Хто має відповідати за екологічну безпеку підприємства?
АВТОР:
ОЛЬГА САК, внутрішній аудитор систем ISO 9001, ISO 14001
Сьогодні екологічна відповідальність бізнесу вже давно вийшла за межі окремих дозволів, звітів чи перевірок. Підприємства працюють в умовах постійного посилення природоохоронних вимог, зростання екологічних ризиків та уваги з боку держави, інвесторів, партнерів і громадськості. Саме тому ефективне управління екологічними аспектами діяльності стає не лише питанням дотримання законодавства, а й важливою складовою стабільності та конкурентоспроможності бізнесу.
Однак на практиці багато компаній стикаються з однаковою проблемою: хто саме має відповідати за екологічні ризики, як організувати роботу екологічної служби, які документи необхідно розробити та з чого почати побудову системи екологічного менеджменту. Особливо актуальними ці питання стали в умовах реформування екологічного законодавства, впровадження нових підходів до управління відходами, оцінки впливу на довкілля, контролю викидів та інтеграції міжнародних стандартів управління.
Сучасні підприємства зобов’язані виконувати значний обсяг природоохоронних вимог: вести екологічний облік та звітність, контролювати викиди забруднюючих речовин і скиди у водні об’єкти, забезпечувати належне управління відходами, отримувати дозвільну документацію, проходити процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД), здійснювати розрахунок та сплату екологічного податку. Ефективне виконання цих завдань без фахівця-еколога або належним чином організованої екологічної служби практично неможливе.
Однією з причин такої ситуації є складність та багаторівневість екологічного регулювання. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає лише загальні засади державної екологічної політики, тоді як конкретні обов’язки суб’єктів господарювання встановлюються численними спеціальними законами. Серед них — закони України «Про управління відходами», «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», «Про систему громадського здоров’я», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про стратегічну екологічну оцінку» та інші нормативно-правові акти.
Крім того, підприємства повинні враховувати вимоги великої кількості підзаконних актів: постанов Кабінету Міністрів України, наказів центральних органів виконавчої влади, методик, порядків та галузевих правил. На практиці сформувати цілісну систему дотримання всіх цих вимог одній особі надзвичайно складно, особливо якщо йдеться про великі виробничі комплекси, розгалужені виробничі майданчики або діяльність із різними видами впливу на довкілля.
Саме тому створення екологічної служби сьогодні є не стільки питанням організаційного вибору, скільки інструментом ефективного управління екологічними ризиками.
Для невеликих підприємств достатньою може бути модель із призначенням відповідальної особи, яка координуватиме виконання природоохоронних вимог, ведення обліку та звітності, а також контроль за поводженням з відходами, використанням водних ресурсів і станом атмосферного повітря.
Водночас для середніх і великих підприємств така модель часто виявляється недостатньою. У цих випадках виникає потреба у створенні спеціалізованих екологічних підрозділів, здатних забезпечити системний підхід до управління природоохоронною діяльністю. Залежно від масштабу та специфіки виробництва це може бути як окремий провідний еколог із розподілом функцій за ключовими напрямами, так і повноцінний департамент, відповідальний за екологічну безпеку підприємства, координацію роботи структурних підрозділів, взаємодію з контролюючими органами та реалізацію екологічної політики компанії.
Вибір конкретної моделі організації екологічної служби залишається за керівництвом підприємства. Проте незалежно від обраної структури уникнути виконання екологічних обов’язків неможливо. Від рівня професійності та системності організації екологічної роботи залежить не лише дотримання вимог законодавства та безперервність виробничих процесів, а й ділова репутація підприємства, його інвестиційна привабливість, конкурентоспроможність та довіра з боку партнерів, громадськості й державних органів.
Покрокова інструкція при організації екологічної служби
➡️ Етап 1. Стратегічне планування
➡️ Етап 2. Визначення моделі організації
➡️ Етап 3. Формалізація (накази, положення, посадові інструкції)
Що видати й що в ньому має бути:
➡️ Етап 4. Штат, компетенції та рольові описи
➡️ Етап 5. Процеси, документи, реєстри
➡️ Етап 6. Створення та робота комісії з екологічної безпеки
Роль комісії: оперативна координація, прийняття рішень щодо екологічних заходів, розгляд інцидентів, затвердження планів.
Формалізація:
➡️ Етап 7. Навчання, компетенції та організація
➡️Етап 8. KPI, контроль ефективності та звітність
➡️ Етап 9. Розгортання:
☎︎ З питань передплати:
або
Підписатися на розсилку
Заявку отримано, наш менеджер зв’яжеться з Вами.
ЗакритиАвторизація
