Рекультивація порушених земель — це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.
Під час планових перевірок землекористувачів одним із найтяжчих злочинів є безгосподарницьке використання земель, що за тривалого використання спричинило зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту. За такі дії у Кримінальному кодексі України передбачено покарання у вигляді штрафу або обмеження волі.
Правова природа володіння і користування земельною ділянкою
Проблема полягає у тому, що ґрунти земельних ділянок є об’єктом особливої охорони, яка охоплює, зокрема, захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення та від інших несприятливих природних і техногенних процесів. Конкретно цей захист може набувати вигляду проведення зрошувальних, осушувальних, протипаводкових та інших заходів, гіпсування, вапнування, фосфоритування, піскування і глинування ґрунтів, їх дренажу, розчищення від каміння, заліснення ярів, балок, крутосхилів, створення полезахисних лісосмуг, терасування крутих схилів тощо.
Агротехнічний паспорт поля
Характеристика земель, у т. ч. сільськогосподарського призначення, у порядку ведення державного земельного кадастру містить якісну характеристику ґрунту та зобов’язує мати Агротехнічний паспорт поля за такими характеристиками, як товщина гумусового горизонту, вміст гумусу і рухомих поживних речовин, механічний склад ґрунтів, крутизна схилів, еродованість, кам’янистість, засоленість, солонцюватість, кислотність, перезволоженість, заболоченість, забруднення продуктами хімізації сільського господарства і техногенними факторами.
Родючість земель (ґрунтів) визначається множинністю чинників — механічним складом, властивостями ґрунтотворної породи, поживним режимом, фізико-хімічними показниками, умовами залягання тощо і виражається балами бонітету ґрунту.
Сенс охорони земель полягає в тому, що власники землі і землекористувачі, у т. ч. орендарі, зобов’язані здійснювати, зокрема, такі заходи, як:
— захист земель від водної та вітрової ерозії, заболочування тощо;
— рекультивацію порушених земель, підвищення їхньої родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі;
— зняття і перенесення родючого шару ґрунту при проведенні робіт (гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних тощо), пов’язаних з порушенням земель;
— тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість ґрунтів.
Родючістю ґрунту визнається його здатність задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку. Розрізняють природну та ефективну (набуту в результаті обробки добривами, меліорації тощо) родючість ґрунту. Втрата родючості ґрунту (постійна або тимчасова) означає, що вирощування сільськогосподарських культур на цій земельній ділянці є нерентабельним.
Земельний кодекс України
Стаття 166. Рекультивація земель
1) Рекультивація порушених земель — це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.
2) Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.
3) Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.
Закон України «Про охорону земель»
Стаття 53 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року № 962-IV імперативно передбачає, що вивезення ґрунтової маси за межі території України, крім зразків для проведення наукових досліджень, забороняється.
Роботи з рекультивації порушених земель виконують поетапно і поділяють на гірничотехнічну та біологічну рекультивацію.
Гірничотехнічна рекультивація — це комплекс інженерних робіт, до складу якого входять:
Біологічна рекультивація — це комплекс заходів щодо створення сприятливого водно-повітряного та поживного режимів ґрунту для сільськогосподарських і лісових культур. Комплекс заходів біологічної рекультивації земель для сільськогосподарського використання визначається фізико-хімічними властивостями підстеляючих порід і нанесеного родючого шару ґрунту або потенційно родючої породи. Цей комплекс охоплює запровадження сівозмін, насичених культурами на сидеральне добриво, внесення підвищених норм органічних і мінеральних добрив, мульчування тощо.
З чого починати?
1) Причини, що спонукають до рекультивації.
Діяльність підприємств регулюється дозвільною документацією та ризиками щодо зупинки діяльності внаслідок перевірки контролюючими органами.
Законодавство прямо вимагає у землекористувача наявності дозволів, які видаються на підставі проєктної документації щодо землеустрою, рекультивації, будівництва та оцінки впливу на довкілля.
Про плани перевірок можна дізнатися на сайті Державної регуляторної служби України
та з питань надрокористування — на сайті Державної служби геології та надр
Позапланова перевірка проводиться у випадках, що спричинили шкоду правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави.
Підстави позапланових перевірок чітко вказані у ст. 6. Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V.
Суб’єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
2) Формування інформаційної бази для складання ТЗ.
— Інвентаризація та формулювання проблеми.
— Моделювання мети використання порушених земель після рекультивації, та розробка робочого проєкту рекультивації під визначену мету.
— Збір необхідної інформації для проєктування.
— Вивчення планів розвитку територіальних громад та Генерального планування.
3) Визначення мети рекультивації, складання робочого проєкту та кошторису робіт.
Підготував Роман Третяк, експерт Асоціації ПАЕУ, юрист, землевпорядник, оцінювач, начальник відділу Науково-дослідного центру екологічної безпеки та природокористування
Більше за темою – вже невдовзі наприкінці лютого на щорічному Форумі AgroGreenDeal від Асоціації ПАЕУ та Офісу сталих рішень.