Процедура оцінки впливу на довкілля швидко поширюється по всьому світі. Більше, ніж у 140 країн світу існують норми регулювання оцінки впливу на довкілля. Проте, нормативні акти відрізняються, що зумовлено рядом політичних, економічних та соціальних чинників. Які підходи до оцінки впливу на довкілля ефективні? На прикладах наявних систем оцінки впливу на довкілля деяких країн та порівняння із системи Великої Британії, ЄС та України.
Бенін має одну з найдосконаліших систем оцінки впливу на довкілля на всьому Африканському континенті, з хорошою прозорістю, вагомою участю громадськості, інтеграцією екологічних проблем з національним плануванням, надійним адмініструванням та інституційними інструментами.
Система оцінки впливу на довкілля у Перу характерна для багатьох країн Південної Америки, для неї характерна відносна відсутність участі громадськості, прозорість та запізнення у часі планування проєкту.
Польща подібна до країн, з переходом, тому їхня система ОВД різко змінилася з початком посткомунізму. У 2000 р. Польща прийняла радикально нові нормативні акти, що привели у систему ОВД у відповідність з вимогами ЄС.
Обговорення китайської системи ОВД зумовлено, так званим «світовим ефектом», який може мати будь-яка китайська екологічна політика в майбутньому. Екологічна політика Китаю обмежена необхідністю узгодити її з планами на економічний розвиток.
Канада відома своєю прогресивною екологічною політикою. Її федеральна система ОВД має хороші процедури посередництва та участі громадськості. Наразі відбуваються суттєві зміни до цієї системи.
Австралійська система ОВД, як і в Канаді, розділена між федеральним урядом та урядами штатів. У штаті Західна Австралія розроблена особлива система ОВД з безліччю інноваційних функцій.
Розглянемо детальніше кожну із систем.
Бенін
У країні повністю впроваджено систему ОВД у 1995 році, і вона вважається однією з найкращих систем у франкомовних країнах Африки. Ця система характеризується прозорістю, участю громадськості, інтеграцією екологічних проблем в планування та надійними адміністративними та інституційними інструментами.
Екологічна та соціальна оцінка та її складові, є предметом закону Республіки Бенін, який називається «Рамковим законом про навколишнє середовище» (12 лютого 1999 р.).
«Рамковий закон про навколишнє середовище» та Указ № 2017-332 від 6 липня 2017 р. «Про організацію процедур екологічної оцінки в Беніні» визначає довкілля як «усі природні та техногенні елементи, а також економічні, соціальні та культурні фактори, що впливають на живі організми, та можуть їх модифікувати». Це визначення описує довкілля як таке, що також включає здоров’я людини, соціальні, економічні, релігійні та культурні виміри.
У Декреті № 2017-332 описується впровадження різних інструментів управління навколишнім середовищем (адміністративно-технічні процедури, терміни, умови перевірки звітів тощо):
Цей Декрет об’єднує всі вищезазначені інструменти управління навколишнім середовищем в одному тексті.
Зверніть увагу!
В Беніні є законодавчі та нормативні акти, що стосуються екологічних оцінок. Ці різні документи спеціально не беруть до уваги дослідження сталого розвитку, консультації корінних народів та аналіз життєвого циклу, навіть незважаючи на те, що громадські слухання — це добре регламентована форма консультацій з населенням, зацікавленим та / або зачепленим діяльністю. Але ця процедура відрізняється від публічних запитів та інших консультацій, які входять до компетенції консультанта.
Крім того, видача повноважень галузевих міністерств (шахт, туризму, транспорту, промисловості, енергетики тощо) підлягає видачі міністром, відповідальним за охорону навколишнього середовища, сертифікату екологічної відповідності (CCE) відповідно до положення Рамкового закону про навколишнє середовище (стаття 89).
Що стосується оцінок стійкості, то вони не враховуються Рамковим законом і не існують в країні як практика, на відміну від сукупної оцінки впливу (CIE) та досліджень впливу на здоров’я (EIS), які не враховуються Рамковий закон про навколишнє середовище, але які, одначе, містяться у деяких звітах про екологічну та соціальну оцінку.
Оцінки життєвого циклу не розглядаються ні в законі, ні в інших юридичних текстах. Однак екологічний аудит закріплений у Рамковому законі про навколишнє середовище та Указі 2017-332.
У Беніні існує два типи аудиту: зовнішній аудит, за який відповідає міністр, відповідальний за охорону навколишнього середовища, і який проводиться раз на два роки, і внутрішній аудит, який відповідає за промоутера (щороку).
 Класифікація ОВД що проводиться, складена на основі нормативних положень і стосується, зокрема, чутливості місця, де буде розміщений проєкт, та характеру проєкту (важливість проєкту, екологічні та соціальні проблеми ). Залежно від цих параметрів, проєкт може бути предметом спрощеної ОВД (проєкти незначного значення, реалізація яких не планується в небезпечній чи екологічно чутливій зоні) або поглибленої (проєкти з великими наслідками та / або реалізація в чутливій зоні). |
Як і більшості країн Африки, процедура ОВД у Беніні здійснювалась на замовлення Світового банку та Африканського банку розвитку. У новій конституції (прийнята у грудні 1990 року) зроблено особливий акцент на охорону навколишнього середовища, а у 1993 році було прийнято Екологічний план дій. Важливою подією стало створення у 1995 році Екологічної агенції Беніну, у повноваження якої входили: реалізація національної екологічної політики, здійснення оцінки впливу на довкілля, підготовка державного екологічного звіту та моніторинг дотримання екологічних нормативів. Агенція має корпоративний статус та фінансову незалежність. У країні також діє асоціація фахівців ОВД.
У 2001 році Агенцією було розроблено Положення про ОВД, а також видано ряд посібників з ОВД (для прикладу, для проєктів із прокладання газопроводів чи зрошувальних систем).
Процедура ОВД у Беніні включає…
Увага! Матеріал публікується частково. Повна версія – в «Журналі лідера сталого розвитку» №1, 2023
Замовити випуск можна в редакції:
(068) 602-42-33, v.skrypnyk@ukraine-oss.com
(067) 110-71-73, (093) 787-29-64, v.tymoshenko@ukraine-oss.com
