Зелений перехід під напругою: атомна енергетика і виклики для екологів
Квітень для екологів — не лише про весняне оновлення природи, але й про оновлення розуміння ризиків та викликів, що стоять перед енергетикою України. Щороку, згадуючи Чорнобиль, ми повертаємось до тем безпеки атомних станцій та радіаційного впливу. Але сьогодні ці питання тісно переплітаються з новими викликами — військовими, кліматичними, енергетичними, геополітичними.
24 квітня делегація Асоціації професіоналів довкілля PAEW відвідала Хмельницьку АЕС та взяла участь у круглому столі «Атомна енергетика: екологія, безпека, розвиток», де разом із науковцями, енергетиками, міжнародними партнерами обговорювали головне: якою має бути енергетична стратегія України в умовах війни, кліматичних змін та курсу на декарбонізацію.
Україна не може сьогодні відмовитися від атомної енергетики без ризику для енергетичної безпеки. Але як поєднати її використання із екологічною безпекою, розвитком відновлюваних джерел та кліматичними цілями? Саме це питання стоїть перед екологами нового покоління — не просто борцями за чисте довкілля, а стратегами зеленої трансформації.
Серед учасників обговорення пріоритетних питань – провідні науковці КПІ, Житомирської політехніки, КНУ ім. Т. Шевченка, представники АТ «НАЕК «Енергоатом», представники міжнародних партнерів, представники УкрЯТ.
Про особливості впливу АЕС на довкілля та населення розповів Ігор Власюк, заступник начальника цеху радіаційної безпеки філії «ВП ХАЕС», питання безпеки експлуатації АЕС та ризики аварій підняв Сергій Романік, начальник відділу імовірнісних оцінок служби аналізу безпеки філії «ВП ХАЕС». Звісно, питання поводження з відпрацьованим ядерним паливом було одним з пріоритетних, на гострі питання учасників відповідав провідний інженер відділу поводження з паливом дирекції з ядерної та радіаційної безпеки Олександр Кутовий. В другій частині круглого столу мова йшла про перспективи розвитку атомної енергетики та нові технології, які презентувала Тетяна Закревська, начальник відділу ліцензування проектно-технічного управління філії «ВП АПІ», а перспективи воднево-атомної енергетики – Сергій Бойченко, завідувач кафедри автоматизації електротехнічних та мехатронних комплексів НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського», ГС «Асоціація професіоналів довкілля PAEW».
Про перспективи розвитку підприємства відвертий діалог з учасниками вів Генеральний директор філії «ВП ХАЕС» Андрій Козюра.
Людмила Циганок, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW наголосила:
«Екологи в Україні точно мають стати «зеленими стратегами» — слід не лише «боротися за природу», а за сприятливе та доступне для життя та здоровʼя середовище, активно формувати бачення безпечного і сталого енергетичного переходу, шукати рішення складних викликів.
В контексті теми круглого столу – це поєднання:
Атомна енергія – місток до повної декарбонізації. Відмовлятися від неї зараз – нереалістично для України без ризику зриву енергосистеми або збільшення викидів. Але довгостроково – її роль можна зменшувати в міру розвитку ВДЕ та технологій зберігання.
Чи може Україна без атомної енергії? Станом на зараз – ні.
Атомна енергетика в Україні забезпечує понад 50% електроенергії (залежно від року і ситуації). Це стабільне джерело базового навантаження (тобто працює постійно, незалежно від погодних умов), безвуглецеве джерело електроенергії (немає CO₂ під час виробництва електроенергії).
Проблеми атомної енергетики, які хвилюють екологів:
Аналіз міжнародного досвіду показує кілька цікавих трендів у світі, які демонструють, як різні країни підходять до декарбонізації та ролі атомної енергії:
1) У Франції роблять ставку на атомку. ~70% електроенергії генерується з атомних станцій. Планують побудову 6 нових реакторів EPR2 до 2050 року та розробку SMR (малих модульних реакторів). При цьому активно інвестують у ВДЕ (сонце, вітер), але не зменшують атомку, бо вона є основою стабільності системи. Франція бачить атомну енергетику як ключовий елемент декарбонізації та енергетичної незалежності (особливо від газу).
2) Німеччина – повна відмова від атомки. Закрили всі АЕС у 2023 році. В Енергетичній стратегії – максимальний розвиток ВДЕ (сонце, вітер), використання газу як перехідного палива (але це спричинило критику через залежність від рф, зараз шукають альтернативи) і масштабне впровадження систем зберігання енергії та гнучких резервів.
Проблеми: під час енергетичної кризи (2022-2023) довелося більше спалювати вугілля та висока ціна енергії та нестабільність в певні періоди.
3) США – гібридна модель. Має велику кількість АЕС (~18-20% електроенергії). Розвивають ВДЕ, але не відмовляються від атомки.Інвестиції в нові реактори та SMR, наприклад проєкт NuScale (малі модульні реактори). Політика підтримки декарбонізації включає пільги для ВДЕ, розробку чистих технологій (водень, CCS), підтримку атомної енергетики як частини декарбонізації.
4) Японія – повернення до атомки після Фукусіми. Після Фукусіми (2011) зупинили більшість АЕС. Проте через енергетичну кризу поступово перезапускають реактори. Ставлять за мету 20-22% електроенергії з АЕС до 2030 року. Також активно розвивають ВДЕ та зберігання енергії, але визнають, що без атомки стабільність системи складно забезпечити.
5) Великобританія – атомка як частина декарбонізації. 15% електроенергії – атомна. Планують побудувати нові реактори (зокрема, Hinkley Point C). ВДЕ швидко зростає (особливо офшорні вітряки). Розробляють SMR у партнерстві з Rolls-Royce. Бачать комбінацію атомки та ВДЕ як оптимальний шлях до Net Zero 2050.
Що це означає для України?
В рамках ділового візиту учасники також мали можливість оглянути недобудований енергоблок №3, де йдуть ремонтно-відновлювальні роботи, обладнання хімводоочищення та машзалу енергоблоку №1
Прес-служба PAEW