Про що запитували учасники?

• • • На підприємстві є деревообробний цех, у процесі роботи якого утворюється тирса. На закуплену деревину є сертифікат відповідності. Чи можна цю тирсу використовувати у власних цілях для опалення приміщень без спеціального дозволу, або передавати сторонній організації для подальшої обробки (використання), якщо ця організація не має відповідного дозволу?
    • У якому нормативному документі можна ознайомитися з вимогами до місць зберігання відходів?
    • Чи починається відлік річного періоду зберігання відходів від дати складання акта про їх списання?
    • На які активи, що можуть стати відходами, потрібно оформлювати акт списання, а на які — ні? Наприклад, чи потребують однакової процедури списання порожній аерозольний балончик і трансформатор?
    • Яка передбачена відповідальність за некоректну класифікацію відходів?
    • Під час створення майданчика в ЕкоСистемі для утворювачів відходів необхідно вносити дані, які у разі хакерського зламу державних реєстрів дозволяють легко ідентифікувати місцезнаходження (кадастровий номер ділянки, геодезичні координати). Чи існує механізм, що дозволяє підприємствам критичної інфраструктури або оборонної сфери уникнути внесення таких даних?
    • Чи можна вносити до ІСУВ у графу «Наявність властивостей, що роблять відходи небезпечними із зазначенням назви» інформацію з розділу 2 паспорта безпеки (за наявності такого паспорта)?
    • Що саме слід зазначати в ІСУВ у графі «Код позначень щодо виду небезпечного впливу»? Чи підходять класифікаційні коди згідно з Регламентом ЄС 1272/2008?
    • Якщо в паспорті безпеки продукту (країна походження — європейська) уже вказано код відходу для порожньої тари (15 01 04 «Металева упаковка»), у якій продукт реалізується, чи можна приймати цей код в Україні, якщо за номером і назвою він збігається з національним, навіть якщо сам продукт має небезпечні властивості?
    • Якщо на підприємстві утворюються різні види відходів (наприклад, обтиральне ганчір’я та захисний одяг), але за Національним переліком вони можуть обліковуватися під одним видом (15 02 02*), чи є сенс збирати їх окремо, якщо всі вони можуть підлягати спалюванню?
    • Під час вибору контрагента для поводження з відходами чи зобов’язаний утворювач дотримуватися принципу пріоритетності — тобто передавати відходи насамперед тим суб’єктам, які забезпечують їхній рециклінг, а лише за їх відсутності — операторам, що здійснюють спалювання?
    • Які вимоги встановлені щодо обліку та звітування побутових відходів на підприємствах-утворювачах?
    • Якщо обладнання (наприклад, дизель-генератор або компресор) обслуговує підрядна організація, чи можливо юридично правильно «прив’язати» утворені при такому обслуговуванні відходи до підрядника?
    • Підприємство закупило установку Organica для виробництва органічних добрив зі здохлих тварин (свиноферма) для власних потреб. Установка працює за принципом «м’ясорубки»: перемелює сировину, додає мікроорганізми, просушує, і за добу отримується органічне добриво без запаху, оскільки процес короткочасний і без розкладання чи бродіння.
      • Чи підпадає такий процес під поняття компостування?
      • Чи вважаються трупи тварин у цьому випадку побічним продуктом чи відходом?
      • Чи потрібно отримувати дозвіл на оброблення відходів, якщо здохлі тварини визнані побічним продуктом?
      • Чи підлягає така діяльність процедурі ОВД?
    • Сільськогосподарське підприємство утворює гній від вирощування тварин і вносить його на власні поля як добриво; також утворюються відходи очистки зерна, які згодовуються тваринам.
      • Чи є такі дії обробленням відходів, що потребує дозволу:
        згодовування на фермі відходів очистки зерна без попереднього оброблення;
          • складування гною у спеціальному місці без додаткового оброблення (природне перегнивання) з подальшим внесенням на власні поля?
      • Чи можна гній та відходи очистки зерна віднести до побічних продуктів, чи їх слід вважати відходами?
    • Чи може утворювач не небезпечних відходів власним автотранспортом перевозити їх до обробника, з яким укладений договір?
    • Чи дозволено транспортувати небезпечні відходи лише транспортом, що має ліцензію Укртрансбезпеки (ADR)? Яка відповідальність передбачена для утворювача, якщо такі відходи перевозитиме інший транспорт?
    • На сільськогосподарському підприємстві утворюються відходи після очистки зерна, які надалі продаються юридичним і фізичним особам та вносяться в ґрунт як добриво. Чи можна їх віднести до побічних продуктів?
    • На підприємство надходить велика кількість сировини у ПП-мішках. Чи правильно продавати їх як «мішки б/у для повторного використання», не відносячи до категорії відходів?
    • На який код змінюється код УКТЗЕД при продажу бувших у використанні масел як сировини, якщо для підтвердження попереднього коду потрібен сертифікат якості, а для відпрацьованого масла це проблематично? Чи не розглядатиме податкова їх за кодом, за яким потрібно сплачувати акциз?
    • Відпрацьоване масло утворюється під час його заміни в обладнанні згідно з регламентними нормами (після вичерпання ресурсного строку).
    • Які особливості поводження з відходами харчових підприємств?
      • Чи потрібні додаткові моніторинги безпечності поводження з такими відходами?
      • Чи потрібен дозвіл на їх оброблення підрядною організацією?
      • Чи існують шляхи припинення статусу відходів для утворювача?
      • Харчові відходи підприємства (залишки кетчупу), що не придатні до пакування, передаються підряднику на компостування.
      • Харчові відходи (брикети вермішелі, крихта, тісто) передаються підряднику для згодовування свійським тваринам.
    • Як вести облік використаного одноразового санітарного одягу (шапочки, бахіли, халати), який видається відвідувачам виробництва або перевіряючим? До яких відходів їх відносити та як правильно сортувати?
    • Як часто потрібно оновлювати паспорти відходів на підприємстві, якщо їхні характеристики не змінюються?
    • Як діяти підприємству, якщо у бюджеті не передбачено витрат на утилізацію відпрацьованого ганчір’я і наразі немає договору з ліцензованою організацією, а можливості укласти його немає?
    • Якщо ні в громаді, ні в області немає плану управління відходами, з яким документом тоді узгоджувати план підприємства?
    • Якщо в договорі зазначено, що за відходи обслуговування відповідає підрядник, чи потрібно оформлювати акт-картку передачі відходів?
    • Як правильно розрахувати максимальний обсяг твердих побутових відходів на одну людину за рік (для процедури ОВД)?
    • Наше підприємство отримує відходи електричного та електронного обладнання (принтери, комп’ютери тощо) за договорами купівлі як списане обладнання. Після сортування частина техніки виявляється придатною до відновлення (не всі компоненти пошкоджені), і ми ремонтуємо її для подальшого продажу як б/в товар (наприклад, комп’ютер за 300 грн або принтер за 250 грн).
      • Чи можна вважати таку діяльність припиненням статусу відходів?
      • Яка процедура (документи, рішення, акти) підтверджує законність зміни статусу?
      • Які внутрішні документи слід оформити (акт технічного огляду, акт ремонту, протокол про відповідність до побічного продукту або товару)?
      • Чи потрібно змінювати код відходів у документах, якщо техніка переходить зі статусу відходів до товару (б/в оргтехніки)?
    • Чи достатньо наявної ліцензії на управління відходами, чи потрібно отримати окрему ліцензію/дозвіл на оброблення або ремонт?
    • Чи вважається тара з-під речовин, що мають небезпечні властивості, автоматично небезпечним видом відходів, чи має значення рівень забруднення цієї тари?
    • Чи потрібно проводити хімічний аналіз побутових відходів?
    • Чи є пріоритетність у виборі технологічної схеми роздільного збирання побутових відходів? Наприклад, для суб’єкта найзручніше обрати двоконтейнерну схему, але в ОТГ є обробники, які можуть приймати відходи, зібрані за чотириконтейнерною схемою. Чи матиме це наслідки для суб’єкта?
    • Чи повинен полігон, який приймає змішані побутові відходи, мати дозвіл на оброблення відходів?
    • Підприємство придбало індустріальні, мінеральні та трансмісійні оливи й мастила. Після використання та зливу з обладнання утворюються відпрацьовані оливи. Чи можемо ми їх продати підприємствам, що займаються їх переробленням? Які документи потрібно вимагати в таких підприємств? Чи достатньо, щоб у них було зазначено, що вони займаються очищенням відпрацьованих мастил, чи обов’язково мати окремий дозвіл на перероблення? Як організація може підтвердити, що справді займається відновленням олив чи мастил?
    • Якщо змет з вулиці не належить до побутових відходів, чи потрібно встановлювати для нього окремий контейнер?
    • Як діяти, якщо змет з вулиці містить папір, плівку та інші матеріали (наприклад, з території ринків)?
    • Якщо більшість договорів укладено з одиницею виміру «куб.м.», хоча є затверджені тарифи і на куб.м., і на тонни, як перевести обсяг у таких договорах у тонни? Чи можливо це зробити без укладання нових договорів? Цього року деякі утворювачі сумували куби і тонни в декларацію на підставі договорів, укладених із нашим КП, оскільки з деякими утворювачами укладено одночасно два договори — на управління ПВ у м³ і на захоронення ПВ на полігоні в тоннах.
    • Як поводитися з протермінованими медикаментами з аптечок підприємства? Як їх класифікувати?