При встановленні нормативів гранично допустимих скидів (ГДС) у водний об’єкт забруднюючих речовин, що утворюються на підприємстві в результаті виробничої або іншої господарської діяльності, слід користуватися наступними основними правилами:

• кожен суб’єкт господарської діяльності, який є джерелом забруднення водного об’єкту, зобов’язаний мати узгоджений проєкт нормативів ГДС; 
• нормативи ГДС встановлюються для кожної забруднюючої речовини (з урахуванням наявності речовин I і II класів небезпеки з однаковими лімітуючими ознаками шкідливості (ЛОШ)), для кожного випуску стічних вод і підприємства в цілому;
• нормативи ГДС повинні встановлювати кількість забруднюючої речовини, що допустима для скидання у водний об’єкт в одиницю часу, при якій її концентрація в установленому контрольному створі або на ділянці водного об’єкта (з урахуванням його цільового використання) не повинна перевищувати відповідну гранично допустиму концентрацію (ГДК);
• при перевищенні ГДК в контрольному створі норматив ГДС встановлюється, виходячи з умови збереження (не погіршення) складу і властивостей води у водному об’єкті, яка сформувалася під впливами природних факторів;
• допустимі концентрації речовин у зворотних водах не доцільно визначати меншими за їх нормативні значення для водоприймача (за винятком випадків, коли фактичні концентрації речовин у зворотних водах систематично кращі за нормативні для водоприймача).