Search
Generic filters
Вхід в кабінет

Час вимагати дій: ОВД, очищення інфільтрату та рекультивація полігонів для безпеки громад

ОЛЕКСІЙ МЯСОЄДОВ, технолог, операційний директор Esmil Process Systems Ltd

Полігони твердих побутових відходів (ТПВ) в Україні залишаються одним із найскладніших елементів комунальної інфраструктури. Для більшості громад саме полігон — найближче джерело екологічного ризику: забруднення ґрунтів, ґрунтових вод, неприємні запахи, підтоплення, ризики займання та техногенні загрози.

Ситуація ускладнюється тим, що значна частина полігонів працює без чинних дозволів, без проєктних рішень, які відповідають сучасним вимогам, і, відповідно, без належного контролю за інфільтратами та газоутворенням. У таких умовах громади опиняються в зоні постійного екологічного навантаження.

❗️ Масштаби проблеми неналежного захоронення твердих побутових відходів можна проілюструвати простим порівнянням: якщо для Європейського Союзу норма кількості сміттєвих полігонів — до 500 на країну, то в Україні станом на 2024 рік лише санкціонованих полігонів налічувалося 6,5 тисячі, чверть із яких не відповідає екологічним стандартам. Ще понад 35 тисяч звалищ — стихійні, вони не мають жодних правових підстав для свого існування та просто забруднюють довкілля.

Під сміттям перебуває цілих 7% території нашої країни, а це як площа невеличкої європейської країни.

Крім величезних об’ємів несортованих відходів та стихійних сміттєзвалищ, Україна поступається більшості країнам Європейського союзу й неналежною експлуатацією наявних полігонів.

Ігнорування на державному рівні питання захоронення відходів триває ще з радянських часів. Більшість санкціонованих наявних полігонів дісталися нам у спадок від Союзу. По-хорошому, ці сміттєзвалища мали б вже давно закрити та рекультивувати. Часто їх експлуатували або й досі експлуатують без дотримання будь-яких норм. Там продовжують накопичувати сміття, і це, безумовно, загрожує довкіллю і здоров’ю людей, які живуть поблизу таких звалищ.

Але їх продовжують експлуатувати й досі без дотримання норм.

Без проєктної документації та ОВД немає гарантованого виконання мінімальних інженерних рішень: гідроізоляції, систем збору інфільтрату та фільтрату, дегазації, зон санітарного контролю.

В процесі експлуатації та після неї в полігоні ТПВ активно розкладаються побутові відходи, в результаті чого підвищується негативний вплив на навколишнє середовище, а саме:

        • утворення викидів небезпечних хімічних елементів в атмосферу;
        • утворення інфільтрату.

Інфільтрат – речовина, а саме стічні води, які утворюються в результаті інфільтрації (потрапляння) атмосферних опадів у тіло полігону, концентруються та осідають в підошві полігона. Його особливістю є те, що інфільтрат в першу чергу являться водним розчином, але при цьому має складний хімічним склад. Даний розчин досить легко впізнати, оскільки вона супроводжується яскраво вираженим різким неприємним запахом, а за кольором – темно-коричневий.

Атмосферні опади, мігруючи через товщу побутових відходів контактують з ними, або з продуктом їхньої, з такими як: важкі метали, органічні та неорганічні сполуки.

Основним джерелом утворення інфільтрату являється не тільки атмосферні опади, а й дренажні води, які необхідні задля запобігання пилоутворення та горіння полігона ТПВ.

В полігонах-звалищах, які не обладнані системами збору, відведення, утилізації інфільтрату та протифільтраційними бар’єрами, не перешкоджають та не утримують інфільтрат від можливості міграції його під тіло звалища до ґрунту, далі в ґрунтові та підземні води. Дана міграція та потрапляння інфільтрату до підземних та ґрунтових вод супроводжується перенесенням всіх токсичних елементів, продуктів їх розкладу до водного горизонту тим самим значною мірою знижуючи якість ґрунтових та підземних вод, а в великих об’ємах роблячи її екологічно небезпечною для життя та використання людей і тварин. Окрім токсичних елементів інфільтрат може переносити органічні сполуки , патогенні організми та яйця гельмінтів.

В основному погіршення екологічного стану підземних, ґрунтових та поверхневих вод в зоні впливу полігона ТПВ або звалища припадає на його інфільтрат та його складові.

В середньому до складу інфільтрату входять такі речовини і в таких кількостях:

        • завислі речовини в кількості 6-8 мг/л;
        • органічні речовини, в еквіваленті 7840 мгО2/л БСК5;
        • нітрати в кількості 10583 мг/л;
        • хлориди в кількості 5000-8000 мг/л.

Інфільтрат характеризується високим вмістом багатьох важких металів, а саме:

        • плюмбум, перевищення ГДК в 55 разів;
        • кадмій, перевищення ГДК в 38 разів;
        • манган, перевищення ГДК в 3 рази;
        • хром, перевищення ГДК в 2,4 рази та інші.

Найбільший об’єм забруднюючих речовин інфільтрату полігона ТПВ органічні речовини. Серед неорганічних речовин в складі інфільтрату переважає натрію хлорид, він складає 75 % від загальної суми розчинених солей, а його вміст корелюється від 9 до 13 г/л.

У полігоні ТПВ стабільною є фаза метаногенезу, оскільки про це свідчать високі значення ХСК, БСК5, БСК5. Через відсутність пункту сортування побутових відходів, де можливо вилучати цінні ресурси, наприклад метали – ми отримуємо на виході з полігона ТПВ інфільтрат в складі якого велика кількість важких металів, оскільки метали кородуючі утворюють комплексні сполуки (більш складніші та токсичні) разом із органічними лігандами – продуктами біохімічного розкладання органічних речовин в тілі полігона.

Як інфільтрат забруднює територію громади?

Міграція у ґрунт і ґрунтові води

У більшості українських полігонів відсутня водонепроникна основа, яка повинна затримувати перколяцію токсичної рідини. За відсутності протифільтраційного бар’єра інфільтрат:

        • просочується у підґрунтові шари,
        • мігрує разом із підземними потоками,
        • створює «плюми» забруднення, які можуть досягти колодязів і свердловин громади.

Забруднення поверхневих водойм

Дренажні води, що не відводяться, накопичуються у відкритих картах або стікають у балки та русла, погіршуючи якість води у ставках, річках, меліоративних каналах.

Деградація ґрунтів

Після потрапляння інфільтрату, ґрунт:

        • набуває високої концентрації солей і токсичних елементів,
        • втрачає родючість,
        • може становити небезпеку для вирощування сільгосппродукції.

Інфільтрат — це не «тимчасова проблема», а довгострокове накопичення токсинів, яке здатне руйнувати екосистеми 20–40 років після закриття полігону.

Що можуть робити громади вже сьогодні?

Вимагати проходження процедури ОВД. ОВД змушує оператора:

        • описати шляхи міграції інфільтрату,
        • провести аналіз вод,
        • розробити план мінімізації впливів,
        • визначити точкові заходи (очисні станції, гідроізоляція, дренаж).

Контролювати якість підземних вод. Регулярні проби у свердловинах спостереження — обов’язковий елемент захисту громади.

Підтримувати встановлення систем очищення інфільтрату:

        • зворотний осмос,
        • біологічні лагуни,
        • адсорбційні методи,
        • комбіновані установки очищення.

Ці технології дозволяють частково або повністю знешкодити інфільтрат.

Вимагати рекультивації старих полігонів. Після заповнення полігон не стає безпечним — інфільтрат утворюється ще десятки років.

Які технології знешкодження інфільтрату ТПВ представлені на сьогодні?

Хоча полігони неможливо «переробити» у сучасні санітарні комплекси без повного перепроєктування, проходження ОВД і встановлення систем очищення інфільтратів — це реальний шлях зменшити екологічний тиск на громаду.

Оскільки інфільтрат змінюється у часі, залежить від сезону та віку полігону, а також містить одночасно високі концентрації органічних речовин, сполук азоту, солей, важких металів та мікрозабрудників, ефективне очищення інфільтрату майже ніколи не є однією універсальною технологією чи системою. Це завжди комбінація методів, підібрана під конкретний полігон і його потоки.

➡️ Традиційні рішення, що давно існують на ринку

На більшості полігонів, особливо тих, що будувалися десятиліттями раніше, застосовують так звані традиційні методи. Вони добре відомі, прості, інколи не потребують високих капітальних витрат, але мають системні обмеження, які стають критичними при необхідності досягати сучасних норм скидання.

Лагуни/накопичувачі (випаровування, усереднення)

Переваги:

        • низькі капітальні витрати;
        • здатність «гасити піки» концентрацій через усереднення;
        • простота експлуатації.

Недоліки:

        • не очищують, а лише акумулюють проблему;
        • ризик підтоплень, переливів, витоків, запахів;
        • сезонність і некерованість процесів;
        • накопичення токсичних компонентів у донних відкладеннях.

Увага! Це рішення може бути лише тимчасовим елементом системи, але не є очищенням!

Біологічні методи: аерація, SBR та MBR біореактори

Переваги:

        • добре працюють для нових полігонів з високою біорозкладною органікою;
        • можуть ефективно знижувати БСК/ХСК та амоній при правильному режимі.

Недоліки:

        • низька ефективність на старих полігонах;
        • потрібен суворий контроль процесу, висока кваліфікація працівників;
        • високі енергетичні витрати;
        • погано справляються з солями, токсичними домішками, мікрозабрудниками;
        • виникає надлишковий мул, який треба додатково обробляти та утилізувати.

Фізико-хімічні методи: коагуляція/флокуляція, адсорбція, окиснення

Переваги:

        • швидкий ефект;
        • простота експлуатації;
        • можуть суттєво покращити якість інфільтратів за невеликих капітальних та експлуатаційних витрат;
        • ідеальні у якості попереднього очищення.

Недоліки:

        • витратні реагенти;
        • утворення осадів (шламів);
        • не вирішують питання солей та високої мінералізації.

Термічні методи: випаровування, спалювання

Переваги:

        • технологічно прості рішення;
        • може давати дуже чистий конденсат.

Недоліки:

        • високі енерговитрати;
        • складна робота з концентратом/солями;
        • економічно невигідно для більшості громад.

Класичні технології є важливими, часто незамінні як частина технологічної схеми, але самі по собі не гарантують стабільне досягнення сучасних екологічних норм, та доволі часто не є економічно доцільними.

➡️ Мембранні рішення для полігонів

За останні 10-15 років розвиток мембранних технологій зробив те, що ще недавно здавалося нереальним: компактні та мобільні установки, невисока вартість, стабільна якість очищеної води, та робота за змінних концентраціях.

Сьогодні мембранні технології розглядаються як одні з найкращих доступних технологій (НДТ, англ. Best Available Technology, BAT) для очищення інфільтрату, особливо у комбінації з класичними методами що використовуються у якості попереднього очищення.

Мембранна індустрія за останні роки зробила великий крок у розвитку: 

        • мембрани почали бути стійкішими до забивання, почали використовуватися специфічні матеріали для різних галузей та типів стоків. Зокрема цвітерйонні модифікації значно знижують налипання органіки та утворення біоплівок, зменшують необхідність чищення та подовжують цикли роботи.
        • з’явилися хімічно тривкі матеріали, 
        • автоматизувалися та вдосконалилися системи промивання та чищення (англ. Cleaning-In-Place, CIP),
        • суттєво зменшилися капітальні та експлуатаційні витрати,
        • досягнення в дизайні матеріалів та установок дозволили створити доволі компактні системи.

Суперфільтрація (СФ, англ. Superfiltration, SF) 

Дає стабільне видалення завислих речовин, колоїдів, біомаси, частини органічних речовин і захищає подальші етапи очищення.

Зворотний осмос (ЗО, англ. Reverse Osmosis, RO) 

Здатен прибрати солі, амоній, нітрати, важкі метали, мікрозабрудники, забезпечуючи високу якість води достатньої для скидання на рівні найсуворіших вимог.

Сучасні розробки дозволили змінити поверхню мембран як тих що використовуються для СФ, так і для ЗО. На сьогодні, цвітерйонні гібридні поверхні мембран зробили їх придатними та ефективними для надійної роботи з інфільтратами. 

➡️ Гібридні рішення: поєднання мембран з традиційними методами

Успіх мембранних технологій для очищення інфільтратів у першу чергу досягається завдяки їх розумному поєднанні з класичними методам; окремо вони не можуть застосовуватися ефективно. Вони забезпечують високу кінцеву якість води усуваючи навіть найскладніші забрудники, у той час коли традиційні методи легко видаляють більших простих забрудників на попередніх етапах очищення, значно підвищуючи економічну ефективність та надійність всього процесу.

Схема 1. Універсальна гібридна технологічна схема

Застосування: найбільш універсальна схема для молодих полігонів зі змінним складом інфільтрату.

Як працює:

        • усереднення гасить коливання;
        • СФ видаляє завислі (колоїдні) речовини та частину органічних сполук, захищає подальшу стадію ЗО;
        • ЗО забезпечує високу якість очищеної води;
        • Подальші стадії ЗО або поглиблені процеси окиснення (ППО, англ. Advanced Oxidizing Processes, AOP), у разі недосягнення норм за окремими показниками.

🔎 Приклад: у місті Луцьк була введена в експлуатацію контейнерна двоступенева система  ЗО продуктивністю до 50 м³/добу для очищення інфільтрату (червень 2024). Це дуже важливий прецедент саме для українських громад який доводить що технологія працює і може бути впроваджена у сьогоднішніх реаліях України.

Схема 2. Для високого вмісту азоту

Застосування: полігони з високим вмістом сполук нітрогену (найчастіше, амонію).

🔎 Приклад: Подібні рішення активно та давно застосовуються у світі, зокрема в Європі. Є приклади довготривалої роботи МБР систем для інфільтрату з 2000-х років, що показує надійність технології в реальних умовах, але на даний момент такі системи не є найбільш енергоефективними та часто потребують доочищення за допомогою стадії ЗО.

Схема 3. Для більш старих та забруднених інфільтратів

Застосування: «важкі» інфільтрати з високим показником забарвленості, завислими, гуміновими речовинами.

🔎 Приклад: Широко розповсюджені у світі, особливо для старих полігонів середніх та малих міст.

Схема 4. Індивідуальні рішення

Застосування: залежно від складу, технологічний процес може бути індивідуально підібрано з метою максимальної відповідності застосованих технологій наявним забрудникам за найменших капітальних та експлуатаційних витрат.

🔎 Приклад: Комунальний полігон у Шотландії, що було виведено з експлуатації, але який досі продовжує генерувати інфільтрат у кількості 100 м3/доб. Застосована спрощена технологія включає у себе фільтр із засипкою (пісковий фільтр), з наступними двома послідовними стадіями зворотного осмосу з модифікованими (цвітерйонними) поверхнями. За нижчих капітальних витрат, технологія дозволяє зменшити усі необхідні показники до локальних норм:

Параметр

Інфільтрат, мг/л

Вихід, мг/л

Амоній

418

4,57

ХСК

1840

50,0

Мінералізація

7910

60,0

Загальний органічний вуглець

184

0,700

Залізо

0,747

<0,01

📌 Проблема концентратів

Важливим елементом роботи мембранних систем очищення є утворення концентратів. Саме концентрат часто є головним аргументом проти застосування мембран. 

На щастя, утворення концентратів не створює проблем для полігонів: концентрат може повертатися до тіла полігону, при цьому його відносно мала кількість не створює додаткових навантажень на систему; частина речовин адсорбується на відходах, а інша розбавляється дощем. 

Ось уже кілька десятиріч такий підхід використовується на очисних спорудах очищення інфільтратів в Європі, США та Канаді (де така технологія застосовується найчастіше), а тривалі дослідження не показали будь-якого помітного впливу на якість інфільтрату, тому акумулюванням забрудників в даному випадку можна знехтувати.

📌 Контейнерні рішення як ефективне рішення для громад в умовах сьогодення

Для адміністрацій міст і громад головні бар’єри завжди є ті самі: час, бюрократія, складність та вартість будівництва й обслуговування. Саме тому контейнерний дизайн є однією з найуспішніших типів реалізації сучасних проєктів очищення інфільтрату:

        • швидке будівництво, монтаж та запуск;
        • мінімальні площі;
        • можливість масштабування (додавання модулів);
        • заводська готовність, стандартизація якості;
        • можливість релокації або модернізації.

Тому сьогодні контейнерні очисні споруди є інструментом, що дозволяє малим і середнім громадам робити те, що раніше було доступно тільки великим містам.

📌 Поточна ситуація в Україні

Звісно, що рекультивація, ОВД та модернізація полігонів є складними процесами. Але в сучасній реальності відповідальність за здоров’я людей, тварин та стан довкілля лежить саме на громадах, а інфільтрати полігонів є одним з найбільш небезпечних та тривалих джерел забруднення ґрунтів та водойм.

Коли інфільтрат перестає потрапляти в ґрунт, воду й балки це призводить до:

        • зменшення концентрації токсичних речовин у підземних водах;
        • зменшення неприємних запахів;
        • зменшення ризиків для майбутніх поколінь, тварин і екосистем;

Це є реальний крок до відповідності загальноєвропейському рівню екологічної безпеки та сталому розвитку громад і підвищення якості життя. І саме сучасні технологічні рішення що поєднують мембранні та класичні технології, робить цей крок технічно простим, швидким і масштабованим.

Група компаній Esmil розробляє та впроваджує контейнерні й модульні рішення для очищення інфільтрату полігонів, орієнтуючись на сучасні вимоги екологічної безпеки та стандарти ЄС. 

Основу таких систем складають флотація, СФ та ЗО технології, що забезпечують керовану, передбачувану та стабільну якість очищення. У флотаторах та мембранних системах Esmil застосовано найкращі доступні сьогодні технічні рішення, що поєднують результати власних напрацювань, світових досліджень та практик у галузі та враховують специфіку полігонного інфільтрату. Це робить такі установки максимально ефективними та надійними саме для цієї задачі і тому вони можуть бути успішно застосовані на полігонах України.

За останні роки, у своїх лабораторіях Esmil також провела низку досліджень з придатності наявних на ринку мембран та їх ефективності для застосування на інфільтратах. Окрему увагу компанія приділяє новому поколінню мембранних рішень, зокрема цвітерйонним стійким до забивання мембранам, які сприяють більш стабільній роботі, довшим циклам між промиваннями, нижчими експлуатаційними витратами, та підвищеній ефективності зі складними стоками, такими як інфільтрати полігонів ТПВ і є рекомендованими до застосування для очисних споруд інфільтратів.

Сьогодні полігони можуть перестати бути джерелом прихованої загрози для ґрунтів і водних ресурсів, адже перевірені технології вже існують і вони надійно працюють по всьому світу, включно з Україною. 

Ключовий підхід полягає у проведенні детального підготовчого етапу, що може включати збирання даних щодо якості інфільтрату, проведення лабораторних та пілотних тестів; на базі цих даних можна провести детальний інжиніринг та розробити ефективну технологічну схему яка б розумно поєднувала класичні етапи попереднього очищення з сучасними мембранними системами, які забезпечують стабільне очищення навіть за складного та змінного складу інфільтрату. 

Водночас контейнерні рішення роблять впровадження простішим; вони є компактні, масштабовані й можуть бути введені в роботу у стислий термін. 

Це означає, що громади України здатні реально покращувати якість довкілля вже сьогодні, забезпечуючи безпечніше життя для людей та тваринного світу теперішніх та майбутніх поколінь.

УВАГА! Цей матеріал є невід’ємною частиною цифрового журналу «Sustainability Leaders Guide» №1/2026

Хочете завжди тримати руку на пульсі?

👉 Оформіть передплату на журнал «Sustainability Leaders Guide» на 2026 рік — для всієї команди вашого підприємства

Замовити передплату можна, звернувшись:

      • 0 800 330 351 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів)

або

      • (063) 441-23-58, i.plugareva@ukraine-oss.com
      • (098) 999-63-12, a.moroz@ukraine-oss.com
      • (067) 110-71-73, (093) 787-29-64, v.tymoshenko@ukraine-oss.com
Banner close