Води не буде. І це не прогноз – це управлінський провал
Про що говорили на брифінгу «Водна безпека України: хто в зоні ризику» 21 травня у Києві
В Україні питання води перестає бути темою екологічних дискусій і переходить у площину національної безпеки. Саме таким став головний висновок брифінгу «Водна безпека України: хто в зоні ризику», організованого Асоціацією професіоналів довкілля PAEW, під час якого екологи, експерти та фахівці у сфері водних ресурсів заявили: країна входить у період, коли дефіцит води може стати не прогнозом на майбутнє, а реальністю найближчих місяців. На тлі війни, спеки, падіння рівня води у річках, забруднення водних об’єктів і відсутності системної підготовки держави ризики стрімко зростають, а часу на імітацію управління практично не залишилося.
«Україна роками жила на ілюзії, що поверхневих ресурсів вистачить завжди. Але вода стрімко зникає. Фаза El Niño підвищує температуру, знижує рівень води в річках і концентрує все, що ми роками скидали у воду без належного контролю. У таких умовах будь-яке забруднення перестає бути локальною проблемою і стає фактором ризику для системи водопостачання.
У цій ситуації ключове питання навіть не в забрудненні. Ключове питання – у готовності. Скільки в країні реально є запасів питної води. Скільки літрів на людину на добу закладено у планах. На скільки днів вистачить цих запасів. Як організована доставка у разі відмови централізованого водопостачання. Де ці запаси фізично знаходяться. І хто за це відповідає.
Бо базова математика дуже проста і дуже незручна. Мінімум для виживання – це близько 15–20 літрів на людину на добу з урахуванням пиття і базової гігієни. Це означає, що одна людина потребує щонайменше 100–140 літрів на тиждень. Сім’я з трьох – 300–400 літрів. Це не про комфорт. Це про те, чи буде функціонувати базова санітарія», – наголосила у своєму виступі Людмила Циганок, президентка Асоціації PAEW.
Не оминули під час брифінгу і ризики, безпосередньо пов’язані з війною.
Валентин Щербина – віцепрезидент Асоціації професіоналів довкілля PAEW з військової екології та відновлення екосистем наголосив, що війна руйнує не лише водогони чи греблі: «Удари по гідроспорудах та суміжній інфраструктурі запускають процеси транскордонного забруднення водних систем, а вода, на відміну від кордонів, не знає лінії фронту. Те, що сьогодні потрапляє у ґрунт або річку на окупованій території, вже за короткий час може опинитися за десятки чи сотні кілометрів у водозаборах українських міст через поверхневий стік, інфільтрацію та підземний дренаж. Окрему небезпеку створює структура водозбірних басейнів, значна частина яких знаходиться за межами України. Зокрема, понад 40% площі басейну Дніпра розташовано на території Білорусі та росії, що суттєво підсилює ризики акумуляції й подальшої міграції забруднень у напрямку українських водних систем. Учасники брифінгу поставили пряме питання: чи готовий Київ до сценарію масштабного забруднення басейнів Дніпра, Прип’яті та Десни за межами України.»
Екологи також звернули увагу на ще менш помітну, але значно небезпечнішу проблему – дифузне забруднення, яке виникає внаслідок бойових дій. Йдеться про потрапляння у ґрунти, поверхневі та підземні води залишків вибухових речовин, продуктів детонації та горіння, важких металів, нафтопродуктів, токсичних аерозолів і дрібнодисперсних часток зруйнованих матеріалів. Таке забруднення не має одного видимого джерела, але поступово накопичується у водозбірних системах і формує довгостроковий ризик для якості води. Найбільша загроза війни для водної безпеки – це не лише руйнування гідроспоруд. Навіть катастрофа масштабу Каховської ГЕС у стратегічному вимірі є насамперед втратою накопиченої води. Набагато небезпечнішою є деградація здатності самих водозбірних територій формувати нову воду. Водна безпека починається не у крані й не на насосній станції. Вона формується у лісах, болотах, заплавах, ґрунтах і зонах інфільтрації, які забезпечують накопичення, фільтрацію та поступове відновлення водних ресурсів. Саме тому після війни Україні доведеться відновлювати не лише зруйновану інфраструктуру, а й здатність ландшафтів накопичувати та відновлювати воду. І це, за словами експертів, є значно складнішим завданням, ніж просто відбудова окремих гідротехнічних споруд.
Саме тому сьогодні дедалі більше країн переходять до Water-Energy-Food Nexus-підходу. Не тому, що це модно чи по-європейськи. А тому, що стара модель починає ставати занадто дорогою, нестійкою й небезпечною.
Під час брифінгу експерти наголосили, що ситуація з поліхлорованими біфенілами у Дністрі стала показником значно глибшої проблеми. Два місяці без аналізу донних відкладів фактично означають, що держава не має повного розуміння, які речовини можуть потрапити у воду в разі зміни гідрологічної ситуації, падіння рівня річок або підняття осаду. За словами учасників, це створює небезпечну ілюзію контролю, коли вода може виглядати безпечною, але система не розуміє реального масштабу ризиків.
Окремо під час заходу обговорювали питання готовності держави до сценаріїв перебоїв централізованого водопостачання. Експерти поставили прямі питання: скільки в Україні реально існує запасів питної води, де вони фізично знаходяться, на скільки днів їх вистачить і як буде організована доставка води людям у кризовій ситуації. Наголошувалося, що мінімальна потреба для виживання людини становить близько 15–20 літрів води на добу, а відсутність води означає не лише проблему споживання, а й ризики колапсу санітарної системи, накопичення відходів та спалахів інфекційних захворювань.
Учасники брифінгу також акцентували увагу на критичному стані меліоративної інфраструктури, відсутності системної політики щодо підземних вод та ризиках хаотичного використання артезіанських ресурсів. Було підкреслено, що в умовах зміни клімату та війни питання підземних вод перестає бути резервним сценарієм і стає стратегічним питанням виживання країни. Водночас експерти звернули увагу на те, що розвиток водневої енергетики в Україні сьогодні практично не прив’язаний до реального водного балансу держави, хоча виробництво водню є надзвичайно водоємним процесом.
Також організатори брифінгу інформували про створення Першої школи водної та продовольчої стійкості та безкоштовний курс «Вода і продовольство України: прикладні рішення для громад, агробізнесу та науки». Він підтримується Посольством Королівства Нідерландів в Україні та фінансується Програмою розвитку приватного сектору Нідерландського агентства з питань підприємництва (RVO.nl) в рамках Політики міжнародного розвитку Уряду Нідерландів. Проект створено для посилення розуміння Nexus-підходу в управлінні водою. Також було презентовано унікальний навчально-прикладний продукт «WaterOps Україна: настільну книга водного менеджера»
За результатами брифінгу екологи закликали уряд, воєнні адміністрації та комісії з надзвичайних ситуацій терміново перейти до реальних дій: провести повний аналіз донних відкладів та карту ризиків по водозаборах, сформувати й перевірити реальні резерви питної води, провести інвентаризацію артезіанських ресурсів, модернізувати меліоративну інфраструктуру та розгорнути альтернативні системи очищення й постачання води. Учасники наголосили, що в енергетиці навіть у кризі залишалися альтернативи, тоді як у води альтернатив немає, а тому ціна управлінської помилки тут може бути критичною для країни.
В обговоренні взяли участь:
Деталі брифінгу: Укрінформ. Водна безпека України: хто в зоні ризику
