Скільки відсотків викидів СО2 Україна має знизити відповідно до оновленого НВВ і де подивитись офіційне затвердження?
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №868-р було схвалено
Оновлений національно визначений внесок України до Паризької угоди 30 липня 2021 року.
Документом передбачається скорочення викидів парникових газів до 35% до 2030 року, тобто на 65% від рівня 1990 року.
До 2060 року Україна має зобов’язання досягнути вуглецевої нейтральності.
Комплексне за своїм характером питання протидії зміні клімату є сьогодні одним з ключових компонентів в політиці розвитку Європи та Європейського Союзу, інтеграція в структури якого є стратегічним курсом України. Без досягнення успіху на кліматоохоронному напрямі не можна розраховувати на досягнення істотного прогресу в процесі повноцінного входження України в європейський простір.
Вам буде корисно:
Адаптація
Процес коригування чи пристосування природних або людських систем до нових або змінюваних умов навколишнього середовища, що дозволяє зменшити шкоду та використовувати нові можливості внаслідок зміни клімату.
Втрати та збитки
Витрати, понесені державою або збитки, завдані державі внаслідок зміни клімату, які неможливо уникнути навіть за умови впровадження діяльності щодо обмеження викидів ПГ та адаптації до наслідків зміни клімату. Прикладом таких “втрат та збитків” є збитки внаслідок екстремальних погодних явищ, підвищення рівня світового океану, зменшення біорозмаїття тощо. Щодо цього питання 23 листопада 2013р. прийняте рішення про створення спеціального Варшавського механізму, який діє в рамках наявних міжнародних інститутів у сфері протидії зміні клімату.
Глобальна середня температура
Оцінка середньої температури повітря близько до поверхні Землі для всієї планети.
Глобальне потепління
Поступове підвищення температури поверхні Землі, зумовлене парниковим ефектом від антропогенних викидів низки газів, що призводить до зміни клімату у глобальних масштабах.
Додаток В Кіотського протоколу
Список сторін, для яких встановлені зобов’язання щодо обмеження викидів ПГ: охопив групу 25 розвинених країн, 13 країн, які здійснюють перехід до ринкової економіки (10 з них нині вже є членами ЄС), а також Європейське співтовариство (нині – Європейський Союз).
Канада у грудні 2012р. вийшла з Кіотського протоколу.
Україна увійшла до цього списку як країна з перехідною економікою.
Допоміжний орган для консультування з наукових і технічних аспектів (SBSTA) SBSTA (Subsidiary Body for Scientific and Technological Advice) підтримує роботу Конференції Сторін РКЗК ООН та Наради Сторін Кіотського протоколу/Паризької угоди шляхом надання своєчасної інформації та консультацій з науковотехнічних питань, у т.ч. щодо впливу, вразливості та адаптації до зміни клімату; викидів у результаті знеліснення і деградації лісів у країнах, що розвиваються; сприяння розробці та передачі екологічно безпечних технологій; проведення технічної роботи щодо вдосконалення керівних принципів підготовки і розгляду кадастрів викидів парникових газів, отриманих від Сторін, включених у Додаток I.
SBSTA здійснює методологічну роботу в рамках Конвенції та угод в її рамках, а також сприяє розвитку співробітництва в галузі досліджень і систематичного спостереження за кліматичною системою. n 9 n Допоміжний орган по здійсненню (SBI) SBI (Subsidiary Body for Implementation) підтримує роботу Конференції Сторін РКЗК ООН та Наради Сторін Кіотського протоколу/Паризької угоди шляхом проведення оцінки і нагляду за ефективним виконанням положень Конвенції та угод в її рамках, у т.ч. за рахунок виконання функцій у сфері моніторингу, звітності та верифікації.
Дохійська поправка
Поправка до Кіотського протоколу, прийнята у м.Доха, Катар 8 грудня 2012р. рішенням Конференції Сторін РКЗК ООН 1/CMP.8. Містить нові зобов’язання для Сторін, зазначених у Додатку В до Кіотського протоколу, які погодилися взяти на себе зобов’язання на другий період дії зобов’язань з 1 січня 2013р. по 31 грудня 2020р.; запроваджує зміни до переліку парникових газів, викиди яких врегульовані в рамках Кіотського протоколу; визначає деякі положення, необхідні для завершення першого періоду зобов’язань Кіотського протоколу.
Поправка досі не набула чинності, оскільки для цього потрібна її ратифікація з боку не менше 144 країн – учасниць Кіотського протоколу. Загальна кількість учасників поправки на сьогодні становить 70, з яких лише 9 входять до Додатку В до Кіотського протоколу.
Зміна клімату
Суттєва та стійка зміна у статистичному розподілі параметрів погодних умов, що спостерігається протягом тривалого часу, зокрема зміна в середніх показниках погодних умов у розрізі десятиліть або у розподілі погодних індикаторів навколо тренду середніх значень, що може засвідчувати, наприклад, частоту екстремальних погодних явищ.
Кіотський протокол
Документ, прийнятий відповідно до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, яким встановлено зобов’язання щодо обмеження викидів ПГ протягом 2008-2012рр. для 37 розвинених країн та країн з перехідною економікою, а також для Європейського співтовариства (як окремої сторони), запроваджено ринкові інструменти (“гнучкі механізми”) регулювання викидів, правила звітності в цій сфері тощо. Країни, що входять до Додатку В Кіотського протоколу, отримали права на здійснення викидів ПГ в рамках відповідних квот, або дозвільних одиниць обліку викидів (т.зв. “одиниць установленої кількості” – ОУК) з номінальною величиною 1 т СО2 -екв кожна.
Конференція Сторін, що є Нарадою Сторін Паризької угоди (КСУ)
Є вищим органом РКЗ ООН і діє у форматі Наради Сторін Паризької угоди (аналогічний орган функціонує в якості Наради Сторін Кіотського протоколу). Всі держави – Сторони Паризької угоди будуть представлені на Конференції Сторін, що є Нарадою Сторін Паризької угоди (КСУ), в той час як держави, що не є Сторонами цієї угоди, братимуть участь у засіданнях у статусі спостерігачів.
КСУ має здійснювати нагляд за впровадженням положень Паризької угоди і ухвалювати рішення з метою сприяння її ефективній реалізації.
Країни/ Сторони Додатка І
Група країн, зазначених у Додатку I до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, включає усі розвинені країни, які входять до Організації економічного співробітництва та розвитку (нині їх 28), а також країни з перехідною економікою (нині 14), а також Європейське співтовариство.
Інші країни апріорі є країнами, що не входять у Додаток I. Такий розподіл країн використаний у процесі перемовин щодо обмеження викидів парникових газів у рамках Кіотського протоколу та Дохійської поправки.
Механізм “спільних підходів”
Ринковий механізм, передбачений статтею 6 Паризької угоди, який дозоляє використовувати результати дії інших ринкових інструментів, спільно запроваджених Сторонами Паризької угоди, з метою виконання національних цілей НВВ Сторін.
Механізм спільного впровадження (СВ)
Ринковий механізм, встановлений статтею 6 Кіотського протоколу, який передбачає впровадження проектів двома країнами, що входять до Додатку В Кіотського протоколу.
Проект СВ генерує Одиниці скорочення викидів у розмірі різниці між рівнем викидів, які здійснюються в умовах впровадження проекту, та рівнем викидів за його відсутності. Прикладом проектів СВ є впровадження енергоефективних технологій при виробництві електроенергії і тепла, утилізація шахтного метану з метою виробництва тепла тощо. Одиниці скорочення викидів, отримані власником проекту, можуть використовуватись країнами, що входять до Додатку В Кіотського протоколу, з метою виконання своїх зобов’язань щодо обмеження викидів ПГ та приватними компаніями (в Європейському Союзі, Японії та ін.) – з метою виконання їх зобов’язань на національному (регіональному) рівні.
Механізм чистого розвитку (МЧР)
Ринковий механізм, встановлений статтею 12 Кіотського протоколу, який передбачає впровадження проектів країною, що входить до Додатку В Кіотського протоколу, та країною, що розвивається, яка не входить до Додатку В Кіотського протоколу та Додатку І РКЗК ООН.
“Приймаюча сторона проектів МЧР” (стаття 12 Кіотського протоколу ) – країна, що не входить до Додатку І РКЗК ООН, тоді як “Приймаюча сторона проектів СВ” (стаття 6 Кіотського протоколу) – країна, що входить до Додатку І РКЗК ООН. Проект МЧР генерує “Сертифіковані скорочення викидів” у розмірі різниці між рівнем викидів за умови впровадження проекту та рівнем викидів за його відсутності. Прикладом проектів МЧР є впровадження енергоефективних технологій при виробництві електроенергії і тепла, утилізація шахтного метану з метою виробництва тепла тощо.
Одиниці скорочення викидів, отримані власником проекту, можуть використовуватись країнами, що входять до Додатку В Кіотського протоколу, з метою виконання своїх зобов’язань щодо обмеження викидів ПГ та приватними компаніями (в Європейському Союзі, Японії та ін.) – з метою виконання їх зобов’язань на національному (регіональному) рівні.
Міжнародна торгівля викидами
Ринковий механізм, встановлений статтею 17 Кіотського протоколу, який передбачає торгівлю Одиницями установленої кількості між країнами, що входять до Додатку В, з метою виконання покупцем ОУК своїх зобов’язань у рамках Кіотського протоколу щодо обмеження викидів ПГ.
Міжурядова група експертів зі зміни клімату (МГЕЗК)
Створено в 1988р. спільно Програмою Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища та Всесвітньою метеорологічною організацією з метою оцінки інформації, що публікується у науково-технічній літературі в сфері проблематики зміни клімату. МГЕЗК спирається на дослідження світових вчених та провідних експертів у цій галузі. Національна процедура впровадження проектів СВ (Трек 1) Процедура, визначена параграфом 21 Рішення 9/КС.1 Конференції Сторін Кіотського протоколу (Decision 9/CMP.1. Annex: Guidelines for the implementation of Article 6 of the Kyoto Protocol. Annex. http://unfccc.int/resource/docs/2005/cmp1/ eng/08a02.pdf), в рамках якої країна, що повністю відповідає вимогам участі в гнучких механізмах Кіотського протоколу, має право застосовувати власні процедури детермінації проектної документації, національні процедури акредитації незалежних організацій і верифікувати скорочення викидів від проекту на відповідність вимогам Статті 6 Кіотського протоколу.
Міжнародна процедура впровадження проектів СВ (Трек 2)
Процедура, яка застосовується у випадку, якщо країна не повністю відповідає вимогам параграфу 21 Рішення 9/КС.1 (Decision 9/CMP.1. Guidelines for the implementation of Article 6 of the Kyoto Protocol. Annex. http://unfccc.int/resource/docs/ 2005/cmp1/eng/08a02.pdf), чи у випадку відповідного бажання національного уповноваженого органу або учасників проекту, і передбачає, що верифікація проекту СВ має здійснюватись Наглядовим комітетом Спільного Впровадження.
Національно визначений внесок
Відповідно до статті 4.2 Паризької угоди, кожна Сторона розробляє, повідомляє Секретаріат РКЗК ООН до 2020 року та імплементує протягом періоду 2021-2030рр. заходи у сфері протидії зміні клімату, сукупність яких характеризується як Національно визначений внесок.
Одиниця скорочення викидів
Вуглецева одиниця, що дорівнює 1 т СО2 -екв, яка може бути згенерована проектами механізму Спільного впровадження відповідно до статті 6 Кіотського протоколу.
Одиниця установленої кількості
За свєю природою це – дозвільна одиниця на викиди парникових газів, що дорівнює 1 т СО2 -екв. Одиниці встановленої кількості були видані всім країнам, що входять до Додатку В Кіотського протоколу, у погодженій Сторонами кількості. По закінченні першого періоду зобов’язань Кіотського протоколу (2008-2012рр.) країни, що входять до Додатку В, зобов’язані повернути кількість Одиниць установленої кількості, що відповідає обсягам викидів за перший період зобов’язань.
Очікуваний національно визначений внесок
Відповідно до Рішення Конференції Сторін РКЗК ООН 1/СР.19 від 23 листопада 2013р., учасники Конвенції мають подати визначений ними набір заходів у сфері протидії зміні клімату у формі Очікуваного національно визначеного внеску.
Парниковий газ
Будь-який газ, який поглинає інфрачервоне випромінювання в атмосфері Землі і тим самим зумовлює підвищення температури атмосфери. До парникових газів належать діоксид вуглецю, метан, закис азоту, озон, хлорфторвуглеці, гідрохлорфторвуглеці, гідрофторвуглеці, перфторвуглероди, гексафторид сірки та деякі інші гази.
Перший період зобов’язань Кіотського протоколу 2008-2012 роки
Другий період зобов’язань Кіотського протоколу 2013-2020 роки
Потенціал глобального потепління
Коефіцієнт, запроваджений в Кіотському протоколі, що визначає порівняльний ступінь впливу різних парникових газів на динаміку зміни клімату. При цьому в якості еталону узятий двоокис вуглецю, чий потенціал глобального потепління дорівнює одиниці. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату Міжнародна угода, підписана рядом країн у Ріо-де-Жанейро 11 грудня 1990р., набула чинності 21 березня 1994р. Мета РКЗК ООН – стабілізація концентрації ПГ в атмосфері на рівні, що не допускає небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему.
Результат пом’якшення наслідків зміни клімату
Повна назва – “передані на міжнародному рівні результати пом’якшення зміни клімату”. Термін, використаний в тексті Паризької угоди для цілей обліку національно визначених внесків. Ці результати, отримані при впровадженні ринкових механізмів Паризької угоди, подібно до вуглецевих одиниць у рамках Кіотського протоколу, можуть передаватися на добровільних засадах іншим сторонам (стаття 6 Паризької угоди).
Сертифіковане скорочення викидів Сертифікована одиниця – викид парникових газів, що дорівнює 1 т СО2 -екв, та може бути згенерована в рамках реалізації проектів Механізму чистого розвитку відповідно до Кіотського протоколу.
Схема зелених інвестицій
Механізм фінансування проектів у сфері протидії зміні клімату за рахунок прибутку, отриманого від продажу Одиниць установленої кількості в рамках механізму торгівлі викидами Кіотського протоколу.
Схема торгівлі дозвільними одиницями на викиди ПГ
Ринковий інструмент екологічної політики, що передбачає розподіл дозвільних одиниць на викиди ПГ учасникам схеми. Уряди країн видають, зазвичай, обмежену кількість дозвільних одиниць з метою стимулювання зниження викидів. Власники дозвільних одиниць можуть здійснювати викиди ПГ, обсяги яких відповідають кількості отриманих дозвільних одиниць (1 дозвільна одиниця дорівнює 1 т СО2 -екв).
BAU-сценарій
Теоретичний сценарій, який в англомовному середовищі має різні назви: Business As Usual (BAU), Baseline, Reference. Суть такого сценарію переважно визначається його розробниками, виходячи з їх вихідних модельних припущень. Як правило, сценарій Business As Usual показує розвиток енергетичного сектора без запровадження будь-якої нової політики чи заходів, що можуть впливати на зміни у виробництві та використанні енергоресурсів, на технологічну структуру генерації або споживання енергії тощо. Тобто, теоретично припускається, що енергетика буде розвиватися інерційним шляхом – лише під дією зовнішніх та історично зумовлених чинників. Наприклад, таке тлумачення “базового сценарію” наводиться в довіднику Оксфордського університету, а також використовується Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату ООН.
Джерело – razumkov.org.ua
