Готовність українських ЗВО до сталих трансформацій:
аналітичне дослідження від PAEW
Освіта — це перше поле, де стає видно, чи країна справді готова до стійкого розвитку
Коли університети перестають бути просто місцем передачі знань, а стають лабораторіями майбутнього — змінюється все: енергетика, мобільність, економіка, культура управління. Саме тому команда PAEW, як асоційований партнер проєкту TransLearnN, провела опитування наприкінці вересня 2025 року серед українських університетів, щоб зрозуміти, наскільки система вищої освіти готова до трансформації у напрямі сталого розвитку.
В опитуванні взяли участь 110 представників ЗВО з усіх регіонів України: викладачі, проректори, декани, координатори сталого розвитку. Ми не шукали ідеальні приклади. Ми шукали реальність — хто, де і як готовий почати.
Коли респондентів попросили уявити 2030 рік, більшість говорили про університет, який живе за принципами стійкості. Студенти тут не просто вчаться, а впливають: сортують відходи, рахують енергію, тестують кліматичні рішення для міст.
Три ідеї з’являлися найчастіше:
Це бачення — про дію, а не про декларації. Сталий розвиток перестає бути теорією і стає практикою життя кампусу.
Понад 80% учасників визнали, що зміни потрібні негайно. Середній показник терміновості — 4,4 із 5.Причому викладачі часто висловлювалися емоційно: «Якщо не зараз — ми просто втратимо нове покоління».
Водночас лише 40% університетів мають стратегії, що хоч частково узгоджені з Цілями сталого розвитку ООН (SDG). Решта перебувають на етапі пошуку: знають, що треба змінюватися, але не мають ані чіткої дорожньої карти, ані механізмів вимірювання прогресу.
Одне з питань стосувалося принципів інклюзії та справедливого переходу. Середній бал — 3,3 із 5. Тобто більшість ЗВО вже визнають соціальний вимір, але поки не вбудували його у навчальні чи управлінські рішення.
Як зауважив один із респондентів: «Ми багато говоримо про зелену енергію, але майже не говоримо про справедливість — про те, як ці зміни впливають на студентів, на громади, на викладачів у регіонах»
Коли мова йде про коротку перспективу — наступні 12 місяців — більшість ЗВО хочуть почати з реальних дій.
Найпопулярніші напрями:
Це означає, що запит на зміни не академічний, а практичний. Університети хочуть створювати не документи, а кейси.
Майже дві третини опитаних заявили, що готові запустити пілотний проєкт уже найближчими місяцями. Зазвичай це невеликі команди викладачів і студентів, які можуть зробити конкретний експеримент — наприклад, моніторинг енергоспоживання, аналіз відходів, оцінку мобільності.
Серед тих, хто бере відповідальність:
І це, мабуть, головний показник зрілості: готовність починати без зовнішнього примусу.
Половина університетів мають лише обмежені людські ресурси. Кожен четвертий — мінімальний бюджет або донорську підтримку. І лише кожен десятий має достатню базу для повноцінного «зеленого переходу».
Але при цьому всі опитані вважають, що навіть за мінімальної підтримки можна зробити перші кроки. Більшість назвали три речі, які справді «розблокують» зміни:
Ідея «живого кампусу» — не нова, але лише тепер вона отримує реальний сенс. Середній рівень готовності університетів — 4,1 із 5. Більшість уже мають базові дані з енергоспоживання, води, відходів. Тепер потрібна інфраструктура для досліджень, а не просто для звітності.
«Ми хочемо, щоб кампус став простором навчання, а не лише будівлею з лекційними залами», — зазначив один із учасників опитування.
Тенденція останніх років — відкритість університетів до партнерств.
55% вбачають пріоритет у співпраці з громадськими організаціями,
45% — з бізнесом,
40% — з іншими університетами в Україні,
і 38% — з міжнародними фондами.
Це формує зовсім іншу культуру: спільну дію, а не конкуренцію за гранти.
Так, більшість згадали війну як чинник невизначеності. Але на другому місці — байдужість і перевантаження викладачів. На третьому — нестача лідерства.
«Ризик — це не відсутність грошей, а відсутність віри, що наші зміни мають сенс», — написала одна учасниця.
