При високому рівні ґрунтових вод на території підприємства може виникати загроза підтоплення. 

З метою запобігання цієї загрози зазвичай застосовують штучне водозниження. Найбільш розповсюдженим рішенням даної проблеми є наявність на підприємстві свердловини водозниження ґрунтових вод. 

• У вас на підприємстві є дренажна свердловина? Чи повинне підприємство мати дозвільну документацію та яку саме? 

Підземні води є частиною водних ресурсів України, і їх видобування необхідно здійснювати з дотриманням певних правил та вимог, визначених законодавством. Основними нормативними документами, які регулюють питання експлуатації свердловин, є Водний кодекс України (далі — ВКУ), Кодекс України про надра (далі — КУпН) та Податковий кодекс України (далі — ПКУ).

Цими документами передбачено, що суб’єкти господарювання (далі — СГ) для видобування та використання підземних вод повинні отримати певні дозвільні документи, а також сплачувати певні ресурсні платежі. Які саме, розглянемо далі.

Дозвільна документація

• Дозвіл на користування надрами

Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Підземні води є не тільки частиною водного фонду України, вони належать до корисних копалин (пп. 14.1.91 ПКУ). Тому суб’єкти господарювання, які використовують свердловини, мають також отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Довідково:

Надра — це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 КУпН).

Спеціальний дозвіл на користування надрами — документ, що видається Державною службою геології та надр України і засвідчує право юридичної чи фізичної особи на користування надрами з метою видобування корисних копалин.

Процедура видачі такого дозволу визначена у Порядку, затвердженому постановою КМУ від 30.05.11 р. № 615.

Проте в цього правила є виняток: без отримання спецдозволу дозволяється видобувати підземні води (крім мінеральних) землевласникам та землекористувачам у межах наданих їм земельних ділянок (ст. 23 КУпН):

• якщо обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 м³ на добу для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води;
• які є сільгосптоваровиробниками, у яких частка сільгосптоваровиробництва (тобто дохід від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки у загальній сумі доходу підприємства) за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 % і які видобувають підземні води для сільськогосподарських, виробничих та власних господарсько-побутових потреб.

Звісно, аби водокористувачі могли підтвердити обсяг підземної води, видобутої зі свердловини за добу, її необхідно обладнати відповідними засобами вимірювання. Такі засоби мають пройти державну метрологічну атестацію або повірку. Зауважимо, що процедура облаштування свердловин засобами вимірювання об’єму видобутих підземних вод визначена у Порядку, затвердженому постановою КМУ від 08.10.12 р. № 963.

Отже: СГ, який має балансі свердловину водозниження, має отримувати Дозвіл на користування надрами, тільки якщо обсяг видобутої зі свердловини води перевищує 300 м³/добу.

• Дозвіл на спеціальне водокористування

Водокористування буває загальне та спеціальне (ст. 46 ВКУ). Використання свердловини для видобування підземних вод відноситься до спецводокористування.

Довідково:

Спеціальне водокористування — це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами із застосуванням каналів (ст. 48 ВКУ).

Спецводокористування здійснюється насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі — для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Дозвіл на спецводокористування повинні отримувати тільки первинні водокористувачі. Адже такими користувачами є, зокрема, підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юрособи, які мають власні водозабірні споруди та відповідне обладнання для забору води, а також отримують воду з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів (ст. 42 ВКУ).

Зверніть увагу!

До переліку випадків, які не вважаються спецводокористуванням, включено забір та/або використання води в об’ємі до 5 м3 на добу. Це не стосується використання води для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води, яке потребує дозволу незалежно від об’єму використання води. 

Всі умови, за яких дозвіл не потрібно отримувати, наведено у ст. 48 ВКУ: 

1. не належать до спеціального водокористування:

• • пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);
  • скид води з водних об’єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій;
  • подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;
  • усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);
  • використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;
  • вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;
  • виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;
  • видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин;
  • прокладання трубопроводів і кабелів;
  • проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;
  • використання поверхневих вод для судноплавства;
  • подача (перекачування) води каналами та водогонами зрошувальних і осушувальних систем, каналами та водогонами (водопроводами) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів для потреб водокористувачів;
  • проведення робіт з експлуатаційного днопоглиблення;
  • забір та/або використання води в об’ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води;
  • інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Отже…

---

Увага! Матеріал публікується частково і є невід’ємною частиною Журналу «SUSTAINABILITY LEADER’S GUIDE» №4, 2023 (посилання на зміст випуску ТУТ) (будь-яке копіювання і поширення можливе лише за умови вказування першоджерела з гіперактивним посиланням). У повній версії статті ви можете отримати відповідь на запитання – Чи виникають у суб’єкта господарювання внаслідок наявності на підприємстві дренажної свердловини податкові зобов’язання? 

Автор: Юлія Бойко, еколог-практик, експерт комітетів з управління відходами, промислової екології та інновацій, екологічного права та законотворчості Асоціації PAEW

Щоб замовити випуск чи матеріали, зверніться в редакцію! Контакти ТУТ