У Туреччині водень є одним із пріоритетних напрямків через його потенційний внесок у сталу енергетику майбутнього.

Головна мета Туреччини – створити модель безвуглецевої економіки з використанням водню відповідно до економічного розвитку та цілей з нульовими викидами вуглецю до 2053 року.

В цілому, у Туреччині водень вперше згадується в офіційних джерелах як альтернативне паливо, використання якого слід стимулювати з прийняттям Закону про енергоефективність в Офіційному віснику, опублікованому 2 травня 2007 року.

У 2011 році було опубліковано положення про транспортні засоби на водневих паливних елементах.

«Положення про правила та процедури підвищення енергоефективності на транспорті», яке включає водень до переліку екологічно чистих видів палива, які будуть заохочуватись як альтернатива викопних джерелам енергії в проектах Міністерства транспорту та інфраструктури, було опубліковано 2 травня 2019 року.

На «конференції з розвідки водню», проведеній Міністерством енергетики та природних ресурсів 15 січня 2020 року, було зазначено, що виробництво водню базуватиметься на основних принципах:

• Включити більше відновлюваної енергії в систему;
• Зробити сектор опалення безвуглецевим;
• Виробляти водень з власного вугілля за допомогою технологій уловлювання вуглекислого газу;
• Збільшити використання сполук бору для зберігання водню.

Також зазначалась, що додавання 2-6% водню в газорозподільчі мережі є одним з методів, застосування якого дозволить збільшити від 1 до 3 мільярдів м3 водню в систему в Туреччині.

Для розвитку водневих технологій можна прийняти окремий закон, але також можна додати положення, які можуть слугувати основою для створення нормативно-правової бази для водню до Закону «Про ринок природного газу» (Закон №4646), Закону «Про ринок електричної енергії» (Закон №6446) або Закону «Про використання відновлюваних джерел енергії для цілей виробництва електричної енергії» (Закон №5346).

Рекомендації Кліматичної ради, опубліковані 25 лютого 2022 року, стосуються розвитку технологій виробництва, зберігання та використання водню,  а також розроблення Водневої стратегії та дорожньої карти.

“Середньострокова програма (2023-2025)” опублікована в Офіційному віснику № 31943 від 4 вересня 2022 року, підкреслює, у всіх секторах будуть вжиті необхідні для досягнення цілей з нульовими викидами до 2053 року відповідно до політики ресурсоефективної та конкурентоспроможної зеленої трансформації в ЄС, який є основним експортним ринком.

Для розвитку водневих технологій та забезпечення безпеки/диверсифікації енергопостачання Рада спиралася на «Звіт про рекомендації щодо водневих технологій», підготовлений у травні 2021 року, та запропонувала технічні/допоміжні рішення.

«Національний енергетичний план Туреччини» опублікований Мінприроди для досягнення цілей з нульовими викидами до 2053 року (детальніше за посиланням), зазначає, що природний газ буде змішуватись з іншими видами палива ( з воднем і синтетичним метаном), а відсоток водню в газовій суміші буде становити 3,5%.

Водень також вважається пріоритетним питанням у 12-му Плані розвитку (2024 -2028 рр.) та Стратегічному плані Мінприроди на 2024-2028 рр.

 Для цього було розроблено

«Стратегію та дорожню карту розвитку водневих технологій у Туреччині».

Головна візія стратегії – відігравати країні провідну роль у світі у виробництві та використанні «зеленого» водню шляхом розвитку національних передових технологій.

Місія стратегії – створення ефективного механізму вартості від виробництва «зеленого» водню до його кінцевого використання на основі національних передових технологій, а також зробити свій внесок у досягненні нульового рівня викидів до 2053 року.

Стратегічний пріоритет країни – задоволення власних потреб у використанні «зеленого» водню та надлишок експортувати для отримання доходу країни.

Для виробництва водню потрібне первинне джерело енергії. На рис.1 подано виробництво водню в залежності від джерела (так звані кольори водню. Детальніше можна ознайомитись з кольорами за посиланням) та вуглецевий слід від цього виробництва, в також вартість.

Туреччина має потенціал як для виробництва водню, так і для розроблення технологій у коротко-. Середньо- і довгостроковій перспективі. 

Серед основних цілей дорожньої карти варто зазначити: 

• Зниження собівартості виробництва зеленого водню з 2,4 долари/ кг водню до 2035 року до 1,2 долари/ кг водню до 2053 року
• Збільшити встановлену потужність електролізерів до 2ГВт до 2023 року, 5 ГВт до 2035 року та 70 ГВт до 2053 року. 

Серед головних переваг Туреччини є високий потенціал відновлюваної енергетики (детальніше за посиланням) , вигідне геополітичне розташування, можуть дозволити виробляти водень як для власних потреб так і для експорту.

Для реалізації планів передбачається ряд заходів:

• Перегляд і адаптація чинного законодавства в частині водневої енергетики;
• Створення стимулюючих механізмів і програм сертифікації для використанням комплектуючих турецьких виробників у виробництві та зберіганні зеленого водню;
• Заохочення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт для розробки внутрішніх турецьких технологій (електролізерів, паливних елементів тощо);
• Налагодження міжнародного співробітництва;
• Налагодження співпраці між державним і приватним секторами для заохочення комерційного попиту та інвестицій;
• Підготовка кваліфікованих кадрів;
• Заохочення широкого використання зеленого водню в усіх секторах економіки.
• Просування існуючого фонду знань до процесу комерціалізації.

Серед основних цілей щодо зберігання та розподілу водню Туреччина розглядає використання водневих трубопроводів для транспортування водню до кінцевого споживача і розглядає їх критично важливу інфраструктуру у Туреччині.

При розробці системи водневих трубопроводів до 2053 року існуючі газопроводи повинні бути сплановані з урахуванням регіонів де зосереджена промисловість, регіони з значними потужностями об’єктів відновлюваної енергетика та розташування атомних електростанцій.

Щодо сфери використання водню, то Туреччина розглядає його як ключовий енергоносій з точки зору впливу на довкілля, тому очікується значне зростання використання водню у енергетиці, хімічній промисловості, а також у житлово-комунальному секторі. Згідно поточних планів, очікується, що до 2030 року попит на низьковуглецевий водень перевищить 100 тис. т/рік у промисловому застосуванні та газових мережах.

В більш довгостроковій перспективі очікується застосування водню у металургійній, авіаційній та морській галузях. Окрім прямого використання водню, хімічні речовини, вироблені з водню, такі як метанол та аміак, мають високий потенціал для використання як паливо в різних технологічних процесах промисловості.

Потреби Туреччини у водневих технологіях та технологічні/допоміжні рішення для задоволення таких потреб

№ п/п	Потреби	Технологічні/допоміжні рішення
Технології виробництва та утилізації
Технології зберігання та розподілу
Потреби промислового використання
Нетехнологічні потреби

Головні стратегічні аспекти розвитку водневих технологій подано у дорожній карті, де головний акцент зосереджений на зелених водневих технологіях.

Дорожня карта технологій виробництва водню

Дорожня карта технологій зберігання водню

Дорожня карта технологій розподілу водню

Дорожня карта технологій використання водню

 

Для розвитку внутрішнього ринку зеленого водню в Туреччині, необхідно гармонізувати та уточнити існуюче законодавство та розробити технічні стандарти відповідно до міжнародних стандартами щодо виробництва, розподілу, зберігання та кінцевого використання зеленого водню.

Підготувала Марія Лопушанська, голова комітету ОВД в Асоціації PAEW

•  Про Асоціацію професіоналів довкілля PAEW
• Про ініціативи Спілки
• Про платформу взаємодії «ЕКОтрансформація»
• Підписатись на оновлення в телеграм-каналі