Щодо екологічного податку, що справляється за захоронення відходів та розміщення видобувних відходів
На офіційному сайті Міндовкілля було оприлюднено проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо екологічного податку, що справляється за захоронення відходів та розміщення видобувних відходів» (далі Проект Закону) Асоціацією професіоналів довкілля PAEW були ретельно опрацьовані положення Проекту Закону та за результатами опрацювання підготовлена низка зауважень та пропозицій які підлягають врахуванню та наводяться нижче:
1. Передбачений в пункті 1 розділу ІІ Проекту Закону термін набрання ним чинності з 01 січня 2024 р. порушує положення Податкового Кодексу України (далі ПКУ), згідно з якими внесення змін до ПКУ в частині збільшення ставок податків та зміни системи оподаткування повинно відбуватися у термін до 15 липня поточного року з набранням змін лише з наступного року. Виходячи з цього зазначений Проект Закону може набрати чинність не раніше 01 січня 2025 р.
2. Проектом Закону передбачається збільшення ставок податків за захоронення (розміщення відходів, яке не передбачає їх подальше оброблення) та розміщення відходів видобувної промисловості у статті 246 ПКУ поетапно по роках в десятки разів, що суперечить нормі пункту 4 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПКУ, згідно з якою передбачено, що Кабінет Міністрів України щорічно, до 01 червня має право, у разі необхідності, вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до цього Кодексу щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях з урахуванням індексів цін, індексів цін виробників промислової продукції з таких податків і зборів, акцизний податок, екологічний податок, рентна плата. Тому таке збільшення ставок податків, яке не відповідає нормам ПКУ є нелегітимним без одночасного виключення норми пункту 4 розділу ХХ із тексту ПКУ.
3. Окрім того ні в АРВ, ні в Пояснювальній записці до Проекту Закону не наведене належне розрахункове обґрунтування запропонованих до застосування ставок податків за захоронення небезпечних відходів до 1500 грн./тонну, тоді як існуючі ставки податку наведені у статті 246.2 ПКУ:
Запропоновані ставки податку з врахуванням поетапного збільшення ставок, передбачених пунктом 72 підрозділу 10 розділу ХХ Проекту Закону (в період воєнного стану 30 % для небезпечних відходів (450 грн./тонну) та 50 % ставки податку для відходів, які не є небезпечними (50 грн./тонну) призведе до фактичного збільшення податкового навантаження на суб’єктів господарювання у період воєнного стану майже в 10 разів, що призведе до еквівалентного збільшення собівартості їх продукції та суперечить загальної концепції Уряду по зменшенню податкового навантаження на суб’єктів господарювання, дерегуляції та покращенню умов введення бізнесу в Україні.
Взагалі вважаємо, що підвищення будь-яких ставок податків в умовах воєнного стану є неприпустимим, тому будь-яке збільшення цих ставок повинно бути лише з року, наступного за роком, в якому буде скасовано чи зупинено воєнний стан з додержанням встановлених в ПКУ вимог до їх підвищення.
| Також є недоцільним та необґрунтованим застосування коефіцієнту 10 для захоронення змішаних побутових відходів, так як до завдань місцевих органів влади та утримувачів місць видалення відходів (полігонів) є обов’язок організовувати роздільне збирання, сортування та переробку побутових відходів, а не перекладати таке додаткове податкове навантаження на пересічних громадян та відповідних суб’єктів господарювання (через тарифи на вивезення та захоронення відходів) до 1000 грн./тонну відходу. |
4. Також, вважаємо введення терміну «захоронення відходів» – у значенні наведеному в Законі України «Про управління відходами» з виключенням пункту 14.1.223 ПКУ є неприпустимим у запропонованій редакції з огляду на нижче викладене.
Згідно Закону України «Про управління відходами» «захоронення відходів – розміщення відходів на поверхні чи під поверхнею землі…, яке не передбачає подальше оброблення відходів. Оброблення відходів – операції з відновлення або видалення відходів; видалення відходів – операції, що не є відновленням відходів, перелік яких наведений у Додатку 1 (до Закону України «Про управління відходами»)». Згідно Додатку 1 до видалення відходів (коди D1, D5), також віднесено захоронення відходів. Таким чином можливо дійти висновку, що використання у Проекті Закону терміну «захоронення відходів» – у значенні наведеному в Закону України «Про управління відходами» призведе до його тлумачення як «захоронення відходів, яке не призводить до їх захоронення», що має ознаки правової невизначеності та порушує норми статей 4,5 Закону України «Про засади, державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Використання терміну «захоронення відходів» для цілей управління відходами зумовленого необхідністю визначення кола суб’єктів господарювання яким необхідно отримувати дозвіл на оброблення відходів, але не може бути застосовано для цілей визначення об’єкта оподаткування УПКУ.
| Виходячи з вищевикладеного, вважаємо необхідним пункт 14.1.611 Проекту Закону викласти в редакції «захоронення відходів – постійне (остаточне) розміщення відходів на поверхні чи в землі у тому числі на спеціально обладнаних полігонах». |
5. В Проекті Закону не передбачено введення в статтю 14 ПКУ визначення терміну «Національного переліку відходів», посилання на коди відходів якого є у Проекті Закону.
6. Наведений у Проекті Закону термін «незабруднений ґрунт» (пункт 14.1.286) не дає можливості його однозначного тлумачення як платником податків так і контролюючим органам, що є порушення норм статей 4,5 Закону України «Про засади, державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Також відсутні «нормативи допустимого забруднення ґрунтів», визначення термінів вважається забруднення», що також має ознаки правової невизначеності.
7. Термін «відходи видобувної промисловості» повинен бути визначений не Національним переліком відходів, а Законом України «Про управління відходами видобувної промисловості», який ще не прийнятий, але планується до прийняття найближчим часом. В іншому випадку це призведе до колізії норм права.
8. Використання у Проекті Закону (пункт 246.4, 246.5) понижуючих коефіцієнтів для певних кодів відходів, згідно з Національним переліком відходів (19 03 04*, 19 03 05, 19 03 06* тощо), серед яких є як небезпечні та і ті, які не є небезпечними, є незрозумілим та непрозорим, чим порушуються основні принципи державної регуляторної політики як адекватність та збалансованість.
9. Запропонована у Проекті Закону норма (пункт 250.2.1) щодо включення до бази оподаткування екологічним податком обсягів відходів видобувної промисловості які розміщуються протягом звітного кварталу у дамбах, відвалах, хвостосховищах, інших спорудах або інших об’єктах є неприйнятним так як, по-перше: протирічить нормі підпункту 14 статті 1 Закону України «Про управління відходами», якою визначено, що «розміщення відходів це утримання відходів на об’єктах збирання … протягом не більше одного року з моменту їх утворення», а також відповідній нормі ПКУ, в якій зазначено, що таки суб’єкти господарювання не є платниками податку за розміщення відходів (при цьому у Проекті Закону буде необхідно внесення змін до цього пункту ПКУ замінив в ньому термін «розміщення відходів» на «захоронення відходів»), а по друге: призведе до необґрунтованого збільшення податкового навантаження на суб’єктів господарювання які тимчасово зберігають відходи видобувної промисловості до їх подальшої передачі іншим суб’єктам господарювання або організаціям на договірних засадах протягом року.
10. У Проекті Закону (пункт 14.1.287) визначення терміну «розміщення відходів видобувної промисловості» наприкінці необхідно доповнити реченням: «… і не призначені для подальшої передачі на оброблення на договірних засадах».
11. У Проекті Закону (пункт 242.1.31) у визначенні бази оподаткування «обсяги розміщення відходів видобувної промисловості, крім обсягів незабрудненого ґрунту» необхідно доповнити … (мінеральної сировини). Так як «мінеральна сировина» також може бути відходом видобувної промисловості. До того ж термін «незабруднений ґрунт» має ознаки правової невизначеності, так як не встановлені чіткі критерії за якими можливо би було дійти документально підтвердженого висновку стосовно його «забрудненості» або «незабрудненості».
12. У останньому абзаці пункту 72 Підрозділу 10 розділу ХХ Проекту Закону невірно вказані терміни введення 100 відсоткових ставок податку і необхідно вказати «…, що є п’ятим наступними роком…».
Виходячи з вищевикладеного, Людмила Циганок від імені Асоціації PAEW звернулась офіційним листом до Міндовкілля. Про результати розгляду повідомимо додатково
Прес-служба PAEW
