Всеукраїнське дослідження PAEW-2024 «Громади і відходи»: презентовано результати
Саме ці питання були дослідженні PAEW в межах Всеукраїнського дослідження «Громади і відходи»
Учасники дослідження:
Які результати отримано:
МВВ: статус управління
МВВ – місце видалення відходів
На даний час в країні обліковується більше 5 тис. діючих місць видалення відходів (МВВ), більшість яких використовується для розміщення побутових відходів.
У відповідності до вимог нормативних і технічних документів МВВ – це спеціально відведені місця чи об’єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), які передбачають спеціальне інженерне облаштування, спроможне забезпечити санітарне та епідемічне благополуччя населення, екологічну безпеку навколишнього природного середовища, запобігати розвиткові небезпечних геологічних процесів і явищ.
Більше 5 тисяч МВВ по країні, сотні МВВ по областях – це дійсно спеціально облаштовані споруди, експлуатація яких здійснюється безпечно, чи це легалізовані сміттєзвалища, які розміщені стихійно без врахування будівельних, інженерно-геологічних, гідрологічних вимог?
Кількість отриманих дозволів на здійснення операцій з оброблення відходів (4 шт) свідчить, що у більшості випадків МВВ це стихійні сміттєзвалища, легалізовані шляхом оформлення паспорту МВВ.
Порядок ведення реєстру МВВ, у т.ч. коректність визначення рівня екологічної безпеки МВВ, для довкілля та здоров’я людини, повідомлення власників МВВ про необхідність складання паспортів МВВ, їх ревізії, оновлення даних контролюється Держеконспекцією.
Проте за 5 років (2019-2024) перевірку за даним питанням здійснено лише одним міжтериторіальним органом Держекоінспекції України – Державною екологічною інспекцією Південного округу в частині здійснення повноважень Запорізькою та Херсонською ОВА.
Тобто, ми маємо тисячі легалізованих стихійних сміттєзвалищ, відносно яких навіть не контролюється коректність визначення рівня екологічної безпеки МВВ, необхідність ревізії МВВ, оновлення даних паспортів МВВ.
Також, до повноважень органів місцевого самоврядування належить управління несанкціонованими сміттєзвалищами, яких більше 7 тисяч.
Ця цифра – вирок нашій культурі управління відходами як на рівні пересічного громадянина, так і на рівні державного та місцевого управління.
Ця цифра – констатація неналежної організації управління відходами в населених пунктах та низької культури управління відходами у населення (для всіх (мешканців, представників влади) нормально бачити побутове сміття в лісах, посадках, ярах, річках).
Крім Держекоінспекції, контрольними, превентивними повноваженнями наділена Спеціалізована екологічна прокуратура.
Впродовж 2024 року СЕП було зареєстровано 296 кримінальних проваджень, пов’язаних з порушеннями у сфері управління відходами, у т.ч. побутовими, та скеровано до суду 56 обвинувальних актів.
Потенційно, в силу різних причин (навантаження, відсутність кадрів), лише одне з 25 несанкціонованих сміттєзвалищ потрапляє в поле зору СЕП, та відносно одного з п’яти порушених кримінальних проваджень формується обвинувальний акт.
При цьому, в окремих регіонах наявна інфраструктура та об’єкти управління відходами.
Окремо зупинимось на Луцькій МР, яка у відповідь на запит скромно повідомила про відсутність передбаченої Законом України «Про управління відходами» системи роздільного збору відходів, проте маючи таку систему.
Це станція сортування «Чистий Луцьк». Як приклад, уваги заслуговує і м. Хмельницький.
Проте, у порівнянні з нашими сусідами, приклади належно облаштованих і доступних сортувальних станцій поодинокі і лише одиниці громад здійснюють вилучення сировинно цінних компонентів.
З такою поточною ситуацією аналогічні і перспективи.
На даний час жодна обласна громада в силу різних причин не має Регіонального плану управління відходами. Відповідно, відсутні і місцеві плани.
Підводячи підсумки ми констатуємо:
Станом на жовтень 2024 року, в переважній більшості, ми констатуємо, що наша культура поводження з відходами в Україні низька, а КПІ посадових осіб не виконано.
