ЕКО-РАДАР: запитують громади. Дайджест за жовтень
Війна принесла громадам не лише руйнування будівель і доріг, а й складні виклики для довкілля: забруднена вода, небезпечні відходи, пошкоджені ліси, зміни у водному режимі та кліматичні ризики. Щодня місцева влада і мешканці стикаються із запитаннями, на які важко знайти готові відповіді.
ЕКО-РАДАР — це консультаційна платформа від PAEW для підприємств, органів місцевого самоврядування та активних громадян, де можна поставити будь-яке практичне запитання щодо екологічного законодавства, дозволів, ОВД, управління відходами, будівництва, охорони природи тощо — і швидко отримати перевірену відповідь від фахівців: екологів, проектувальників, юристів.
Маєте питання – поставте їх у формі ↓
🔎 СИТУАЦІЯ 1:
Чи потрібно проходити оцінку впливу на довкілля (ОВД) для відновлення підприємства, яке вже працювало до війни?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: У післявоєнний період особлива увага буде прикута до відновлених виробництв, особливо якщо вони розташовані поблизу населених пунктів або мають значні обсяги викидів / скидів. Тому навіть якщо підприємство формально не підпадає під обов’язкову процедуру, доцільно отримати офіційний лист-роз’яснення від уповноваженого органу — це убезпечить від зупинок діяльності або штрафів у майбутньому.
Відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» № 2059-VIII від 23 травня 2017 року, процедура ОВД є обов’язковою для планованої діяльності, яка:
Навіть якщо підприємство функціонувало раніше, сам факт його попередньої роботи не звільняє від обов’язку проходити процедуру ОВД, якщо нинішнє «відновлення» підпадає під критерії планованої діяльності.
ОВД проводиться, якщо:
Якщо будівлі та споруди залишаються незмінними, але планується поновлення діяльності після тривалої зупинки (кілька років) — компетентний орган може вимагати проведення процедури ОВД, оскільки це фактично «новий старт» з потенційним впливом на довкілля. | ОВД не проводиться, якщо:
У таких випадках підприємство повинно мати документальні підтвердження: раніше отримані висновки з ОВД або документи дозвільного характеру, видані до 2017 року, які залишаються чинними. |
Також доцільно звернутися до уповноваженого органу (Міндовкілля або обласної військової адміністрації) із листом-зверненням про надання роз’яснення щодо необхідності проведення ОВД, щоб уникнути правової невизначеності.
🔎 СИТУАЦІЯ 2:
Як отримати інтегрований довкіллєний дозвіл, якщо документи підприємства згоріли або були втрачені?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Рекомендується оформити супровідний лист до Міндовкілля або територіального органу, у якому викласти обставини втрати документів та попросити консультаційний висновок щодо повноти поданих матеріалів. Це допоможе запобігти формальним відмовам та пришвидшить розгляд заяви.
Закон України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» № 3885-IX від 20 грудня 2023 року, а також Перехідні положення та Постанова КМУ № 321 від 22 березня 2024 року закріплюють спрощені механізми для підприємств, які постраждали від збройної агресії.
Якщо документи були знищені або втрачені внаслідок військових дій, це не позбавляє підприємство права звернутися із заявою про отримання ІДД. Основна логіка полягає в тому, щоб дозволити таким суб’єктам відновити необхідні дані через офіційні джерела та реєстри, одночасно надаючи гнучкі умови при розгляді заяв.
Перед подачею заяви підприємству необхідно максимально відновити пакет документів, який зазвичай містить:
Важливим доказом є акт або довідка про знищення документів, видана військовою адміністрацією або ДСНС.
Заява на ІДД подається через Електронну систему інтегрованих довкіллєвих дозволів (ЕСІДД). До неї додається перелік втрачених документів, пояснення причин їх втрати з доказами, а також опис джерел відновлення даних. Закон дозволяє використовувати відновлену інформацію з офіційних джерел, навіть без наявності оригіналів.
Постанова КМУ № 321 передбачає, що підприємства можуть подавати неповні пакети документів, якщо вони доведуть факт втрати через бойові дії. Уповноважені органи можуть самостійно отримати відсутні дані з державних систем або погодити етапну подачу технічної документації. Перевірка даних здійснюється через міжвідомчі обміни, архіви та виїзні верифікації.
🔎 СИТУАЦІЯ 3:
Чи можна тимчасово зберігати будівельні відходи на території громади без спеціальної ліцензії?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Доцільно оформити схему та коротке положення про тимчасовий майданчик, щоб уникнути претензій екологічної інспекції або громадськості. Це допоможе довести, що діяльність організована, контрольована і має тимчасовий характер.
Закон України «Про управління відходами» № 2320-IX від 20 червня 2022 року встановлює, що будь-яке зберігання, оброблення чи видалення відходів є операціями з відходами. Такі операції підлягають дозвільним або ліцензійним вимогам, якщо їх системно здійснює суб’єкт господарювання.
Будівельні відходи від знесення будівель, ремонтів, демонтажу об’єктів інфраструктури тощо підпадають під це визначення відповідно до ст. 1 Закону. Проте, з огляду на воєнний стан, законодавець запровадив спеціальні перехідні механізми, які дозволяють громадам тимчасово організовувати місця зберігання таких відходів без отримання ліцензії, але за чітко визначених умов.
У Розділі X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2320-IX визначено, що на період дії воєнного стану органи місцевого самоврядування, військові адміністрації та комунальні підприємства мають право створювати тимчасові місця накопичення та зберігання відходів, у тому числі будівельних, без ліцензії, за умови дотримання екологічної безпеки та забезпечення подальшого належного поводження з ними.
Постанова КМУ № 128 від 27 лютого 2023 року деталізує ці особливості та встановлює обов’язок:
Щоб діяльність громади не була розцінена як незаконне управління відходами, необхідно виконати кілька базових умов:
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Тимчасове зберігання не дає права здійснювати інші операції з відходами.
🔎 СИТУАЦІЯ 4:
Які є прості рішення для роздільного збору відходів, якщо сміттєвий полігон пошкоджено або закрито?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Можна використовувати найпростіші системи — контейнери, мішки, базові майданчики — суттєво зменшують обсяг змішаних відходів та кількість стихійних звалищ. Громадам також варто залучати волонтерів, місцевий бізнес і міжнародні проєкти, які надають мобільні контейнери, біг-беги та техніку для сортування у постраждалих регіонах. Це дає змогу швидко налагодити роздільний збір навіть без повноцінної інфраструктури.
Відповідно до статей 32 та 54 Закону України «Про управління відходами» № 2320-IX від 20 червня 2022 року, органи місцевого самоврядування мають забезпечувати систему роздільного збирання відходів незалежно від стану полігонів чи наявності інфраструктури.
Якщо полігон пошкоджено, закрито або тимчасово недоступний через бойові дії, громада може використовувати мобільні, тимчасові або спрощені рішення, які не потребують великих інвестицій чи спеціальних дозволів. Головне — дотримуватися вимог санітарної та екологічної безпеки, уникати утворення стихійних звалищ і максимально зберігати ресурсно цінні матеріали (скло, пластик, метал тощо).
Розділ X «Перехідні положення» Закону № 2320-IX дозволяє на період воєнного стану та післявоєнного відновлення громад застосовувати тимчасові системи збирання, накопичення та перевезення відходів без обов’язкового будівництва полігонів. Головна умова — дотримання екологічних і санітарних норм.
Постанова КМУ № 128 від 27 лютого 2023 року деталізує ці положення і передбачає:
Громада може облаштувати простий майданчик на комунальній або вільній земельній ділянці. На ньому розміщуються контейнери або великі мішки (біг-беги) для окремих фракцій — скла, ПЕТ, металу, паперу, будівельних відходів. Достатньо мінімального накриття від опадів, огородження і табличок. Така діяльність не потребує ліцензії, якщо не включає оброблення відходів.
Контейнери можуть бути придбані, орендовані, виготовлені з підручних матеріалів. Головне — зрозуміле маркування та регулярний контроль наповнення, щоб уникнути засмічення.
Також ТГ можуть створювати єдиний центральний пункт, куди звозитимуться відходи з усіх населених пунктів.
Такі пункти не є полігонами і не потребують ліцензії, якщо не здійснюється захоронення чи оброблення.
🔎 СИТУАЦІЯ 5:
Чи потрібно отримувати спеціальні дозволи для будівництва тимчасових житлових модулів або нових об’єктів критичної інфраструктури?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: У період воєнного стану та післявоєнної відбудови держава впровадила спеціальні правові механізми, які дозволяють громадам, органам влади та забудовникам швидко розгортати об’єкти житлової, соціальної та критичної інфраструктури. Водночас важливо розуміти: спрощення процедур не означає їх скасування. Більшість проєктів і надалі регулюються будівельним, земельним, екологічним та санітарним законодавством — просто з адаптацією вимог до умов воєнного часу.
Будівництво в умовах війни потребує швидких рішень, особливо коли йдеться про тимчасове житло для ВПО, медичні заклади, логістичні центри чи об’єкти інженерної інфраструктури. Саме тому держава дозволила застосовувати спрощені механізми погодження та розміщення об’єктів, зокрема через рішення місцевих рад або військових адміністрацій. Проте ці механізми мають чітке нормативне підґрунтя та визначені межі.
Коли дозвіл не потрібен?
Постанова № 390 передбачає, що тимчасові житлові модулі — контейнерні містечка, збірні будинки, швидкомонтовані споруди — можуть зводитися без будівельного паспорта, без подання повідомлення та без отримання дозволу, якщо виконуються такі умови:
У таких випадках достатньо офіційного рішення органу місцевого самоврядування або військової адміністрації, яке замінює стандартну дозвільну процедуру.
Що передбачає спрощений порядок?
Постанова № 736 передбачає:
Проте залишаються обов’язковими вимоги щодо дотримання технічних регламентів, будівельних норм, санітарних обмежень та погоджень у зонах бойових дій.
Навіть у спрощених умовах не можна ігнорувати екологічне та санітарне законодавство.
🔎 СИТУАЦІЯ 6:
Як відновлювати прибережні захисні смуги і лісові масиви, не порушуючи природоохоронне законодавство?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Прибережні захисні смуги та лісові масиви мають особливий правовий статус, що передбачає суворі обмеження на будь-яке втручання. Тому роботи на таких територіях повинні проводитися з максимальною обережністю та з дотриманням вимог природоохоронного законодавства. Ключовий підхід — відновити природні функції території без зміни цільового призначення земель і без порушення встановленого охоронного режиму. У більшості випадків будівельні дозволи та ОВД не потрібні, але потрібні погодження з природоохоронними органами та дотримання встановлених правил.
Прибережні захисні смуги (ПЗС) і лісові угіддя є елементами екологічної мережі країни. Вони виконують критично важливі функції — захист водних об’єктів, запобігання ерозії, збереження біорізноманіття. Будь-які відновлювальні дії мають здійснюватися в рамках, визначених Водним, Лісовим та Земельним кодексами, а також Законом «Про охорону навколишнього природного середовища». Йдеться не про будівництво нових об’єктів, а про очищення території, відновлення рослинності, берегоукріплення природними методами тощо.
Відновлення прибережних захисних смуг
Крок 1. Визначення меж ПЗС
Насамперед слід відновити або уточнити межі прибережної смуги на місцевості. У разі руйнування чи зміни берегової лінії — проводиться геодезична зйомка та землевпорядні роботи. Межі визначаються відповідно до Водного кодексу.
Крок 2. Очищення території
Допускається прибирання будівельних відходів, уламків, сміття. Це не вважається господарською діяльністю. Важливо не використовувати важку техніку безпосередньо біля урізу води та не змінювати природний рельєф.
Крок 3. Відновлення природної рослинності
Перевага надається місцевим видам трав, чагарників і дерев, характерним для регіону. Допускається природне самовідновлення або біоінженерне укріплення берегів (вербові фашини, живоплоти, біоматеріали) без отримання спеціальних дозволів. Заборонено висаджувати агресивні чужорідні види.
Крок 4. Забезпечення охоронного режиму
Після очищення і висадки рослинності слід встановити інформаційні знаки, обмежити доступ транспорту, контролювати відсутність несанкціонованої забудови. У разі значних гідрологічних змін може знадобитися окремий гідротехнічний проєкт, погоджений з басейновим управлінням.
Відновлення лісових масивів
Крок 1. Обстеження пошкоджених ділянок
Проводиться лісогосподарськими підприємствами. Складається акт обстеження (пожежі, вирубки, пошкодження від бойових дій).
Крок 2. Вибір способу відновлення
Для таких робіт не потрібні містобудівні документи, але проєкт лісовідновлення має бути погоджений із землекористувачем та лісгоспом.
Крок 3. Дотримання природоохоронного режиму
Заборонено змінювати цільове призначення земель, прокладати дороги або здійснювати будівництво без погоджень. Використовуються м’які методи рекультивації, без масштабного планування рельєфу.
Для робіт із відновлення природних територій ОВД (оцінка впливу на довкілля) зазвичай не потрібна, адже вони не пов’язані з будівництвом чи спорудами. ОВД може знадобитися лише у випадках масштабних гідротехнічних втручань або капітальних інженерних робіт.
🔎 СИТУАЦІЯ 7:
Чи можна залучати місцеві ресурси (пісок, гравій) для ремонту доріг і дамб без окремого дозволу на видобування?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Разове та документально оформлене залучення піску / гравію для аварійно-відновлювальних робіт може проводитися без спецдозволу, але виключно на підставі рішення компетентних органів і з дотриманням екологічних вимог. Проте, якщо діяльність набуває системного або комерційного характеру — це вже видобуток, що потребує спеціального дозволу та повного дотримання надрового і природоохоронного режимів.
Законодавство дозволяє тимчасові спрощення для робіт, що прямо пов’язані з обороною, ліквідацією наслідків бойових дій, ремонтом доріг, мостів і дамб. Але це не скасовує дозвільний режим загалом.
Громада, військова адміністрація чи дорожня служба можуть тимчасово брати місцеві матеріали, якщо одночасно:
У такому форматі діяльність не вважається користуванням надрами у промислових цілях, тож спецдозвіл не потрібен.
Дозвіл на користування надрами потрібен, якщо:
🔎 СИТУАЦІЯ 8:
Які є джерела фінансування для проєктів із відновлення природоохоронних територій та екологічного моніторингу?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: У період після початку повномасштабної війни джерела фінансування екологічних ініціатив в Україні стали багаторівневими, поєднуючи державні ресурси, місцеві бюджети, міжнародну технічну допомогу та приватні внески. Держава та партнери зосередили зусилля на підтримці проєктів з відновлення природних екосистем, розвитку систем екологічного моніторингу, адаптації до кліматичних змін та зміцненні спроможності громад у сфері екології. Нижче систематизовано основні джерела фінансування.
Екологічні проєкти можуть отримувати підтримку з різних джерел. Державні програми покривають базові напрями — лісовідновлення, берегоукріплення, моніторинг довкілля. Місцеві бюджети та фонди дозволяють реалізовувати локальні ініціативи. Міжнародні партнери забезпечують гранти й технічну допомогу для більш комплексних проєктів. А бізнес та фонди підтримують цільові ініціативи в межах корпоративної соціальної відповідальності або благодійних програм.
Через Міндовкілля, Мінрегіон, Держлісагентство та інші відомства фінансуються:
З 2024 року частину екологічного податку знову спрямовують до спеціального фонду держбюджету, що дає можливість оголошувати конкурсні відбори екопроєктів. Фінансування ухвалюють рішенням рад, іноді через відкриті конкурси.
Міжнародні джерела — це сьогодні один із головних механізмів підтримки екологічних проєктів, особливо для громад. Це можуть бути:
Більшість грантів вимагають чіткої проєктної пропозиції, бюджету та партнерств.
Щоб залучити фінансування необхідно дотримуватися алгоритму:
🔎 СИТУАЦІЯ 9:
Чи варто встановлювати сонячні панелі на школу, якщо дах після пошкоджень може не витримати?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Жодних СЕС на пошкодженому даху без обстеження і (за потреби) підсилення не можна розміщувати. Якщо дах не готовий — оберіть наземні / навісні або мобільні рішення й паралельно відновіть покрівлю. Це швидше дасть енергію тут і тепер, а коли будівля буде підсилена — безпечно перенесете потужності на дах.
СЕС на соціальних об’єктах — ефективний інструмент енергостійкості, особливо за перебоїв із живленням. Але перед монтажем слід пересвідчитись у цілісності та несучій здатності даху, відсутності прихованих дефектів після обстрілів/вибухових хвиль, а також у відповідності будівлі чинним нормам. Якщо виявлено конструктивні пошкодження — пріоритетом є ремонт і підсилення, а не встановлення панелей.
Перед тим, як вирішувати, чи встановлювати СЕС, необхідно:
🔎 СИТУАЦІЯ 10:
Як врахувати екологічні ризики при відновленні водогону, електромереж і теплопостачання, щоб уникнути повторного забруднення чи перевитрат ресурсів?
РОЗ’ЯСНЕННЯ: Важливо під час відновлення водогонів, електромереж і теплопостачання після бойових дій виконати наступні кроки:
Одним із найвразливіших напрямів є системи водопостачання. Після тривалого простою або пошкоджень існує високий ризик потрапляння забрудненої води у мережі. Через тріщини чи розриви труб інфільтруються поверхневі та стічні води, а у водогонах можуть залишатися небезпечні речовини після пожеж чи вибухів. Тому перед відновленням подачі води необхідно провести гідравлічні випробування і дезінфекцію мереж, перевірити якість води у ключових точках, очистити та прокачати свердловини чи колодязі. За потреби варто застосовувати тимчасові байпаси або резервні схеми, щоб уникнути використання потенційно забруднених ділянок. Особливо важливо врахувати захисні зони джерел водопостачання у сільській місцевості, де часто відсутні сучасні санітарні споруди.
Не менш критичним є екологічний контроль під час відновлення електромереж. При пошкодженні трансформаторних підстанцій у ґрунт чи водойми можуть потрапляти трансформаторні оливи та інші технічні рідини. Забруднений ґрунт потрібно обов’язково зібрати, вивезти та оформити як небезпечні відходи. Крім того, неправильне прокладання або тимчасові лінії без належних розрахунків збільшують втрати електроенергії. Тому перед проєктуванням варто провести енергетичний аудит, використати безпечні рідини або безмасляні рішення, а також уникати прокладання ліній через природоохоронні зони без погодження.
Пошкоджені тепломережі можуть спричиняти витоки теплоносія, що забруднює ґрунти й підземні води. Застарілі або пошкоджені ізоляційні матеріали призводять до значних втрат тепла, а у зруйнованих котельнях залишаються мазут, реагенти та інші небезпечні речовини. Перед відновленням систем необхідно провести герметизацію та гідравлічні випробування трубопроводів, замінити або відновити теплоізоляцію, а також очистити мазутні господарства згідно з вимогами санітарних норм та законодавства у сфері управління відходами. Важливо провести екологічне обстеження котелень — перевірити стан золовловлювачів, систем водовідведення та вентиляції.
Важливо, щоб екологічні аспекти враховувалися не лише під час технічного виконання робіт, а вже на етапі планування. Для масштабних проєктів можуть застосовуватись спрощені процедури оцінки впливу на довкілля або стратегічна екологічна оцінка. Після введення об’єктів в експлуатацію необхідно запровадити моніторинг якості води, теплових втрат, аварійних витоків та інших показників.
Цей матеріал є невідʼємною частиною журналу «Sustainability leaders guide» №10, 2025 від «Офісу сталих рішень».
Проєкт реалізується Асоціацією професіоналів довкілля (PAEW) у співпраці з «Офісом сталих рішень», за підтримки Посольства Словенії в Україні та Міністерства закордонних та європейських справ Республіки Словенія.
З питань, що виникають, звертайтеся:
📞 безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів: 0 800 330 351
