Раніше технічні паспорти відходів розроблялися відповідно до ДСТУ 2195-99 «Паспорт відходів. Основні положення». Ця практика застосовувалася переважно в рамках Порядку ведення державного обліку відходів (попередні редакції), а також для потреб екологічної інспекції, дозвільних процедур та звітності.

Проте з моменту набуття чинності нової редакції законодавства — Закону України «Про управління відходами» — підходи до класифікації, ідентифікації та обліку відходів змінилися. В законі та в підзаконних нормативно-правових актах, що його деталізують (зокрема, Порядку ведення обліку відходів, затвердженому наказом Міндовкілля від 26.11.2024 № 1534), не передбачено обов’язку щодо розроблення або погодження технічних паспортів на відходи.

Водночас, раніше розроблені технічні паспорти можуть мати інформаційну цінність.
Зокрема, дані з них можуть бути використані при:

• • • первинній ідентифікації та класифікації відходів за новим Національним переліком відходів;
    • визначенні фізико-хімічних властивостей відходів;
    • оцінці небезпечних характеристик, за умови актуальності інформації;
    • формуванні записів у формі первинного обліку відходів.

Розроблення технічних паспортів за ДСТУ 2195-99 є необов’язковим у межах чинного законодавства, але може застосовуватись добровільно як довідковий або допоміжний інструмент класифікації й внутрішнього екологічного управління на підприємстві.