ЕКО-РАДАР: запитують громади. Дайджест за листопад
Війна принесла громадам не лише руйнування будівель і доріг, а й складні виклики для довкілля: забруднена вода, небезпечні відходи, пошкоджені ліси, зміни у водному режимі та кліматичні ризики. Щодня місцева влада і мешканці стикаються із запитаннями, на які важко знайти готові відповіді.
ЕКО-РАДАР — це консультаційна платформа від PAEW для підприємств, органів місцевого самоврядування та активних громадян, де можна поставити будь-яке практичне запитання щодо екологічного законодавства, дозволів, ОВД, управління відходами, будівництва, охорони природи тощо — і швидко отримати перевірену відповідь від фахівців: екологів, проектувальників, юристів.
Маєте питання – поставте їх у формі ↓
🔎 СИТУАЦІЯ 1:
Що робити, якщо на території громади пересохла річка або зникло джерело водопостачання?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Якщо річка чи джерело водопостачання раптово пересохло, громада має діяти системно:
Ситуація, коли річка або джерело водопостачання раптово пересихає, потребує швидкої, але системної реакції громади. У таких випадках важливо не лише вирішити проблему з водопостачанням, а й зрозуміти її природу, зафіксувати наслідки та запобігти повторенню.
⇒ Визначення причин
Першим кроком є з’ясування, чи має зникнення води природний або антропогенний характер. Це може бути наслідком посухи, зміни русла, кліматичних коливань або ж результатом людського втручання — надмірного водозабору підприємствами, перекриття русел, меліораційних робіт чи незаконного створення ставків. Для цього громада має звернутися до відповідного басейнового управління водних ресурсів (БУВР), яке володіє даними гідрологічного моніторингу. Якщо поблизу діють підприємства чи фермерські господарства, варто перевірити наявність у них дозволів на спеціальне водокористування, як це передбачено статтями 44–49 Водного кодексу України.
⇒ Фіксація факту пересихання
Будь-які подальші дії неможливі без документального підтвердження факту зникнення води. Місцева рада створює комісію за участю представників екологічної інспекції, ДСНС, БУВР і старост, проводить обстеження території, здійснює фото- та відеофіксацію, складає акт обстеження з описом ситуації та координатами місця. Такий акт разом з інформаційним повідомленням направляється до обласної військової адміністрації та Міндовкілля для подальшого реагування.
⇒ Забезпечення тимчасового водопостачання
Поки триває з’ясування причин, громада має подбати про забезпечення населення питною водою. Для цього можна залучити ДСНС або комунальні служби, які організують підвіз технічної чи питної води. У випадку тимчасового використання свердловин або колодязів допускається встановлення насосів, але без зміни глибини чи дебіту без погодження з Держгеонадрами. Якщо ж підземне джерело втратило дебіт, необхідно звернутися до цього ж органу для оцінки запасів і відновлення водозабору.
⇒ Оцінка екологічних наслідків
Повне пересихання річки може свідчити про локальну екологічну катастрофу. Тому громада має ініціювати залучення експертів — гідробіологів та екологів — для оцінки стану водної екосистеми. Отримані дані використовуються для розрахунку шкоди відповідно до методик Міндовкілля (наказ № 389 від 20.07.2022). Результати оформлюються у звіті або довідці, що може стати підставою для подання заявок на екологічні програми чи гранти.
⇒ Планування відновлювальних заходів
Після встановлення причин громада розробляє План заходів із відновлення водного об’єкта. Він може включати розчищення русел після погодження з Держводагентством, створення захисних смуг та зелених буферів, впровадження водозберігаючих технологій у комунальних підприємствах і фермерських господарствах. Також громада може долучатися до державних і міжнародних програм — «Відновлення малих річок» або «Природоорієнтовані рішення для громад».
⇒ Профілактика та моніторинг
Щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому, необхідно налагодити локальний моніторинг рівня води — за допомогою простих сенсорів або систем типу ЕКО-РАДАР. Кожен водний об’єкт громади повинен мати паспорт, а у екобюджеті громади слід передбачити витрати на моніторинг і відновлення водних ресурсів. Паралельно варто проводити інформаційні кампанії серед населення про раціональне споживання води під час посухи.
🔎 СИТУАЦІЯ 2:
Як законно влаштувати водозабір для аварійного водопостачання?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Аварійний водозабір — це тимчасовий, але юридично регульований механізм, який дозволяє громаді забезпечити населення водою без порушення природоохоронних норм. А саме:
Щоб уникнути ризиків штрафів і забезпечити санітарну безпеку, громада повинна діяти поетапно та у тісній взаємодії з контролюючими органами.
⇒ Визначення типу і призначення водозабору
Передусім необхідно чітко визначити, для яких цілей створюється водозабір: для питного, технічного, протипожежного чи господарського водопостачання. Так само важливо одразу встановити тип джерела — поверхневого (річка, ставок, канал) або підземного (свердловина, колодязь).
Для аварійного водозабору закон допускає спрощений підхід, однак будь-які роботи мають бути погоджені з уповноваженими установами. Інакше водокористування може бути кваліфіковане як самовільне, що передбачає відповідальність згідно зі ст. 110 Водного кодексу України.
⇒ Попереднє обстеження території
Перш ніж розпочати облаштування водозабору чи буріння свердловини, громада має провести мінімальне гідрогеологічне обстеження території. Воно допомагає встановити глибину залягання водоносного горизонту, оцінити потенційні ризики забруднення та зрозуміти, чи є джерело стабільним.
Важливо перевірити, чи не потрапляє запланований водозабір у зону санітарної охорони інших питних джерел. Додатково варто звернутися до Держгеонадр, щоб з’ясувати, чи існують поруч зареєстровані надрокористувачі або родовища вод.
⇒ Дозвільні документи: спрощена процедура
Процедура оформлення залежить від обсягів водозабору. Якщо громада планує використовувати до 5 м³ на добу, дозвіл на спеціальне водокористування не потрібен (ст. 48 ВКУ). У разі більших обсягів необхідно отримати дозвіл у територіальному органі Держводагентства (БУВР). Для цього подається невеликий пакет документів: заява, коротке обґрунтування, схема розташування водозабору, погодження з органом місцевого самоврядування. Якщо мова про підземні води — також потрібен дозвіл на користування надрами від Держгеонадр.
Строк розгляду становить до 30 днів, а у воєнний час можливі скорочені процедури згідно з постановами КМУ.
⇒ Санітарні вимоги до аварійного водозабору
Навіть тимчасовий водозабір повинен відповідати санітарним нормам. Перед введенням його в експлуатацію громада організовує створення зони санітарної охорони (тимчасової або постійної). Зона першого поясу має бути огороджена, вільна від потенційних джерел забруднення — вигрібних ям, складів, автомийок тощо.
Обов’язково проводиться лабораторний аналіз води за основними хімічними та мікробіологічними показниками. Після цього виконавчий комітет громади затверджує акт введення аварійного водозабору в експлуатацію.
⇒ Експлуатація та моніторинг
Подальша робота водозабору має здійснюватися під відповідальністю визначеної особи або комунального підприємства. Потрібно вести журнал обліку забору води з фіксацією дат та обсягів, а також забезпечувати періодичний контроль якості — особливо у випадку використання води для питних цілей. Якщо змінюється режим експлуатації чи обсяг водозабору, дозвільні документи необхідно оновити.
🔎 СИТУАЦІЯ 3:
Чи потрібна ОВД для відновлення водопровідної мережі після руйнувань?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Для відновлення водопровідної мережі після руйнувань громадам не потрібно проходити процедуру ОВД, якщо роботи не змінюють масштаб або призначення системи і не впливають на природні водні об’єкти. Натомість громада має діяти у межах водного та містобудівного законодавства, забезпечивши технічну безпеку, якість питної води й документальне підтвердження дотримання екологічних вимог.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» № 2059-VIII, ОВД проводиться для планованої діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля і належить до Переліку видів діяльності, наведеного у додатках 1 і 2 до цього Закону.
Водопровідні мережі як об’єкти інженерної інфраструктури не віднесені до видів діяльності, що підлягають обов’язковій ОВД, окрім випадків, коли вони:
Тобто, звичайне відновлення або реконструкція місцевих водопроводів після руйнувань не потребує проведення процедури ОВД.
Під відновленням розуміють:
Такі роботи підпадають під категорію «поточна реконструкція або ремонт інженерних мереж» і регулюються містобудівним законодавством, а не Законом про ОВД.
Які документи все ж потрібні?
Навіть якщо ОВД не застосовується, громада має забезпечити дотримання екологічних і санітарних вимог:
☝️ ОВД буде потрібна, якщо:
У такому разі проєкт потрібно внести до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, підготувавши звіт ОВД і отримавши висновок уповноваженого органу (Міндовкілля або ОВА).
🔎 СИТУАЦІЯ 4:
Як діяти громаді, якщо після обстрілів залишилися уламки техніки, паливно-мастильні матеріали, зруйновані будівлі з азбестом?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Наявність уламків техніки, паливних матеріалів і будівельних конструкцій з азбестом після обстрілів — це не просто сміття, а небезпечні відходи воєнного походження. Громада має діяти за принципом: фіксуй — ізолюй — повідом — утилізуй законно. Такі дії допомагають уникнути вторинного забруднення території, захистити здоров’я людей і створити правові підстави для подальшого відшкодування збитків державою або міжнародними партнерами.
⇒ Насамперед — зафіксуйте і локалізуйте небезпеку
⇒ Повідомте відповідні служби
Для правильної координації залучіть:
⇒ Класифікуйте відходи правильно
Виявлені залишки зазвичай належать до таких категорій:
Такі відходи не можна захоронювати, спалювати чи вивозити на полігон ТПВ. Їх збір і тимчасове зберігання має відбуватись окремо.
⇒ Організуйте безпечне тимчасове зберігання
До прибуття спеціалізованої організації:
⇒ Зверніться до ліцензованих утилізаторів
Видалення таких відходів здійснюють лише суб’єкти, які мають ліцензію на управління небезпечними відходами.
Якщо у вашому регіоні таких компаній немає, ОВА може організувати централізований збір небезпечних відходів у рамках програм гуманітарного реагування (наприклад, спільно з ПРООН або UNEP).
⇒ Проведіть оцінку екологічної шкоди
Після ліквідації наслідків громада може:
🔎 СИТУАЦІЯ 5:
Чи потрібно робити екологічну оцінку перед запуском відновлених котелень або теплопунктів?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: ОВД потрібна лише тоді, коли реконструкція передбачає зміни, що можуть створювати новий вплив (інший вид палива, збільшення потужності, нова технологія). Якщо ж котельня чи теплопункт відновлюються без змін, то достатньо оновити дозволи та виконати стандартні екологічні процедури.
Якщо відновлення котельні чи теплопункту здійснюється без змін — не збільшується потужність, не змінюється вид палива та не встановлюється нова технологія спалювання, тоді така діяльність зазвичай не потребує проходження процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД).
Водночас, у разі реконструкції із:
Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» (№ 2059-VIII) визначає перелік діяльності та об’єктів, що підлягають ОВД. У сфері енергетики це насамперед:
Тому відновлення невеликих котелень чи теплопунктів зазвичай не входить до цього переліку.
При цьому підприємство зобов’язане забезпечити виконання інших вимог природоохоронного законодавства, зокрема:
Практичні кроки для громади чи підприємства
🔎 СИТУАЦІЯ 6:
Як громаді відкрити офіційний майданчик для збору відходів і отримати дозвіл?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Прийнявши рішення про відкриття майданчика для збору відходів, громаді необхідно:
Після руйнувань, стихійних звалищ або накопичення будівельного сміття громади часто опиняються перед потребою організувати законний, контрольований майданчик для збору відходів. Такий об’єкт дозволяє впорядкувати систему управління відходами, уникнути штрафів і зробити перший крок до створення комунальної інфраструктури управління відходами.
⇒ Визначте, для чого створюється майданчик
Насамперед громада має визначити призначення та масштаб об’єкта:
Від цього залежить, чи буде це майданчик збору відходів (МЗВ) або місце тимчасового зберігання згідно зі статтею 1 Закону України «Про управління відходами» № 2320-IX.
⇒ Обрати земельну ділянку
Майданчик має розташовуватись:
Для цього потрібно:
⇒ Розробити технічне рішення
Проєкт майданчика може бути простим, але має включати:
Проєкт може бути розроблений власними силами КП або замовлений у спеціалізованій організації з дотриманням ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів» (у частині, що не суперечить новому законодавству).
⇒ Отримати дозвіл на провадження діяльності
Для звичайного пункту збору побутових відходів
| Для майданчика тимчасового зберігання або приймання небезпечних / будівельних відходів
|
⇒ Організувати екологічний контроль і звітність
Після відкриття майданчика громада повинна:
🔎 СИТУАЦІЯ 7:
Як оцінити шкоду лісам, які постраждали від пожеж чи мінування?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Оцінка шкоди лісам після пожеж чи мінування починається з офіційної фіксації пошкоджень — створення комісії, фото- і відеофіксації, складання акта обстеження з описом площі, типу пошкоджень і координат. Далі громада має звернутися до Державної екологічної інспекції, яка проводить оцінку наслідків і розраховує збитки за затвердженими методиками.
Такі території становлять не лише екологічну, а й безпекову загрозу, адже міни, хімічні речовини та спалена деревина можуть бути небезпечними роками. Громадам необхідно:
⇒ Фіксувати факт пошкодження і зберігайте докази
Першим завданням громади є офіційна фіксація наслідків:
Якщо ділянка замінована — не заходьте! Фіксацію здійснюють лише після офіційного розмінування або за допомогою безпілотників.
⇒ Звернутися до Державної екологічної інспекції
Відповідно до Постанови КМУ № 326 від 20 березня 2022 року та Наказу Міндовкілля № 167 від 13 квітня 2022 року, ДЕІ уповноважена:
Для попереднього визначення громада може скористатися спрощеним алгоритмом:
Визначити площу пошкоджених насаджень (га) — за даними GPS, кадастрової карти або супутникових знімків.
Визначити категорію лісу (захисний, експлуатаційний, природоохоронний).
Застосувати базову ставку шкоди (з постанови № 665):
Додати коригуючі коефіцієнти: у разі повного знищення, згорання підстилки, втрати гумусу або забруднення — множення на 1,5–3.
Для мінованих територій розрахунок шкоди включає вартість дегазації ґрунту та рекультивації, що становить у середньому 80–120 тис. грн/га.
🔎 СИТУАЦІЯ 8:
Як безпечно зберігати та утилізувати уламки старих трубопроводів, що містять ізоляційні матеріали з невідомим складом?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Уламки старих труб із невідомою ізоляцією потрібно вважати потенційно небезпечними до підтвердження складу лабораторним аналізом. Варто дотримуватися наступних дій:
Поки склад ізоляції не підтверджено лабораторно, відходи вважаються потенційно небезпечними, тому поводження з ними має здійснюватися максимально обережно.
Насамперед необхідно провести обстеження ізоляційних матеріалів, оскільки вони можуть містити небезпечні домішки: азбест, бітумні чи смолисті складові, волокнисті матеріали. Якщо склад невідомий, відбирають зразки та передають до акредитованої лабораторії для аналізу. Це дає можливість встановити хімічний склад, а також визначити клас небезпеки відходів згідно з Національним переліком відходів.
До моменту визначення складу відходів уламки труб і залишки ізоляції необхідно зберігати окремо від інших відходів. Майданчик для тимчасового складування має відповідати вимогам:
Уламки ізоляції або труби з підозрою на наявність азбесту чи інших волокон потрібно складати в герметичні мішки або контейнери, забезпечити маркування з позначкою «відходи з невизначеним складом».
Подальші дії залежать від результатів аналізу:
Усі операції повинні супроводжуватись належною документацією: картками перевезення відходів, а також внесенням даних до ЕкоСистеми.
☝️ Поради експерта:
🔎 СИТУАЦІЯ 9:
Як під час відновлення мостів та дамб врахувати ризики підтоплень і зміни русла річок?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Під час відновлення мостів і дамб потрібно обов’язково враховувати гідрологічні ризики та кліматичні зміни, щоб запобігти підтопленням і руйнуванням у майбутньому.
Безпечне відновлення мостів та дамб неможливе без врахування гідрологічних ризиків, кліматичних змін і екологічних вимог. Грамотне планування знижує ймовірність підтоплень і збитків у майбутньому.
Перед початком будь-яких відновлювальних робіт обов’язково виконуються гідрологічні та геодезичні вишукування. Це дозволяє:
Для достовірності розрахунків використовуються дані ДСНС, Укргідрометцентру, басейнових управлінь водних ресурсів.
При відновленні мостів, дамб та інших споруд ключовим є врахування гідрологічних умов:
☝️ Практичний алгоритм для громад і підрядників:
🔎 СИТУАЦІЯ 10:
Як оформити рекультивацію земель, якщо вони забруднені паливом або вибухівкою?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Рекультивація земель, забруднених паливом або вибуховими речовинами, здійснюється лише після попереднього обстеження, розмінування території та офіційного підтвердження факту техногенного забруднення. Спершу проводиться екологічне обстеження із відбором проб ґрунту та води, за результатами якого складається акт і визначається тип забруднення. Підставою для проведення рекультиваційних робіт є рішення місцевої ради або обласної військової адміністрації, підкріплене лабораторними аналізами.
Процес рекультивації здійснюється на основі спеціально розробленого проєкту, який охоплює технічний етап (очищення, нейтралізацію, планування поверхні) та біологічний етап (відновлення родючості, озеленення). Проєкт підлягає погодженню з територіальними органами Держгеокадастру, Державної екологічної інспекції та ДСНС; у разі необхідності додатково отримується дозвіл на зняття або переміщення родючого шару ґрунту.
Після виконання робіт громада забезпечує контроль їхнього ходу, передає вилучені забруднені матеріали ліцензованим операторам для знешкодження, а завершення рекультивації оформлює актом приймання відновленої земельної ділянки.
Такі землі не можна використовувати ні під посіви, ні під забудову без спеціального очищення. Громадам необхідно:
⇒ Визначити масштаби і тип забруднення
Роботу слід починати з екологічного обстеження території:
Якщо є підозра на наявність мін або боєприпасів — роботи дозволено проводити лише після офіційного розмінування.
⇒ Підтвердити факт техногенного забруднення
Згідно з Постановою КМУ № 554 від 03 серпня 1998 року «Про порядок консервації та рекультивації земель» і Земельним кодексом України (ст. 166), підставою для проведення рекультивації є:
У разі забруднення ПММ доцільно залучити також представників ДСНС, адже такі ділянки можуть бути пожежонебезпечними.
⇒ Розробити проєкт рекультивації
Рекультивація проводиться на підставі проєкту, який складається з двох етапів:
Проєкт розробляється ліцензованою організацією.
⇒ Погодити проєкт і отримати дозвіл
Після розробки проєкт рекультивації погоджується:
Якщо планується зняття або переміщення родючого шару ґрунту, потрібно отримати дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (відповідно до ст. 168 Земельного кодексу).
Термін погодження — до 30 днів. У воєнний час дозволено спрощену процедуру — за рішенням ОВА (Постанова КМУ № 326 від 20.03.2022).
Після погодження громада:
Усі вилучені матеріали (ґрунт, паливо, уламки) повинні передаватися на знешкодження відповідно до Закону «Про управління відходами» № 2320-IX.
А вже після завершення робіт складаються:
Ділянка може бути знята з обліку деградованих земель після підтвердження відповідності санітарним і екологічним нормам.
Цей матеріал є невідʼємною частиною журналу «Sustainability leaders guide» №11, 2025 від «Офісу сталих рішень».
Проєкт реалізується Асоціацією професіоналів довкілля (PAEW) у співпраці з «Офісом сталих рішень», за підтримки Посольства Словенії в Україні та Міністерства закордонних та європейських справ Республіки Словенія.
З питань, що виникають, звертайтеся:
📞 безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів: 0 800 330 351
