Енергоефективність проти демпінгу: чому громадам потрібні нецінові критерії
Українська система публічних закупівель за останнє десятиліття стала прикладом прозорості. Prozorro змінила правила гри: конкуренція, відкритість, антикорупційні бар’єри.
Але навіть сьогодні понад 90% торгів виграються за принципом найнижчої ціни. Для комунальних підприємств та органів місцевого самоврядування це виглядає логічно — економія бюджету, швидкість, простота. У воєнний час — тим паче.
Та проблема в іншому: дешеве не завжди означає вигідне.
Дешевий котел у школі може споживати вдвічі більше енергії.
Дешевий насос у водоканалі «з’їдає» сотні тисяч кіловат-годин зайвої електроенергії. Дешеві світильники на вулицях служать лише рік і потребують заміни, замість 7–10 років роботи якісних LED-рішень.
Дешеві автобуси з низьким екостандартом витрачають більше пального й закривають доступ до грантів на «зелені перевезення».
У результаті зекономлені кошти перетворюються на додаткові витрати громади та втрачені можливості залучити фінансування.
У ЄС давно діє принцип MEAT — Most Economically Advantageous Tender, «найбільш економічно вигідна пропозиція».
Там переможцем стає не той, хто запропонував найнижчу ціну, а той, хто довів якість, довговічність, енергоефективність, екологічність та інноваційність. Європейські муніципалітети купують не товари, а рішення, що знижують витрати життєвого циклу. Це і є суть «зеленої відбудови» Європи — вкладати кошти туди, де експлуатаційні витрати нижчі, ризики менші, а вигода для громади більша.
В Україні вже закладені основи цього підходу: методика розрахунку вартості життєвого циклу, рекомендації щодо «зелених» критеріїв, вимога «еколейбл або еквівалент».
Але на практиці комунальні замовники зіштовхуються з трьома бар’єрами.
Прикладів, коли дешеве рішення обертається дорогими рахунками, достатньо.
У 2022 році один з обласних водоканалів придбав дешеві китайські насоси. Їхній ККД становив лише 70–75%, тоді як сучасні IE3-насоси дають понад 90%. Різниця у витратах електроенергії додала понад мільйон гривень щорічних платежів.
У кількох громадах закупили найдешевші LED-світильники без перевірки ресурсу. Уже за два роки третина вийшла з ладу, а витрати на повторні закупівлі перевищили початкову «економію».
Міста, що обрали автобуси стандарту Euro-3, сьогодні не можуть претендувати на гранти ЄС на електробуси. Дешева покупка позбавила їх сотень тисяч євро фінансування. А дешеві твердопаливні котли у школах, без автоматичного регулювання подачі повітря, призвели до перевитрати палива на 20–30% і скарг на якість опалення.
Усі ці історії про одне: енергоефективність треба рахувати на старті, а не після того, як акти виконаних робіт уже підписані.
Витрати життєвого циклу: справжня ціна закупівлі
В Україні методика LCC існує вже кілька років, але майже не застосовується. А саме вона дозволяє показати справжню вартість обладнання чи послуги: скільки буде витрачено на енергію, ремонт, утилізацію. Для комунальної сфери це критично. Насос чи котел може коштувати дешевше на старті, але «з’їсти» мільйони гривень за рахунок енерговитрат. Розрахунок LCC — це не бюрократія, а страховка від фінансових ям.
Про методику LCC
LCC (Life Cycle Costing) — це підхід до оцінки пропозицій у публічних закупівлях, який враховує повну вартість володіння предметом закупівлі протягом усього строку його використання, а не лише початкову ціну. Якщо просто: LCC показує, скільки насправді обійдеться обладнання чи послуга громаді у довгостроковій перспективі.
Мінекономіки ще у 2020 році затвердило Методику визначення вартості життєвого циклу (наказ №1894 від 28.09.2020)
Вона передбачає, що замовники можуть застосовувати LCC як неціновий критерій у тендерах. Проте на практиці ця можливість використовується дуже рідко через брак знань і навичок у замовників. Наприклад, насос для водоканалу може коштувати на 20% дешевше на старті, але споживати на 40% більше електроенергії. У підсумку за 5 років експлуатації такий «дешевий» насос обійдеться громаді значно дорожче.
LCC дозволяє порівняти пропозиції не за формальною «ціною на ціннику», а за реальними витратами бюджету у перспективі 5–10 років.
Міжнародні фінансові інститути — ЄБРР, Світовий банк, ЄІБ — уже сьогодні роблять енергоефективність і сталість обов’язковими критеріями для фінансування проєктів. Якщо комунальне підприємство не вміє закласти їх у тендер, воно просто не отримає доступу до коштів. Це питання не лише якості закупівель, а й здатності громади залучати зовнішні ресурси.
Нецінові критерії — це не тільки про гроші. Це про якість води, чисте повітря, менший шум у містах, доступ до сучасного транспорту. Якщо комунальні підприємства і надалі купуватимуть «дешеве й швидке», мешканці отримуватимуть послуги низької якості й житимуть у середовищі, яке не відповідає стандартам ЄС.
Чому без навчання не обійтися
Україна входить у фазу відбудови, йдеться про сотні мільярдів євро міжнародної допомоги. Донори прямо кажуть: гроші підуть лише туди, де закупівлі відповідають стандартам ЄС і принципам зеленої економіки. Завтра закупівельник у комунальному підприємстві має вміти порахувати LCC для світильників, насосів, котлів чи автобусів, закласти критерії довговічності та енергоефективності, перевірити документи постачальника й аргументувати оцінку. Без навчання зробити це практично неможливо.
Комунальні підприємства щодня відповідають за воду, тепло, світло й транспорт для мільйонів українців. І саме вони мають стати першими, хто навчиться купувати не найдешевше, а найвигідніше у довгостроковій перспективі. Україна не може дозволити собі відбудовуватися «по-дешевому». Інакше ми знову отримаємо міста з неякісним освітленням, неекономними насосами і технікою, яка ламається щороку.
Нецінові критерії — це не бюрократія.
Це енергоефективність, правова безпека, міжнародні гроші, довіра донорів, і зрештою — якість життя громадян.
Автор:
Людмила Циганок,
засновниця ESG Liga, президентка Асоціації професіоналів довкілля PAEW, гендиректор «Офісу сталих рішень»
Онлайн-курс «Від досвіду до результату: нецінові критерії закупівель» для комунальних підприємств та органів місцевого самоврядування, покликаний допомогти впроваджувати сталі, якісні та соціально відповідальні закупівлі, розпочинається 10 вересня.
Цей проєкт підготовлено компанією «ОФІС СТАЛИХ РІШЕНЬ» за підтримки проєкту «Просування енергоефективності та імплементації Директиви ЄС про енергоефективність в Україні», що виконується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ)
