Search
Generic filters
Вхід в кабінет

Хто має відповідати за екологічну безпеку підприємства?

АВТОР:

ОЛЬГА САК, внутрішній аудитор систем ISO 9001, ISO 14001

Сьогодні екологічна відповідальність бізнесу вже давно вийшла за межі окремих дозволів, звітів чи перевірок. Підприємства працюють в умовах постійного посилення природоохоронних вимог, зростання екологічних ризиків та уваги з боку держави, інвесторів, партнерів і громадськості. Саме тому ефективне управління екологічними аспектами діяльності стає не лише питанням дотримання законодавства, а й важливою складовою стабільності та конкурентоспроможності бізнесу.

Однак на практиці багато компаній стикаються з однаковою проблемою: хто саме має відповідати за екологічні ризики, як організувати роботу екологічної служби, які документи необхідно розробити та з чого почати побудову системи екологічного менеджменту. Особливо актуальними ці питання стали в умовах реформування екологічного законодавства, впровадження нових підходів до управління відходами, оцінки впливу на довкілля, контролю викидів та інтеграції міжнародних стандартів управління.

Сучасні підприємства зобов’язані виконувати значний обсяг природоохоронних вимог: вести екологічний облік та звітність, контролювати викиди забруднюючих речовин і скиди у водні об’єкти, забезпечувати належне управління відходами, отримувати дозвільну документацію, проходити процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД), здійснювати розрахунок та сплату екологічного податку. Ефективне виконання цих завдань без фахівця-еколога або належним чином організованої екологічної служби практично неможливе.

Однією з причин такої ситуації є складність та багаторівневість екологічного регулювання. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає лише загальні засади державної екологічної політики, тоді як конкретні обов’язки суб’єктів господарювання встановлюються численними спеціальними законами. Серед них — закони України «Про управління відходами», «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», «Про систему громадського здоров’я», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про стратегічну екологічну оцінку» та інші нормативно-правові акти.

Крім того, підприємства повинні враховувати вимоги великої кількості підзаконних актів: постанов Кабінету Міністрів України, наказів центральних органів виконавчої влади, методик, порядків та галузевих правил. На практиці сформувати цілісну систему дотримання всіх цих вимог одній особі надзвичайно складно, особливо якщо йдеться про великі виробничі комплекси, розгалужені виробничі майданчики або діяльність із різними видами впливу на довкілля.

Саме тому створення екологічної служби сьогодні є не стільки питанням організаційного вибору, скільки інструментом ефективного управління екологічними ризиками. 

Для невеликих підприємств достатньою може бути модель із призначенням відповідальної особи, яка координуватиме виконання природоохоронних вимог, ведення обліку та звітності, а також контроль за поводженням з відходами, використанням водних ресурсів і станом атмосферного повітря.

Водночас для середніх і великих підприємств така модель часто виявляється недостатньою. У цих випадках виникає потреба у створенні спеціалізованих екологічних підрозділів, здатних забезпечити системний підхід до управління природоохоронною діяльністю. Залежно від масштабу та специфіки виробництва це може бути як окремий провідний еколог із розподілом функцій за ключовими напрямами, так і повноцінний департамент, відповідальний за екологічну безпеку підприємства, координацію роботи структурних підрозділів, взаємодію з контролюючими органами та реалізацію екологічної політики компанії.

Вибір конкретної моделі організації екологічної служби залишається за керівництвом підприємства. Проте незалежно від обраної структури уникнути виконання екологічних обов’язків неможливо. Від рівня професійності та системності організації екологічної роботи залежить не лише дотримання вимог законодавства та безперервність виробничих процесів, а й ділова репутація підприємства, його інвестиційна привабливість, конкурентоспроможність та довіра з боку партнерів, громадськості й державних органів.

Покрокова інструкція при організації екологічної служби

 ➡️ Етап 1. Стратегічне планування  

          • Попередня інвентаризація джерел впливу на довкілля (викиди в атмосферу, скиди у воду, утворення відходів, зберігання пального, поводження з небезпечними речовинами).
          • Юридичний аудит — аналіз наявних дозволів, строків їх дії, звітності, процедур ОВД/СЕО, галузевих нормативів.
          • Формулювання Екологічної політики та Стратегії екологічної безпеки — бачення керівництва, загальні цілі та принципи управління.
          • Затвердження базових екологічних цілей (приклади: дотримання дозвільних умов; зниження ризиків аварій; проходження процедур ОВД; систематична та достовірна звітність).

 ➡️ Етап 2. Визначення моделі організації 

          • Малий бізнес — «відповідальна особа»: одна людина веде облік, дозволи, звіти (припустимо, якщо підприємство невелике, обсяги низькі).
          • Середнє підприємство — централізована служба: 1–3 штатні фахівці (еколог).
          • Велике підприємство — департамент/відділ та регіональні екологи: централізований департамент та екологи в кожній філії.
          • Гібрид (аутсорсинг та внутрішній контроль): зовнішні підрядники для лабораторій/ОВД/спеціалізованих робіт + внутрішній координаційний офіс.

 ➡️ Етап 3. Формалізація (накази, положення, посадові інструкції) 

Що видати й що в ньому має бути:

          • Наказ про створення екологічної служби екологічної безпеки та призначення керівника.
          • Положення про екологічну службу має обов’язково містити такі розділи: мета та завдання, функції, права і повноваження, підпорядкування, структура і штат, взаємодія з іншими підрозділами, документообіг і звітність, матеріально-технічне забезпечення, вимоги до персоналу та строки перегляду положення.
          • Посадові інструкції для кожної штатної одиниці визначають службові обов’язки, вимоги до освіти й кваліфікації, необхідні компетенції та порядок звітування.

 ➡️ Етап 4. Штат, компетенції та рольові описи 

          • Начальник служби / Головний еколог — стратегічне керівництво, дозвільна діяльність, взаємодія з регуляторами, управління ризиками, формування та контроль бюджету служби.
          • Інженер з охорони атмосферного повітря — інвентаризація викидів, розрахунок нормативів, підготовка звітності за формою № 2-ТП (повітря).
          • Інженер з водокористування та стічних вод — складання водних балансів, оформлення дозволів на спеціальне водокористування, контроль скидів.
          • Інженер з управління відходами — класифікація та реєстрація відходів, ведення реєстру, укладання договорів з операторами, підготовка декларації про відходи.

 ➡️ Етап 5. Процеси, документи, реєстри  

          • Реєстр дозволів і термінів продовження — документ дозвільного характеру, ліцензія, орган, строк дії, відповідальний, дата подання на продовження.
          • Інвентаризація викидів і скидів — джерело, речовини, методика розрахунку, актуальні дані.
          • Реєстр відходів — вид, кількість, місце утворення, спосіб управління, договір зі спеціалізованою організацією.
          • Журнали моніторингу — відбір проб, аналізи, результати.
          • Реєстр невідповідностей та коригувальних заходів.
          • Документація з ОВД/СЕО — досьє проєкту, матеріали громадських обговорень, висновки.
          • Статистичні звіти — шаблони, відповідальні, строки подання.

 ➡️ Етап 6. Створення та робота комісії з екологічної безпеки 

Роль комісії: оперативна координація, прийняття рішень щодо екологічних заходів, розгляд інцидентів, затвердження планів.

Формалізація:

          • Наказ про створення комісії із зазначенням складу, керівника (заступник директора) та секретаря (еколог).
          • Склад (обов’язкові учасники): заступник директора (голова), начальник служби екологічної безпеки (секретар), головний інженер, керівник виробництва, керівник служби охорони праці та пожежної безпеки, бухгалтер (відповідальний за екологічні податки), юрист, представник відділу закупівель, начальник лабораторії або зовнішній представник. За потреби — представник PR/комунікацій.

 ➡️ Етап 7. Навчання, компетенції та організація 

          • скласти матрицю компетенцій для кожної посади;
          • плановий цикл навчань (ОВД, управління відходами, робота з лабораторіями, облік витрат природних ресурсів, аварійне реагування);
          • вести реєстр сертифікатів і термінів повторної атестації;
          • симуляції/тренінги аварійного реагування.

 ➡️Етап 8. KPI, контроль ефективності та звітність 

          • кількість невідповідностей/інцидентів на рік;
          • відсоток закритих коригувальних заходів у строк;
          • наявність/відсутність прострочених дозволів;
          • частка відходів, що передана на переробку;
          • кількість штрафів / сумарні витрати на усунення порушень.

➡️ Етап 9. Розгортання: 

          • Пілот на одній ділянці або філії: відпрацюйте реєстри, звіти, комісію.
          • Аналіз пілоту — внесіть корективи у положення і процеси.
          • Масштабування на всі підрозділи.
          • Внутрішній аудит після першого року роботи служби — оцінити ефективність і оновити стратегію.

Хочете завжди тримати руку на пульсі?

👉 Оформіть передплату на журнал «Sustainability Leaders Guide» на 2026 рік — для всієї команди вашого підприємства

☎︎ З питань передплати:

      • 0 800 330 351 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів)

або

      • (063) 441-23-58, i.plugareva@ukraine-oss.com
      • (098) 999-63-12, a.moroz@ukraine-oss.com
      • (067) 110-71-73, (093) 787-29-64, v.tymoshenko@ukraine-oss.com
Banner close