Так, у справі № 911/968/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу, Макарівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» про стягнення 2 595 925,10 грн., спричинених діяльністю відповідача з вивезення відходів виробництва ТОВ «Червонослобідський спиртзавод» у вигляді післяспиртової барди з подальшим її розвантаженням (злиттям) без будь-яких дозвільних документів на земельні ділянки поруч із с. Червона Слобода Бучанського району.

Згідно з розрахунками спеціалістів Державної екологічної інспекції розмір збитків, заподіяних внаслідок вказаних дій становить:

• • • • 303 227,81 грн. за забруднення земель
      • 2 079 276,42 грн. внаслідок засмічення даних земельних ділянок 
      • 49 151,72 грн. внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок
      • 164 269,15 грн. внаслідок використання відповідачем земельних ділянок не за цільовим призначенням під несанкціоноване розміщення відходів.

І хоча Верховний Суд постановою від 07 травня 2026 року залишив касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури без задоволення, в зв’язку з недоведеністю обставин справи, для всіх суб’єктів у сфері управління відходами вказаний спір демонструє важливі висновки:

• • • • Несанкціоноване розміщення навіть умовно безпечних відходів призводить до мільйонних збитків та передбачає відповідальність як за забруднення, засмічення земель, та і за їх самовільне та нецільове використання.
      • Навіть після передачі відходів, утворювач несе репутаційні ризики. Тому необхідно визначати правосуб’єктність оброблювача, наявність у нього правовстановлюючих документів та матеріально-технічної бази перед укладанням договорів. А в процесі виконання договору передбачати фіксацію виконання його умов та ефективні заходи відповідальності у випадку порушень.