Шлях до безпечних ММР: що має врахувати Україна перед впровадженням

2025-11-07
8:43

Шлях до безпечних ММР: що має врахувати Україна перед впровадженням

В кінці жовтня 2025 року було зареєстровано Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо засад впровадження малих модульних реакторів в Україні» номер реєстрації 14164 (надалі – Проект)

Для України, яка до цього часу переживає 40-річні наслідки Чорнобильської катастрофи, будь-яке ядерне питання заслуговує особливої уваги.

Що пропонують автори проекту

1. Визначають що є малим модульним реактором (ММР). Зокрема, це ядерний реактор, системи і компоненти якого поставляються на місце монтажу єдиним блоком (модулем) та обладнано пасивними системами безпеки та електрична потужність енергоблоку якого становить не більше 300 МВт і забезпечує регулювання потужності не менше ніж 20% від номінальної.

1. Виводять ММР з виключного державного регулювання. Паливо для малих модульних реакторів, які використовуються для виробництва електричної та/або теплової енергії як товару, може перебувати у приватній власності.

Примітка: Паливом для ММР зазвичай є уран (UO₂ або HALEU) із збагаченням до ≈ 20 % U-235.

1. Виключають компетенцію Верховної Ради України у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки щодо прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок, у яких використовуються виключно малі модульні реактори для виробництва електричної та/або теплової енергії як товару, та закріплюють відповідні повноваження за КМУ, а також повноважень щодо надання дозволу на будівництво приватних ядерних установок, у яких використовуються виключно малі модульні реактори для виробництва електричної та/або теплової енергії як товару.

1. Виключають для ММР обґрунтування щодо необхідності спорудження ядерної установки чи об’єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, та менш як три варіанти майданчиків для їх розміщення.

1. Впроваджують нових підходів до експлуатуючої організації.

Зокрема, експлуатуючі організації, які здійснюють діяльність щодо об’єктів, які знаходяться у державній власності, призначаються Кабінетом Міністрів України.

Експлуатуючі організації, які здійснюють діяльність щодо об’єктів приватної власності, обираються власниками таких об’єктів самостійно.

Обрана власником експлуатуюча організація здійснює експлуатацію ядерних установок, у яких використовуються виключно малі модульні реактори для виробництва електричної та/або теплової енергії як товару на підставі договору про експлуатацію таких об’єктів. Договором, про експлуатацію ядерних установок, у яких використовуються виключно малі модульні реактори для виробництва електричної та/або теплової енергії як товару, зокрема, врегульовується питання права власності на кінцевий продукт (електричну та/або теплову енергію як товари), який виробляється об’єктом переданим в експлуатацію таким експлуатуючим організаціям.

Експлуатуюча організація, обрана власником ядерної установки, у якій використовуються виключно малі модульні реактори для виробництва електричної та/або теплової енергії як товару, має забезпечити експлуатацію такої ядерної установки на кожному окремому етапі життєвого циклу ядерної установки відповідно до норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки.

1. Встановлюють вимоги до прийняття в експлуатацію ММР та виведення з експлуатації.

Прийняття в експлуатацію ядерних установок, у яких використовуються виключно малі модульні реактори для виробництва електричної та/або теплової енергії як товару, може здійснюватися окремо від об’єктів виробничого і побутового призначення виключно у випадках, якщо сукупно:

1) ядерна установка, яка вводиться в експлуатацію, є результатом реконструкції об’єкта, на якому до такої реконструкції не використовувались виключно малі модульні реактори для виробництва електричної та/або теплової енергії як товару,

2) проектне рішення з реконструкції об’єкта, на якому до такої реконструкції не використовувались виключно малі модульні реактори для виробництва електричної та/або теплової енергії як товару, передбачає використання окремих вже існуючих об’єктів виробничого і побутового призначення,

3) такі об’єкти виробничого і побутового призначення вже введені в експлуатацію до початку будівництва ядерної установки.

Рішення про дострокове зняття з експлуатації ядерної установки приватної форми власності, у якій використовуються виключно малі модульні реактори для виробництва електричної та/або теплової енергії як товару, приймається власником ядерної установки і доводиться до відома органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки не пізніше ніж як за п’ять років до початку зазначених дій.

Чи є запропоноване нормативне регулювання достатнім, чи враховується досвід Чорнобиля, чи оцінюється наявна матеріальна база чи кадри?

Відповідь Ні. Проект потребує суттєвого доопрацювання, щоб відповідати міжнародним стандартам і знизити ризики.

Зокрема:

1. 1. Незалежність та ефективність регулятора. Відведення частини повноважень від Верховної Ради на КМУ і спрощення державного нагляду суперечить вимогам IAEA та практиці ЄС, які вимагають незалежного, компетентного регулятора з чітким мандатом.
  2. Вивід з «виключного державного регулювання» (дозволити приватну власність на паливо, приватних операторів) — це юридично можливий підхід, але має супроводжуватися суворими вимогами до ліцензування, контролю матеріалів, фінансової відповідальності та фізичного/кіберзахисту. Автори Проекту не пропонують жодних механізмів контролю.
  3. Вимоги до оцінки впливу та альтернативних майданчиків. Проєкт пропонує виключити територіальні альтернативи для ММР та певні обґрунтування, що суперечить вимогам ОВД та принципам вибору безпечного майданчика (IAEA).
  4. Управління РАВ та відпрацьованим паливом. Проект регламентує правила виведення з експлуатації, але не пропонує комплексної стратегії фінансування довготривалого зберігання/переробки/утримання сховищ — а це центральне питання відповідно до Directive 2011/70/Euratom
  5. Відсутність чіткої норми з ядерної відповідальності, страхування та фінансового забезпечення — необхідні окремі механізми забезпечення виведення з експлуатації й відповідальності у разі інциденту, відшкодування шкоди.

Нагадаємо наслідки аварії на ЧАЕС:

- - - забруднено понад 160 000 км² територій у 13 країнах Європи.
    - навколо станції створено 30-кілометрову зону відчуження (близько 2 600 км²). У зоні відчуження загинуло або сильно постраждало близько 400 гектарів лісу, який отримав назву «Рудий ліс». Радіонукліди потрапили у ґрунт, водойми, ланцюги живлення, що спричинило довготривале забруднення екосистем.
    - безпосередньо під час аварії помер 31 працівник (пожежники та оператори).
    - близько 600 000 ліквідаторів брали участь у боротьбі з наслідками аварії, значна частина з них зазнала опромінення.
    - у постраждалих регіонах зафіксовано різке зростання захворюваності на рак щитоподібної залози, особливо серед дітей, лейкемій, імунних та серцево-судинних розладів. ВООЗ оцінює, що понад 5 млн осіб зазнали впливу радіації різного ступеня.
    - евакуйовано понад 115 000 осіб з Прип’яті, Чорнобиля та прилеглих населених пунктів; згодом ще близько 230 000 переселені повторно.
    - прямі економічні втрати для СРСР оцінювалися в понад 200 млрд доларів (у цінах того часу).

Проект не містить запобіжники ризикам:

1) Контроль за збагаченими матеріалами. Проект регламентує право приватної власності на паливо. Проте збагачене паливо передбачає регулювання його обігу, зберігання і транспортування (не тільки власність), що проектом не визначено.

2) Щодо фінансового забезпечення, в Пояснювальній записці до Проекту вказано, що Проект не потребує додаткових видатків з державного бюджету

Для прикладу наводимо проект Doicesti SMR project майданчик колишньої вугільної ТЕС у с. Doicești Румунія, обраний як майданчик для розміщення першої в Європі установки з реакторами NuScale VOYGR.

Капітальні витрати на 1 модуль до комплексу ≈ USD від 1,5 млрд залежно від конфігурації, майданчика, інфраструктури й порядку фінансування. Румунія оцінювала проект у ~EUR 4.9 млрд для комплексу VOYGR-6. У т.ч. витрати на: підсилення мережі / підстанції / лінії передач; логістику та монтаж; забезпечення паливного ланцюга; управління відходами.

3) Окремої уваги заслуговують людські ресурси (кадровий персонал). ММР потребує сотні фахівців (інженерів ядерної безпеки). Типовий штат експлуатаційної організації коливається від 300 до 800 одиниць персоналу.

Спеціальність 143 «Атомна енергетика» не є затребуваною серед здобувачів освіти. Засідання фахової комісії ЄДКІ за відповідною спеціальністю, члени якої провели експертне оцінювання тесту та установили пороговий бал лише на рівні 38 правильних відповідей із 99 тестових завдань

Тож замість висновків, Проект потребує суттєвого доопрацювання. Запропоноване нормативне регулювання не відповідає міжнародним стандартам ядерної безпеки (IAEA, ЄС) та не забезпечує незалежності регулятора, контролю палива, фінансових і страхових гарантій.

Проект потребує врахування дефіциту ресурсів для впровадження ММР та шляхів його заміщення. Україна не має достатнього кадрового потенціалу, матеріальної бази та фінансових можливостей для реалізації проєктів ММР без міжнародної підтримки й інвестицій.

З огляду на наслідки аварії на ЧАЕС, будь-яке спрощення процедур і контролю створює додаткові ризики. Впровадження ММР можливе лише після створення належної нормативної, технічної та освітньої інфраструктури.

Аналіз підготувала віцепрезидентка Асоціації PAEW Людмила Хоміч

#ММР #Позиція PAEW #проект #Ризики