⇒ Щодо мастил

Під час заливання нового мастила в транспортний засіб здійснюється його списання в бухгалтерському обліку. Тобто, підприємство, яке купило мастила, поставило його на бухгалтерський облік та при заміні мастила в СТО, списало його.

Питання власника мастил, які були у використання, повинно бути визначено договором про надання послуг з СТО, з відповідними діями в бухгалтерському обліку суб’єкта, який набув статусу власника.

Мастила, які були у використанні, можуть бути різної якості та мати різне використання.

Якщо мастила не втратили свої споживчі властивості і можуть бути використані повторно, вони не набувають статусу відходів, а використовуються за призначенням.

Якщо мастила відпрацьовані, питання поводження з ними регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 р. № 1221 «Деякі питання збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)».

Відповідно до п. 6 Порядку, споживачі мастил (олив):

• забезпечують роздільне збирання (накопичення) відпрацьованих мастил (олив);
• забезпечують здавання відпрацьованих мастил (олив) на приймальні пункти або безпосередньо переробникам відпрацьованих мастил (олив);
• здійснюють первинний облік щодо придбаних мастил (олив), їх використання, подальшого поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) та подають щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) за формою згідно з додатком 5 (крім суб’єктів господарювання, які здійснюють заміну мастил (олив) у транспортних засобах у пунктах заміни). Суб’єкти господарювання, які здійснюють заміну мастил (олив) у транспортних засобах у пунктах заміни в добровільному порядку подають щокварталу до 10 числа наступного місяця до Держекоінспекції інформацію про стан поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) за формою згідно з додатком 5.

Відповідно до п. 11 Порядку приймання відпрацьованих мастил (олив) від суб’єктів господарювання здійснюється відповідно до визначених законодавством вимог та оформлюється актом приймання згідно з додатком 3, що складається у двох примірниках. Один примірник акта надається суб’єкту господарювання, що здає зазначені відходи, а другий залишається у суб’єкта господарювання, який має ліцензію на право провадження господарської діяльності у сфері управління з небезпечними відходами, що їх приймає.

    ⇒ Щодо фільтрів

Під час встановлення нового фільтру в транспортний засіб здійснюється його списання в бухгалтерському обліку. 

Питання власника фільтрів, які були у використання, повинно бути визначено договором про надання послуг з СТО, з відповідними діями в бухгалтерському обліку суб’єкта, який набув статусу власника.

Якщо власником відходів фільтрів буде визначено підприємство- замовник послуги, підприємство в момент заміни фільтру:

• Складає акт про утворення відходів фільтрів
• Відображає відходи фільтрів у бухгалтерському обліку
• Укладає договір про передачу відходів фільтрів з суб’єктом господарювання у сфері управління відходами відходів (крім побутових відходів), в якому зазначається код відходів згідно з Національним класифікатором відходів, їх обсяг, найменування та код операції з відновлення та/або видалення відходів.

Якщо власником відходів фільтрів буде визначено СТО — виконавець послуги, СТО здійснює вказані дії.

    ⇒ Щодо шин

Питання поводження з  відпрацьованими шинами регламентовано наказом Мінінфраструктури України від 26.07.2013  № 549 «Про затвердження Правил технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі».

Зокрема, відповідно до розділу XVІ. «Підготовка шин та коліс до утилізації, їх облік та передавання на утилізацію» Правил, суб’єкт господарювання забезпечує збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування, передавання на утилізацію складників пневматичних коліс, які підлягають утилізації.

Зношені чи пошкоджені складники пневматичного колеса, які власник вирішив не ремонтувати та не відновлювати, підлягають утилізації.

Керівник суб’єкта господарювання визначає відповідального за облік, ремонт, утилізацію шин і коліс, який інформує керівника про накопичені обсяги зношених шин, здає такі шини на приймальні пункти відходів як вторинну сировину.

В акті передавання-прийняття зношених шин на утилізацію зазначають: найменування того, хто здає та приймає зношені шини, познаку групи зношених шин та їх призначення, кількість штук шин у кожній групі, познаку розміру шин, дату передавання-прийняття та (за потреби) іншу інформацію.

Перед передачею на утилізацію з пневматичних камер видаляють вентилі, а з обшипованих шин — шипи. Шини та пов’язані з ними відходи, призначені для утилізації, здають на утилізацію не пізніше шести місяців після їх списання. Шини та пов’язані з ними відходи, які утилізують, збирають і накопичують групами відповідно до класифікації шин як об’єктів підготовки до утилізації, що наведена в додатку 14 до цих Правил, вживаючи заходів щодо запобігання їх змішуванню та засмічуванню. Ці відходи зберігають без доступу сторонніх осіб.

Шини та пов’язані з ними відходи, призначені для утилізації, зберігають у приміщенні, яке відповідає вимогам підпунктів 2 та 3 пункту 1 глави 4 розділу IX цих Правил, або на відкритій площадці, яка відповідає вимогам підпункту 2 пункту 2 глави 4 розділу IX цих Правил.

Зношені шини повинні зберігатися з дотриманням протипожежних і санітарно-гігієнічних норм законодавства.