Місцевий план повинен узгоджуватися з регіональним планом управління відходами.

Відповідно  до Методичних рекомендацій з розроблення регіональних планів управління відходами, які затверджені наказом Міндовкілля від 10 вересня 2021 року № 586 передбачається кластерна система управління відходами.

Кластер управління відходами  — локалізована територія суміжних територіальних громад, охоплена спільною системою управління муніципальними відходами, що має взаємоузгоджену інфраструктуру управління відходами та обслуговується одним регіональним полігоном твердих побутових відходів.

Рекомендується застосовувати наступні критерії визначення територіальних меж кластерів:

   ⇒ основні — рекомендоване охоплення населення від 150 тис. мешканців і більше.

ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», зокрема ст.1 визначено, що:

• До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить:
• затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;
• затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;
• створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб’єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);
• визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об’єктів благоустрою;
• затвердження місцевих планів управління відходами.

Статтею 26, 29 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить затвердження та реалізація місцевих планів управління відходами.

Вибір території для розміщення полігону твердих побутових відходів здійснюється з урахуванням ДБН В.2.4-2-2005, а саме:

1. на землях не сільськогосподарського призначення, непридатних для сільського господарства, погіршеної якості, не зайнятих зеленими насадженнями (особливо лісами 1-ї групи);
2. на ділянках, де є можливість вжиття заходів і впровадження інженерних рішень, що виключають забруднення навколишнього природного середовища, розвиток небезпечних геологічних процесів чи інших негативних процесів і явищ;
3. на ділянках, прилеглих до міських територій, якщо вони не включені в житлову забудову відповідно до генерального плану розвитку міста на найближчі 25 років, а також під перспективну забудову;
4. на ділянках, що характеризуються природною захищеністю підземних вод від забруднення;
5. за межами зон можливого впливу на водозабори, поверхневі води, заповідники, курорти тощо;
6. з урахуванням рози вітрів відносно житлової забудови, зон відпочинку й інших місць масового перебування населення за межами санітарно-захисної зони;
7. за межами міст;

На відстані, не менше:

• 15 км від аеропортів;
• 3 км від межі курортного міста, відкритих водоймищ господарського – призначення, об’єктів, які використовуються з культурно-оздоровчою метою, заповідників, місць відпочинку перелітних птахів, морського узбережжя;
• 1 км від межі міст;
• 0,5 км від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона);
• 0,2 км від сільськогосподарських угідь і від автомобільних та залізничних шляхів загальної мережі.
• 0,050 км від межі лісу і лісопосадок, не призначених для використання з метою рекреації.