ЕКО-РАДАР: запитують громади. Дайджест за серпень
Війна принесла громадам не лише руйнування будівель і доріг, а й складні виклики для довкілля: забруднена вода, небезпечні відходи, пошкоджені ліси, зміни у водному режимі та кліматичні ризики. Щодня місцева влада і мешканці стикаються із запитаннями, на які важко знайти готові відповіді.
ЕКО-РАДАР — це консультаційна платформа від PAEW для підприємств, органів місцевого самоврядування та активних громадян, де можна поставити будь-яке практичне запитання щодо екологічного законодавства, дозволів, ОВД, управління відходами, будівництва, охорони природи тощо — і швидко отримати перевірену відповідь від фахівців: екологів, проектувальників, юристів.
Маєте питання – поставте їх у формі ↓
🔎 СИТУАЦІЯ 1:
Після обстрілу зруйнована нафтобаза і відчутний запах пального у воді зі свердловин. Як швидко і чим перевірити якість води, поки лабораторії недоступні?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: До отримання офіційних результатів аналізів воду категорично заборонено вживати чи використовувати для приготування їжі, навіть після кип’ятіння (нафтопродукти не знешкоджуються термічно). Польові тести та органолептична оцінка — це лише попередня перевірка, що дає підстави для введення обмежень і екстрених заходів, але не замінює лабораторного підтвердження.
Дії в перші години, якщо лабораторії недоступні
1) Припинити споживання води з потенційно забрудненої свердловини або колодязя.
2) Повідомити офіційно:
3) Організувати альтернативне водопостачання (бутильована, привозна вода, колодязі/свердловини з перевірених зон).
Законодавство України не встановлює офіційних «польових» методів, що замінюють лабораторний аналіз, але допускає використання індикаторних методів як попередньої оцінки ризику.
Після всіх виконаних кроків необхідно провести офіційний аналіз у акредитованій лабораторії (Держпродспоживслужба, лабораторії водоканалів, приватні з акредитацією ISO/IEC 17025).
Дослідження обов’язково повинно включати: нафтопродукти, бенз(а)пірен, ароматичні вуглеводні (бензол, толуол, етилбензол, ксилоли), а також нітрати/нітрит, аміак.
Та розробити план відновлення якості води (очищення свердловини, санація, можлива бурова нової).
🔎 СИТУАЦІЯ 2:
На дитячому майданчику залишилася воронка від снаряду. Чи потрібно знімати верхній шар ґрунту або достатньо засипати новим?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Згідно з чинними нормами недостатньо просто засипати воронку новим ґрунтом. Необхідно:
Тільки після цього майданчик можна знову вводити в експлуатацію для дітей.
Відповідно до чинного законодавства України, у разі утворення воронки від вибуху на дитячому майданчику недостатньо просто засипати її новим ґрунтом. Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», Земельний кодекс, а також будівельні та санітарні норми (ДБН Б.2.2-5:2023, ДСП 173-96) зобов’язують вживати заходів для повного усунення небезпечних наслідків вибуху.
Після детонації в ґрунті можуть залишатися небезпечні хімічні сполуки (залишки вибухових речовин, важкі метали), фізичні небезпеки (металеві уламки, фрагменти снарядів) і санітарні ризики, які можуть проникати на глибину до 20–30 см і більше. Засипання новим шаром ґрунту не усуває ці ризики, а лише приховує їх.
Тому спочатку необхідно обмежити доступ до місця вибуху, провести перевірку піротехнічними підрозділами ДСНС, а також за можливості — лабораторний аналіз ґрунту. Забруднений шар слід зняти та вивезти як небезпечні відходи (код 17 05 03* Національного переліку відходів). Лише після цього ділянку можна засипати чистим ґрунтом із підтвердженням безпечності та відновити благоустрій майданчика.
Такий підхід гарантує, що територія буде безпечною для дітей та відповідатиме вимогам законодавства й санітарних норм.
🔎 СИТУАЦІЯ 3:
Частина полів перекопана окопами, ґрунт ущільнений і, можливо, забруднений паливом. Чи варто робити аналіз перед посівом?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Згідно з чинними нормами, перед проведенням посівних робіт на полях, що використовувалися у військових цілях, обов’язково слід провести аналіз ґрунту на нафтопродукти та важкі метали. Це дає змогу:
Відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель» та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», землі, на яких існує ризик забруднення, підлягають обов’язковому обстеженню та у разі підтвердження забруднення — рекультивації. Норми передбачають, що факт забруднення ґрунту має бути підтверджений лабораторними дослідженнями проб, відібраних згідно з ДСТУ, з подальшим визначенням вмісту нафтопродуктів, важких металів та інших небезпечних речовин.
Використання земельних ділянок у військових цілях може призвести до локальних розливів пального, мастил та гідравлічних рідин, а також до ущільнення ґрунту важкою технікою, що негативно впливає на його структуру, водопроникність та аерацію. Навіть за відсутності видимих слідів забруднення нафтопродукти та важкі метали можуть залишатися у верхньому шарі ґрунту, знижуючи схожість насіння, впливаючи на якість та безпечність врожаю.
Проведення аналізу ґрунту перед початком посівних робіт дозволяє своєчасно виявити небезпечні речовини, визначити потребу в рекультиваційних заходах та зафіксувати факт забруднення для можливого відшкодування збитків. Це не лише вимога законодавства, але й гарантія того, що вирощена продукція буде безпечною для споживання та відповідатиме екологічним і санітарним стандартам.
🔎 СИТУАЦІЯ 4:
Як перевірити безпечність продукції з теплиць, якщо поруч були бойові дії?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Згідно з чинним законодавством реалізація або споживання продукції з теплиць, розташованих поблизу зони бойових дій, без підтвердження її безпечності заборонена. Аналіз проводиться як по ґрунту і воді, так і по готовій продукції. Лише після отримання лабораторного підтвердження, що вміст забруднюючих речовин не перевищує гігієнічні нормативи, продукція може допускатися до обігу.
Відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», продукція, що реалізується або використовується в харчуванні, повинна бути безпечною для споживача на всіх етапах виробництва. У разі підозри на забруднення оператор ринку зобов’язаний провести лабораторні дослідження та вилучити потенційно небезпечний продукт з обігу до отримання підтвердження його безпечності. Закон України «Про охорону земель» додатково зобов’язують проводити обстеження ґрунтів і об’єктів, що можуть становити небезпеку, особливо у разі можливого хімічного, радіаційного чи мікробіологічного забруднення.
Державні санітарні правила і гігієнічні нормативи МОЗ встановлюють гранично допустимі рівні вмісту важких металів, залишків пестицидів, нафтопродуктів, нітратів і радіонуклідів у харчовій продукції. Методичні рекомендації МОЗ та Мінагрополітики 2022–2024 років передбачають обов’язковий контроль не лише готової продукції, але й ґрунту та води для зрошення, якщо теплиці знаходяться поблизу зони бойових дій.
Таке розташування створює ризик потрапляння у продукцію важких металів, залишків вибухових речовин, нафтопродуктів, радіонуклідів та патогенних мікроорганізмів. Тому без результатів акредитованого лабораторного аналізу, що підтверджує відповідність гігієнічним нормативам, реалізація або споживання такої продукції є забороненими. Лише після офіційного підтвердження її безпечності вона може допускатися до обігу.
🔎 СИТУАЦІЯ 5:
Після підтоплення колодязі стали мутними зі стороннім запахом. Як очистити воду своїми силами, поки не відновлено централізоване водопостачання?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Згідно з чинними нормами, воду з підтоплених колодязів не можна вживати без попереднього очищення та знезараження. Тимчасові методи (відкачування, чистка, хлорування, кип’ятіння) допоможуть знизити ризики, але остаточне рішення про безпечність можна ухвалити лише після лабораторного підтвердження.
Відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та ДСанПіН 2.2.4-171-10, використання води з ознаками забруднення для питних потреб заборонено до отримання підтвердження її безпечності.
У разі підтоплення колодязів існує високий ризик мікробіологічного та хімічного забруднення, навіть якщо вода виглядає прозорою та не має запаху. У неї можуть потрапити бактерії (E. coli, сальмонели), віруси, паразити, а також нітрати, нафтопродукти чи важкі метали з навколишніх територій. Кип’ятіння знищує більшість патогенних мікроорганізмів, але не усуває хімічних домішок, тому воно не є повноцінною гарантією безпечності.
Роз’яснення МОЗ та Держпродспоживслужби (2022–2024 рр.) наголошують: після підтоплення приватних колодязів споживання води слід припинити до проведення очищення та знезараження, а також до отримання результатів лабораторного аналізу. Лише після офіційного підтвердження відповідності санітарним нормам вода може використовуватися для пиття та приготування їжі. Тимчасові методи (механічне очищення, хлорування, кип’ятіння, використання фільтрів) можуть знизити ризики, але не замінюють повноцінної перевірки у акредитованій лабораторії.
🔎 СИТУАЦІЯ 6:
Чи доцільно встановлювати тимчасові фільтри на джерелах і які прості рішення реально працюють?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Згідно з чинним законодавством, встановлення тимчасових фільтрів є допустимим заходом у НС, але вони повинні застосовуватися лише як проміжний етап перед знезараженням і лише за відсутності явних ознак хімічного забруднення. Для повної впевненості у безпечності води потрібен лабораторний аналіз.
Відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та ДСанПіН 2.2.4-171-10, у надзвичайних ситуаціях дозволяється застосування тимчасових систем очищення води, якщо інші способи забезпечення безпечної питної води недоступні. Такі засоби можуть знизити бактеріологічне та органолептичне забруднення, покращити смак, запах і прозорість води, однак вони не гарантують видалення розчинених хімічних речовин, нафтопродуктів чи важких металів.
Тимчасові фільтри доцільно використовувати за відсутності централізованого чи привізного водопостачання, особливо після підтоплень, обстрілів або інших подій, що створюють ризик мікробного забруднення. Водночас вони не є остаточним засобом очищення — після фільтрації воду необхідно додатково знезаражувати (кип’ятіння, хлорування, спеціальні таблетки). При наявності ознак хімічного забруднення (запах пального, масляна плівка) вода не повинна використовуватися навіть після фільтрації.
Законодавство та рекомендації МОЗ і Держпродспоживслужби підкреслюють: тимчасові фільтри — це лише проміжний захід, який знижує ризики, але не замінює повної перевірки якості води в акредитованій лабораторії.
🔎 СИТУАЦІЯ 7:
Під час демонтажу зруйнованих будинків виявлено шифер і труби з підозрою на азбест. Як безпечно їх зібрати і куди подіти, якщо перевізники не працюють?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Згідно з чинним законодавством, азбестовмісні матеріали є небезпечними відходами, і навіть за відсутності працюючих перевізників збирання та зберігання має відбуватися з дотриманням правил безпеки:
Відповідно до Закону України «Про управління відходами» № 2320-IX та Національного переліку відходів, будівельні матеріали, що містять азбест, належать до небезпечних відходів (код 17 06 05\*). Законодавство зобов’язує утворювачів таких відходів забезпечити їх безпечне збирання, зберігання та передачу для утилізації або видалення, а також забороняє будь-яке неконтрольоване розміщення чи викидання.
Азбест є канцерогеном: при його руйнуванні утворюються мікроскопічні волокна, які при вдиханні можуть спричинити азбестоз, рак легенів або мезотеліому. Навіть короткочасний контакт без належного захисту становить серйозну загрозу здоров’ю, особливо для дітей та людей із захворюваннями дихальних шляхів.
За відсутності можливості передати відходи ліцензованому перевізнику, тимчасові заходи мають бути спрямовані на мінімізацію пиління, використання засобів індивідуального захисту, герметичну упаковку матеріалів та їх ізольоване зберігання до моменту передачі спеціалізованому підприємству. Спалювання, закопування або залишення азбестовмісних відходів на стихійних звалищах категорично заборонено.
Таким чином, навіть в умовах обмеженого доступу до послуг перевізників, поводження з азбестом повинно здійснюватися з дотриманням санітарних та екологічних вимог, аби запобігти шкоді здоров’ю людей та довкіллю.
🔎 СИТУАЦІЯ 8:
Де взяти контейнер або місце для зберігання небезпечних відходів у громаді?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Згідно з чинним законодавством, у громаді організація контейнерів або місць для зберігання небезпечних відходів — це обов’язок місцевої влади, але за відсутності такої інфраструктури мешканці можуть:
Відповідно до Закону України «Про управління відходами» № 2320-IX та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», організація місць для збирання та тимчасового зберігання небезпечних відходів, утворених населенням, належить до повноважень органів місцевого самоврядування. Такі відходи, відповідно до Національного переліку відходів, підлягають окремому зберіганню у герметичних контейнерах з маркуванням та ізоляцією від побутових і будівельних фракцій.
Державні санітарні норми передбачають, що майданчики для тимчасового зберігання небезпечних відходів мають бути облаштовані таким чином, щоб унеможливити потрапляння шкідливих речовин у ґрунт і воду, а також доступ сторонніх осіб і тварин. У випадку відсутності постійно діючого пункту збору громада зобов’язана або організувати його самостійно, або укласти договір із ліцензованим перевізником.
Мешканці можуть ініціювати створення такого пункту шляхом офіційного звернення до виконкому сільської, селищної чи міської ради, користуватися мобільними пунктами збору чи контейнерами від ліцензованих компаній, або тимчасово зберігати небезпечні відходи у власних герметичних ємностях до моменту їх передачі на утилізацію. При цьому тривале зберігання понад строки, визначені паспортом відходу, є неприпустимим.
🔎 СИТУАЦІЯ 9:
Лісосмуга вигоріла під час боїв. Чи варто висаджувати нові дерева вже цього року, чи почекати, поки ґрунт відновиться?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Згідно з чинним законодавством, перед відновленням вигорілої лісосмуги після бойових дій обов’язково потрібно провести обстеження і аналіз ґрунту. Висаджування цього ж року доцільне лише за умови відсутності небезпечного забруднення та задовільного фізичного стану ґрунту. У разі виявлення перевищень або деградації — необхідно спершу провести рекультиваційні заходи, а вже потім відновлювати насадження.
Відповідно до Лісового кодексу України, Земельного кодексу та Закону України «Про охорону земель», відновлення знищених або пошкоджених лісосмуг є обов’язком їхніх власників чи користувачів, а строки та способи визначаються за результатами обстеження території. Законодавство передбачає, що перед проведенням робіт необхідно оцінити хімічний та фізичний стан ґрунтів, а будь-які відновлювальні заходи здійснювати з урахуванням рекомендацій екологічних та лісівничих фахівців.
Пожежі у зонах бойових дій можуть спричинити не лише втрату деревостану, а й забруднення ґрунтів важкими металами, залишками вибухових речовин та нафтопродуктів, зміни кислотності та ущільнення ґрунту технікою. Висаджування насаджень без попередньої перевірки може призвести до їхньої низької приживлюваності та додаткових витрат на повторне відновлення.
Посадка дерев у рік пожежі можлива лише у випадку, коли результати аналізів підтверджують відсутність перевищень гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин і задовільний фізичний стан ґрунту. Якщо ж виявлені забруднення або суттєва деградація ґрунтів, першочергово проводяться рекультиваційні роботи, а відновлення лісосмуг здійснюється вже після їх завершення.
🔎 СИТУАЦІЯ 10:
У водоймі після бойових дій масово загинула риба. Як визначити причину і що робити з такою водою?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Згідно з чинним законодавством, при масовій загибелі риби після бойових дій необхідно:
Відповідно до Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та спеціальних законів у сфері рибного господарства, використання водних об’єктів, у яких зафіксовано масову загибель риби, заборонено до встановлення причин події та підтвердження безпечності води. Законодавство зобов’язує негайно інформувати компетентні органи — Держрибагентство, Державну екологічну інспекцію, Держпродспоживслужбу та місцеву владу, а також організовувати заходи з ліквідації наслідків.
Причини загибелі риби визначаються на підставі офіційних актів обстеження та результатів лабораторного аналізу проб води і біоматеріалу. До отримання таких результатів вода з ураженої водойми не може використовуватися для пиття, зрошення, купання чи рекреаційних цілей. У разі підтвердження хімічного чи іншого небезпечного забруднення вживаються заходи з його локалізації, видалення та контролю показників якості води.
Вилучення загиблої риби для харчових цілей заборонене. Її збір та утилізація мають здійснюватися лише у засобах індивідуального захисту та відповідно до державних санітарних правил утилізації відходів тваринного походження. Забороняється закопування біля водойми або залишення на відкритій території. Лише після підтвердження безпечності води та завершення заходів з очищення водойма може бути знову використана за призначенням.
Цей матеріал є невідʼємною частиною журналу «Sustainability leaders guide» №8, 2025 від «Офісу сталих рішень».
Проєкт реалізується Асоціацією професіоналів довкілля (PAEW) у співпраці з «Офісом сталих рішень», за підтримки Посольства Словенії в Україні та Міністерства закордонних та європейських справ Республіки Словенія.
З питань, що виникають, звертайтеся:
📞 безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів: 0 800 330 351
