбираючись з окремими пунктами, не отримали загальної картинки того, як повинен вестися облік побутових відходів суб’єктами господарювання, що здійснюють операції у сфері управління відходами! (Просимо звернути на це особливу увагу!)
Наприклад, у п.2 Розділу 1 Порядку зазначається, що дія цього Порядку не поширюється на утворювачів побутових відходів, які передають такі відходи до об’єктів управління побутовими відходами, пунктів приймання або роздільного збирання відходів від продукції, на яку поширюється розширена відповідальність виробника, або які самостійно, шляхом компостування, обробляють біовідходи на присадибних, дачних і садових ділянках. При цьому, п. 8. Розділу 2 Порядку пропонується, що власник відходів повинен вносити інформацію в картку передачі відходів та картку передачі побутових відходів відповідно до сфери своєї діяльності. Поняття «власник відходів» є більш ширшим й змістовним (згідно термінології ЗУ№ 2320-IX: «власник відходів – фізична особа, юридична особа, яка утворює відходи або яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами»), а тому не може бути застосовано у проекті Порядку по відношенню до побутових відходів внаслідок виключення саме утворювачів побутових відходів з галузі застосування Порядку.
7. Одним з основних зауважень до Порядку є його однонаправленість у питаннях захисту інтересів у бік органів виконавчої влади
Відтак, у п.9 Розділу 2 Порядку прописано вимоги при унеможливленні підготовки документів обліку відходів у спосіб, зазначений у пунктах 1-7 внаслідок виходу з ладу інформаційної системи управління відходами. Однак можуть бути й інші обставини, які можуть унеможливити роботу в системі для суб’єктів господарювання (бойові дії, блекаут, вихід з ладу електронного обладнання суб’єкта господарювання тощо).
П.10 Розділу 2 Порядку наголошує, що адміністратор інформаційної системи управління відходами розміщує повідомлення про тривалість збою на офіційному веб-сайті, Єдиній екологічній платформі Екосистема для громадськості. Однак відкритим залишається питання щодо інформування органів виконавчої влади у разі інших обставин неможливості входу в систему, які склалися зі сторони суб’єкта господарювання.
8. Проектом Порядку передбачений спрощений облік відходів з використанням лише картки передачі відходів. При цьому, відсутнє визначення терміну “спрощений облік відходів”, не прописана процедура його ведення, не зрозумілим є його відображення у системі. Зазначаються лише критерії віднесення суб’єктів господарювання до спрощеного обліку. Однак й ті критерії є нелогічними та потребують доопрацювання.
Більш детально:
Пунктом 17 Розділу ІІ Порядку пропонується:
“Спрощений облік відходів з використанням лише картки передачі відходів ведуть:
1) суб’єкти господарювання, які
2) перевізники відходів, які надають лише послуги з перевезення відходів;
3) власник земельної ділянки, на якій осад стічних вод комунальних підприємств (спрощений облік стосовно всіх відходів власника земельної ділянки чи лише осаду – незрозуміло?!)”.
На сьогоднішній день у відповідності до ЗУ№ 2320-IX відходи поділяються на два класи:
1) небезпечні відходи;
2) відходи, що не є небезпечними.
Тобто, проектом Порядку встановлюється спрощений облік відходів для суб’єктів господарювання, які утворюють небезпечні відходи до 100 кг на рік (сумарний облік небезпечних відходів по підприємству?!). Однак, наприклад, підприємство має 5 позицій небезпечних відходів – промащені фільтри, промащене ганчір’я, акумулятори, тара забруднена, люмінесцентні лампи. Сумарний їх обсяг – більше 100 кг на рік. Однак (промащені фільтри) – легковаговий відхід з річним обсягом 64 кг, який утворюється не часто, тому вести картку обліку за цим відходом не є доцільним. Достатньо для таких відходів здійснювати спрощений облік, фіксуючи лише його передачу!
Стосовно градації «утворюють відходи до 5 тон на рік» виникає питання: а якщо в ці 5 т. на рік увійде 150 т небезпечних відходів чи підпадають такі суб’єкти під спрощений облік? Це достатньо реалістична картина для підприємств, що мають власний автопарк, при цьому діяльність не призводить до перевищення сумарної кількості відходів у 5 т. на рік.
Стосовно власника земельної ділянки взагалі не зрозуміло!
Виходячи з вище викладеного пропонуємо наступну редакцію даного пункту:
“Під спрощений облік відходів підпадають відходи у разі, коли відхід утворюється у кількості:
Спрощений облік відходів з використанням лише картки передачі відходів ведуть:
1 ) перевізники відходів, лише стосовно відходів, які вони перевозять;
2) власники земельної ділянки, на якій розміщується осад стічних вод комунальних підприємств стосовно цього виду відходу”
9. На даний час, юридичні особи, діяльність яких призводить до утворення відходів, а також суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з управління відходами, відповідно до затвердженої методології, щорічно подають територіальному органу державної статистики за місцем здійснення економічної діяльності, статистичний звіт за формою №1-відходи (річна) «Звіт про відходи», затверджений Наказом Державної служби статистики України «Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 1-відходи (річна) «Звіт про відходи» від 02.05.2023 р. за №167.
Згідно з ЗУ№ 2320-IX утворювачі відходів у разі, якщо їхня діяльність призводить до утворення небезпечних відходів або річний обсяг утворення відходів, що не є небезпечними, перевищує 50 тонн також звітують про обсяги відходів шляхом подання декларації про відходи.
| Тому цілком логічно, щоб річний звіт повинен формуватися автоматично й інтегруватися з дублюючими звітами шляхом обміну даних програмних продуктів до яких вони вносяться. |
10. В Додатках до Порядку ТИПОВА ФОРМА ОБЛІКУ ВІДХОДІВ та ЕЛЕКТРОННА ЗВІТНА ФОРМА не враховані суб’єкти господарювання – утворювачі відходів, які здійснюють оброблення, але лише власних відходів в місті їх утворення» (не отримують відходів зі сторони).
ТИПОВА ФОРМА ОБЛІКУ ВІДХОДІВ та ЕЛЕКТРОННА ЗВІТНА ФОРМА передбачає лише:
Пропонуємо додати в розділи I до ТИПОВОЇ ФОРМИ ОБЛІКУ ВІДХОДІВ та ЕЛЕКТРОННОЇ ЗВІТНОЇ ФОРМИ операції з оброблення відходів (відновлення та видалення) для утворювачів відходів, які здійснюють оброблення, але лише власних відходів в місті їх утворення».
Про результати розгляду пропозицій повідомимо додатково.
Підготовано Комітетом промислової екології та інновацій Асоціації PAEW
